Команда Мінмолодьспорту проти маніпуляцій за висновками аудиту Міністерства – надаємо фахові роз'яснення

Нещодавно в інтернет-виданні "Українська правда" з'явилась публікація "Аудитори довели неефективне використання мільйонів гривень у Мінмолодьспорту".

Більшість експертних роз'яснень та коментарів фахівців Міністерства з посиланням на існуючу нормативно-правову базу, на жаль, були проігноровані аудиторами. Міністерство також спостерігає некоректну трактовку результатів аудиту виконання бюджетних програм з розвитку фізичної культури та спорту вищих досягнень.

Для тих, хто прагне розібратись у предметі професійно та неупереджено, роз'яснимо окремі позиції.

По-перше, щодо розподілу бюджетних коштів між видами спорту.

Розподіл коштів між видами спорту здійснюється за наступними критеріями:

- Результати участі в Олімпійських іграх, чемпіонатах світу (дорослі, молодь), чемпіонатах Європи (дорослі, молодь);

- Представництво на Олімпійських іграх;

- Пріоритетність видів спорту.

Якщо говорити простою мовою – чим краще Україна представлена на міжнародних змаганнях, чим більше завойовано нагород спортсменами певного виду спорту – тим більше коштів і виділяється на цей вид спорту.

Звертаємо увагу, що ці критерії ефективності були розроблені Робочою групою при Мінмолодьспорту, створеною на виконання постанови Кабінету Міністрів від 05.10.2016 N803-р "Деякі питання запобігання корупції в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади". До робочої групи увійшли представники Національного Олімпійського комітету, спортивних федерацій, Громадської ради при Міністерстві молоді та спорту, представники Коаліції громадських організацій та експертів "Реанімаційний пакет реформ".

Зауважимо, що робота з опрацювання критеріїв тривала кілька років для пошуку найбільш об'єктивних показників, які врахують специфіку різних видів спорту та максимально унеможливлять корупційні зловживання державними коштами або їх неефективне використання.

Зауважимо, що робота з опрацювання критеріїв тривала кілька років для пошуку найбільш об'єктивних показників, які врахують специфіку різних видів спорту та максимально унеможливлять корупційні зловживання державними коштами або їх неефективне використання.

Система нарахування очок за результат, показаний спортсменами, здійснюється з урахуванням Положення про рейтинг з олімпійських видів спорту в Україні, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 21 жовтня 2013 року N677.

Категорія пріоритетності олімпійських видів спорту визначається відповідно до Положення про критерії пріоритетності олімпійських видів спорту, затвердженого наказом Мінмолодьспорту від 15 червня 2016 року N2392.

Тобто, розподіл коштів відбувається не вручну, а автоматично, виключно в рамках чинної нормативно-правової бази та за вимірюваними показниками ефективності видів спорту.

В Україні олімпійськими видами спорту займається 695 078 осіб, з яких лише 16 421 зимовими олімпійськими видами спорту (2%). Фінансування зимових видів спорту складає приблизно 12% від фінансування олімпійських видів спорту та окремо виділяються кошти на заключний етап підготовки до Олімпійських ігор. У складі національних збірних команд 158 спортсменів з зимових видів спорту, а це приблизно 7% від загальної кількості спортсменів національних збірних команд з олімпійських видів спорту.

Решта – це представники літніх видів спорту, які традиційно є найбільшим генератором медальних здобутків для України на міжнародні спортивній арені. Відтак, Україна посідає провідні позиції у спортивному світі саме як країна літніх, а не зимових видів спорту. Це статистика, яка підтверджується кількістю здобутих нагород на Олімпійських іграх за весь час Незалежності України, а не чиясь вигадка.

Так за весь час участі українських спортсменів в зимових Олімпіадах, починаючи з 1994 р. – було здобуто лише 8 медалей, з них 3 золоті. Водночас на літніх Олімпійських іграх, починаючи з 1996 р. здобуто більше 120 нагород, з них 35 золотих.

Тому фінансування літніх видів спорту традиційно є більшим за обсягом – такою є спортивна традиція України, яка склалася історично з багатьох факторів та обставин. Це жодним чином не зменшує ваги й значимості олімпійських здобутків зимових видів спорту. Мінмолодьспорту й надалі підтримуватиме розвиток зимових дисциплін в рамках встановлених категорій пріоритетності.

По-друге, щодо затягування закупівлі спортивного обладнання, чи невчасної закупівлі для окремих видів спорту.

Важливо зрозуміти – весь спортивний інвентар: обладнання, одяг, взуття, снаряди тощо для підготовки чи участі спортсменів національних збірних команд у змаганнях – закуповується за поданням федерацій з видів спорту. Якщо відповідальні особи федерації несвоєчасно подають відповідні документи, або наводять неточні та неактуальні дані у запитах на обладнання – це потім негативно впливає на тривалість та результативність закупівлі.

При цьому звертаємо увагу, що закупівлі спортивного обладнання для потреб національних збірних команд України відбуваються в найбільш прогресивній, прозорій та антикорупційній електронній системі торгів "Прозорро". Міністерство молоді та спорту, за рішенням Міністра Ігоря Жданова, було одним з перших ЦОВВ, яке приєдналося до цієї системи ще на етапі її раннього запуску.

У висновках аудиту наводиться приклад закупівлі спортивного обладнання та інвентарю для спортсменів національної збірної команди України зі скелелазіння.

Відповідно до наказу Мінмолодьспорту від 23.02.2017 N762, з урахуванням листа Федерації альпінізму і скелелазіння України від 17.02.2017 N17-Ф, було заплановано на вид спорту "скелелазіння" придбання еталонного стенду для швидкості, ліцензійних зачіпок та системи відліку часу для траси на швидкість із загальною сумою 1 млн. 428 тис. грн.

Закупівлею спортивного обладнання займається державна установа "Укрспортзабезпечення". Міністерство за поданням федерації своєчасно надало інформацію щодо технічних та якісних характеристик обладнання. Проте при проведенні "Укрспортзабезпеченням" декількох тендерних процедур жоден з контрагентів не вийшов на торги для закупівлі зазначеного обладнання для скелелазіння.

Федерація пояснила цей факт тим, що протягом кількох місяців ціна стенду та обладнання до нього виросла майже вдвічі, до 2 млн. 420 тис. грн.

Зараз ситуація така: наприкінці 2017 року керівництвом Мінмолодьспорту за пропозиціями Федерації було прийнято рішення про закупівлю страховки механічної для скелелазної стінки, електронного секундоміру з програмою та зачіпок для скелелазного стенду за рахунок запланованих та невикористаних коштів на закупку еталонного стенду для швидкості для підготовки та участі у ХІ Всесвітніх іграх та Олімпійських іграх.

І ще раз, окремо, пояснюємо ситуацію, яка склалася із саночником Андрієм Мандзієм:

Дійсно, напередодні ХХІІІ зимових Олімпійських ігор спортсмен не потрапив у програму олімпійської підготовки. Причина – результати виступів у міжнародних змаганнях: чемпіонаті Світу, Кубках світу, чемпіонаті Європи:

- ЧС 2017 року – 30 місце (одномісні сани),

– 13 місце (командна естафета),

- ЧЄ 2015 року – 21 місце (одномісні сани),

– 5 місце (командна естафета).

ХХІІ зимові Олімпійські ігри – 2014 року в м. Сочі (Росія) – 30 місце з 40 (одномісні сани).

Але, за два тижні до початку Олімпійських ігор, Міжнародна федерація санного спорту виділила додаткову ліцензію для участі двомісного екіпажу для того, щоб команда України мала можливість брати участь у командній естафеті внаслідок відмови певних спортсменів інших держав.

Таким чином Андрій Мандзій лише в останній момент потрапив до складу спортсменів-кандидатів національної збірної команди України з санного спорту на участь у ХХІІІ зимових Олімпійських іграх.

Міністерство молоді та спорту не може нехтувати законодавством у сфері закупівель. За дуже короткий час підготовки фізично неможливо було придбати в установленому порядку будь-який новий інвентар для цього спортсмена за рахунок бюджетних коштів. Адже строки підготовки технічних характеристик та проведення тендерних процедур займають до трьох місяців.

Водночас, після виявлення проблем з інвентарем, керівництвом Міністерства було проведено особисті зустрічі та наради як з Андрієм Мандзієм, так і з тренерським складом збірної, а також представниками профільної федерації. За їх підсумками питання з необхідним обладнанням для санного спорту вирішено позитивно.

По-третє, щодо відсутності критеріїв учасників навчально-тренувальних зборів на заключному етапі підготовки до Олімпійських ігор та оплати участі в спортивних змаганнях спортсменів, які не є членами національної збірної команди або які не брали участь у змаганнях.

Сучасна система відбору кандидатів до національної збірної команди до Ігор Олімпіади на заключному етапі та у попередньому до заключного етапу періоді визначена Концепцією підготовки до Олімпійських ігор і передбачає два етапи:

1) етап попереднього відбору (третій рік олімпійського циклу): відбираються спортсмени, які протягом попередніх двох років увійшли до числа кращих спортсменів за результатами участі на чемпіонатах світу та Європи, інших офіційних міжнародних спортивних змаганнях відповідного рангу;

2) етап основного відбору (олімпійський рік): може відбиратися подвійний склад кандидатів до олімпійської збірної команди із числа спортсменів, які мають найвищий результат у країні протягом попереднього року за результатами участі на чемпіонатах світу та Європи, інших офіційних міжнародних спортивних змаганнях відповідного рангу та які виконали кваліфікаційні умови для участі в Іграх Олімпіади.

Підготовка спортсмена (будь-якого віку та класу) на 80% складається зі змагальної практики. Вона здобувається, як під час його участі у змаганнях різного рівня, так і під час його підготовки на навчально-тренувальних зборах.

Чим вищий клас спортсмена, тим більше індивідуалізується його підготовка. Тобто, до підготовки одного висококласного спортсмена необхідно залучити та оплатити послуги декількох спаринг-партнерів – спортсменів приблизно однакового віку, класу, вагової категорії.

Найяскравіший приклад у вітчизняному спорті – це підготовка цілої плеяди українських боксерів, у тому числі братів Кличко, Василя Ломаченка, Олександра Усика тощо до Олімпійських ігор, чемпіонатів світу, інших головних міжнародних змагань, в яких вони брали участь як члени штатної збірної команди України з боксу.

Без спаринг-партнерів, які оплачувалися державою, вони б не досягли таких великих олімпійських вершин та видатних перемог для України.

Підготовка спортсменів у таких видах спорту як: боротьба, дзюдо, гімнастика, велоспорт, веслування та інші для забезпечення високого рівня спеціальної підготовки на заключному етапі обов'язково включає участь декількох спаринг-партнерів, які мають високий рівень спортивної підготовленості.

Так, спортсмени збірної команди України з дзюдо, які брали участь у НТЗ м. Пореч (Хорватія) та у м. Кастадельфельс (Іспанія), були включені до складу кандидатів на участь у Олімпійських іграх за результатами виступів на міжнародних змаганнях, проходили відповідну підготовку та брали участь у відборі до Олімпійських ігор 2016 року.

Окрім того, багато видів спорту, де існують групові вправи, потребують обов'язкової наявності запасних спортсменів. Інакше, в разі вибуття одного з учасників команди через травму, інші спортсмени штатної збірної не зможуть боротися за медалі для України.

Для прикладу, спортсмени України з художньої гімнастики отримали ліцензії на право участі в Олімпійських іграх – 2016 в таких видах програми: індивідуальне багатоборство та групові вправи. Ліцензія в групових вправах не є іменною, тому на заключний збір були залучені спортсменки, які за своїм рівнем підготовленості, у разі травмування однієї з основних учасниць команди могли вийти на заміну.

На жаль, експертні пояснення фахівців сфери фізичної культури і спорту не були прийняті до уваги працівниками Аудиторської служби, на думку яких мають бути ще якимось чином ускладнені та забюрократизовані додаткові критерії визначення учасників підготовчого процесу. Водночас для Мінмолодьспорту важливим є саме високий спортивний результат та, як наслідок, формування позитивного іміджу України в світі. Цей результат здобувається за рахунок проведення усіх необхідних якісних та комфортних для спортсменів і тренерів навчально-тренувальних зборів, які не повинні бути обтяжені численними бюрократичними перешкодами.

По-четверте, щодо витрат на оплату праці тренерів-лікарів.

Наказом Мінмолодьспорту від 28.10.2016 N4080 "Про затвердження Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, Випуск 85 "Спортивна діяльність", затверджено спеціалізацію "тренер-лікар штатної команди національних збірних команд України з виду спорту".

Цей момент погоджений із Міністерством соціальної політики України, державною установою "Науково-дослідний інститут соціально-трудових відносин" Міністерства соціальної політики України.

Наказ розроблений із дотриманням Методичних рекомендацій щодо формування кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджених спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 16.12.2011 N547/1438, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 січня 2018 року за N33/31485.

Посада тренера-лікаря не є самостійною професією, а включає в себе базову професію "тренер" з похідною частиною "лікар", яка віднесена до спеціалізації, що уточнює сферу діяльності.

Уточнення сфери діяльності з основної професії передбачено приміткою 2, додатка В, Класифікатора професій ДК 003:2010, а саме назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності і не потребують внесення до національного класифікатора професій.

Додатково повідомляємо, що діяльність тренера-лікаря обумовлена:

- постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. N689 "Про затвердження норм витрат на проведення спортивних заходів державного та міжнародного рівня" (за погодженням з МОН та МОЗ України);

- наказом Міністерства молоді та спорту України від 23.09.2005 N2097 "Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2005 р. за N1236/11516 (за погодженням з Мінфіном та Мін'юстом).

Тобто – посада тренера-лікаря є абсолютно легальною та законною, а її функціональне призначення та діяльність регулюються чинною нормативно-правовою базою. Чому фахівцями Аудиторської служби були проігноровані відповідні постави Кабінету Міністрів України та зареєстровані в Міністерстві юстиції накази Мінмолодьспорту – не зрозуміло.

На цей час у штатній команді національних збірних команд України з видів спорту працює 53 тренера-лікаря, які здійснюють організаційну роботу з медичного забезпечення підготовки спортсменів штатної команди національних збірних команд.

Зазначимо, що фахівці, які працюють на посадах тренерів-лікарів, мають базову вищу освіту зі спеціальності "лікувальна справа" та спеціалізацію зі спортивної медицини, отриману на кафедрах Київської академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика та Харківської медичної академії післядипломної освіти, а також за необхідності, відповідно до наказу та за кошти Мінмолодьспорту, проходять курси підвищення кваліфікації у зазначених інститутах.

По-п'яте, щодо участі окремих федерацій з олімпійських видів спорту в Експерименті та використанні бюджетних коштів не в повному обсязі, з порушенням бюджетного законодавства та не розірванням Міністерством молоді та спорту договорів з федераціями, які допускали ці порушення.

Експеримент щодо залучення Міністерством молоді та спорту національних спортивних федерацій з окремих олімпійських видів спорту до організації і проведення спортивних заходів проводиться з IV кварталу 2015 року, на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та відповідно постанови КМУ від 05 серпня 2015 року (зі змінами).

Це один з напрямів реформи сфери фізичної культури і спорту, який запроваджує принципово новий для України європейський та партнерський підхід до співпраці спортивних федерацій і держави.

Мета експерименту – залучення інститутів громадянського суспільства до реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту, вироблення нового механізму співпраці між державою та громадськими організаціями, пошук шляхів ефективного планування бюджетних коштів, підвищення оперативності організації і якості проведення спортивних заходів.

Така форма роботи зорієнтована на міжнародні стандарти у спорті, поєднання вітчизняних традицій і досягнень зі світовим досвідом у цій сфері.

При цьому Міністерство позбавляється невластивих повноважень. Це повністю узгоджується із Стратегією реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленої розпорядженням КМУ від 24 червня 2016 року N474.

А також постановою КМУ від 18 серпня 2017 року N644 "Деякі питання упорядкування структури Секретаріату Кабінету Міністрів України, апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади" та Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, затвердженої розпорядженням КМУ від 27 грудня 2017 року N1013).

При цьому Міністерство позбавляється невластивих повноважень. Це повністю узгоджується із Стратегією реформування державного управління України на 2016-2020 роки, схваленої розпорядженням КМУ від 24 червня 2016 року N474.

А також постановою КМУ від 18 серпня 2017 року N644 "Деякі питання упорядкування структури Секретаріату Кабінету Міністрів України, апарату міністерств та інших центральних органів виконавчої влади" та Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, затвердженої розпорядженням КМУ від 27 грудня 2017 року N1013).

Суть експерименту – спортивні федерації самостійно здійснюють організацію і проведення спортивних заходів, включених до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та спортивних заходів на відповідний рік, за рахунок коштів державного бюджету передбачених на зазначені цілі (за бюджетною програмою КПКВК 3401220 "Розвиток фізичної культури, спорту вищих досягнень та резервного спорту").

Щороку спортивні федерації надають до Мінмолодьспорту інформацію щодо обсягу власних коштів, що можуть бути використані на організацію і проведення спортивних заходів у рамках експерименту. Зазначене відображається у відповідних договорах/додаткових угодах.

Спортивні федерації можуть отримувати спонсорську допомогу на розвиток виду (видів) спорту не у вигляді коштів, а майном, обладнанням, товарами чи через надання послуг. Документи, які підтверджують використання власних коштів спортивної федерації чи їх еквіваленту у матеріально-технічних цінностях, використаних на організацію і проведення спортивних заходів у рамках експерименту, часто не відповідають вимогам, відповідно неможливо їх зарахувати до категорії "власні кошти". З метою врегулювання зазначеного Міністерством розроблено та на сьогодні доопрацьовується проект постанови КМУ.

Разом з повноваженнями організації і проведення спортивних заходів спортивні федерації в умовах експерименту отримують весь обсяг відповідальності щодо використання коштів державного бюджету. Спортивні федерації, які погоджуються на участь в експерименті, фактично є першопрохідцями, які свідомо беруть на себе основні ризики.

Звертаємо увагу, що перевірки спортивних федерацій Держаудитслужбою були проведені саме за ініціативи Міністерства та особисто Міністра Ігоря Жданова! Він кілька разів звертався до керівництва Держаудитслужби з проханням провести аудит учасників експерименту. При цьому Держаудитслужба неодноразово відмовлялася це робити. Лише після того, як Міністр Ігор Жданов звернувся до прем'єр-міністра Володимира Гройсмана та відповідного доручення Глави Уряду, Держаудитслужба взялася за проведення аудиту.

Міністерство виступило з такою ініціативою, оскільки разом із наданням повноважень федераціям, ми вимагаємо від учасників експерименту більше відповідальності за ефективність використання державних коштів. Визнані спортивними федераціями порушення, що призвели до втрат (збитків) державного бюджету, усуваються та відшкодовуються.

Експеримент – динамічний процес щодо змін умов його проведення, кількості залучених спортивних федерацій. Участь в експерименті добровільна, як і вихід з нього. Так, враховуючи складнощі з інституційною спроможністю брати участь в згаданому пілотному проекті – Федерація важкої атлетики прийняла рішення про вихід з експерименту. У зв'язку із цим Міністерством була розірвана відповідна угода. Натомість Федерація регбі України виявила бажання долучитися до експерименту з 2018 р.

Як бачимо, кожна спортивна федерація, що готова взяти на себе відповідальність щодо роботи з державними коштами, може приєднатися до проведення експерименту, звернувшись до Міністерства з відповідним клопотанням. А також може надати письмові пропозиції щодо вдосконалення Порядку проведення експерименту. Натомість ті федерації, які не справляються з виконанням умов проведення експерименту, змушені з нього виходити.

Враховуючи результати проведення експерименту, планується внести відповідні зміни до законодавчих і підзаконних актів.

По-шосте, щодо меценатства та залучення додаткових коштів до розвитку спортивної інфраструктури.

За ініціативи громадськості, за участю заінтересованих центральних органів виконавчої влади, представників спортивних федерацій, Мінмолодьспортом розроблено проект Закону України "Про меценатство у спорті", який був розміщений на офіційному веб-сайті Міністерства.

У ході обговорення були висловлені зауваження, які розглянуто на засіданні робочої групи під головуванням Віце-прем'єр-міністра України Кириленка В. А., утвореної при Кабінеті Міністрів України для врегулювання проблемних питань, пов'язаних з розробленням законопроекту щодо меценатства у спорті.

За результатами засідань робочої підгрупи розроблено супутні до проекту Закону України "Про меценатство у фізичній культурі і спорті" – проекти Законів "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо меценатства у фізичній культурі і спорті", "Про внесення змін до ст. 287 Митного кодексу України щодо меценатства у фізичній культурі і спорті", які надіслано до Кабінету Міністрів України для розгляду робочою групою під головуванням Віце-прем'єр-міністра України Кириленка В. А.

Враховуючи складність і тривалість процедур погодження законопроектів в системі ЦОВВ – Міністерством було досягнуто домовленості з групою підтримки спорту з числа народних депутатів України, які внесли відповідні законопроекти до парламенту. Вони зареєстровані у Верховній Раді України 19.07.2017, а саме проект Законів України "Про меценатство у фізичній культурі і спорті" (N6770), проекти Законів "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо меценатства у фізичній культурі і спорті" (N6771), "Про внесення змін до ст. 287 Митного кодексу України щодо меценатства у фізичній культурі і спорті" (N6772).

Ми вдячні голові Комітету Артуру Палатному, першому заступнику голови Комітету Миколі Величковичу, народним депутатам Тетяні Ричковій, Андрію Павелку, Максиму Саврасову, Вадиму Івченку, Михайлу Бондару, Юрію Шаповалову, Ігорю Діденку, Івану Крульку, які підтримали наші законодавчі ініціативи, спрямовані на утвердження меценатства в спорті.

Одночасно необхідно зазначити, що Мінмолодьспортом були ініційовані та внесені зміни до Статті 241 Бюджетного кодексу України. В ній тепер зазначено, що на реалізацію інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що мають на меті розвиток спортивної інфраструктури та енергоефективності державних і комунальних навчальних та медичних закладів, передбачається не менше 10 відсотків коштів державного фонду регіонального розвитку за кожним з таких напрямів.

Це дозволило вперше в історії України спрямувати державний фінансовий ресурс на початок системного відродження спортивної інфраструктури в містах, районах та селищах. Так, лише у 2017 р. на будівництво, ремонт та реконструкцію 100 нових спортивних об'єктів в регіонах було виділено 374 млн. грн. У 2018 році ця сума складає 600 млн. грн.

Команда Міністерства молоді та спорту України

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.