Одного разу збрехавши. Або чому акції опозиції не мають нічого спільного із Майданом
Український народ має конституційне право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Це право громадяни України відстоювали під час Революції на граніті, Помаранчевої революції, Євромайдану та Революції Гідності. І лише в 2013-14 роках, коли влада допустила грубе порушення прав і свобод громадян, вдалася до брутального насильства, перейшла усі дозволені законодавством межі, майданівці скористалися моральним і конституційним правом на самооборону. Бо згідно Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань.
Зараз багато говорять нібито про третій Майдан у Києві, який організувала опозиція. Особливо чомусь про це із задоволенням пишуть російські засоби масової дезінформації, а дії протестувальників дуже тепло та публічно підтримуються кремлівськими політиками, колишніми регіоналами і представниками режиму Януковича.
Ніякого третього Майдану в Україні немає. Все це – омана та імітація. Маю право стверджувати це, як безпосередній учасник Революції Гідності та один з комендантів Майдану 2013-14 років. Для того, щоб в Києві знову відбувся справжній Майдан, потрібно щоб його організатори та прихильники не брехали ані собі, ані людям, яких вони виводять на акції протесту, ані суспільству.
Брехня перша: організатори акції сказали, що на мітинг 17 жовтня вийдуть люди за покликом серця. Але це неправда, є виявлені журналістами факти, що принаймні частину учасників акцій протесту виводили під Верховну Раду за гроші.
Зрозуміло, що там були й ті, хто прийшов через свої політичні переконання чи інтереси. Проте будь-який справжній Майдан виникає тоді, коли абсолютна більшість людей об'єднується і виходить на акцію протесту за покликом душі та серця.
Брехня друга: організатори заявляли про виключно мирний характер акції протесту. І це також виявилося неправдою. Правоохоронними органами було попереджено кілька терактів. Також виявлено десятки одиниць зброї, вибухових пристроїв і гранат у пов'язаних з організаторами мітингів осіб. Все це планувалося використати для провокації кровопролиття. Учасниками опозиційних акцій було здійснене звіряче побиття поліцейського, відбулися напади на народних депутатів та представників влади. То це така мирна акція?
Брехня третя: організатори акцій протесту напередодні заявили про три вимоги для здійснення політичної реформи: зняття депутатської недоторканості, створення антикорупційного суду та проведення виборів за відкритими списками.
Але навіть ці вимоги виявилися нещирими. Вчора один із основних лідерів "нового Антимайдану", як його вже охрестили у соцмережах, пан Саакашвілі проговорився про справжню ціль акції – скинути законного обраного більшістю громадян України президента. А отже спровокувати параліч влади, дестабілізацію ситуації в країні, дострокові вибори президента, а потім і парламенту. Чи потрібне це сьогодні воюючій Україні? І хто буде нести відповідальність за зрив таких важливих для кожного українця реформ, як медична реформа?
Я переконаний, що добитися зміни виборчого законодавства, скасувати депутатську недоторканість та створити антикорупційний суд – можна цілком законним, парламентським шляхом. Для цього потрібно облишити популізм і не перейматися виключно власними рейтингами та політичними амбіціями.
Треба зайти в зал Верховної Ради, повернутися до роботи в комітетах, плідно та щоденно працювати над відповідними змінами до законодавства та Конституції України. Між іншим, саме за таку законотворчу роботу платники податків платять зарплату в тому числі тим опозиційним депутатам, які виступили організаторами акцій протесту 17 жовтня.
ФБ автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
