Чому 2007-й став переламним роком?
Зрештою, підбиваючи підсумки року, що минає, не можу втриматись від нав'язливого відчуття того, що попри чимало проблем і перешкод, з якими стикнулася країна, ми прожили крізь надзвичайно плідний і корисний рік. Кажу так тому, що час від 1991 року прожили з відчуттям совковості, ілюзорності.
Попри зміни, що відбулися внаслідок 2004 року, до останнього лишалося враження незавершеності, недомовленості чи щось подібного. Проте головним підсумком стало те, що люди навколо нас і ми самі змогли змінити своє ставлення до того, що відбувається від старого українського "моя хата знамо де" до "це моя країна".
Люди змінивши себе, змінили й обличчя політики. Небагато, проте досить нових облич таки з'явилося на телеекранах, а чимало спаскуждених пик зрештою пішли в небуття. Для мене поява "під куполом" Князевича, Ар'єва, Донія, Шевченка – що б про них не казали – знакова (зі знаком "плюс") подія. Як і для чималого прошарку колєг.
Перелам стався у тому, що кидок виборців – класична процедура, що її практикують всі без винятку політики – вже не вибачається і не забувається як раніше:). Сан Санич Мороз – беззмінний довгожитель Грушевського – таки заплатив за свої фокуси і в Новий рік ми входимо без Діда Мороза (без суму:))).
Щось підказує, що Новий рік Пацюка ще покаже свої пазурі, вирвавши з публічної політики ще кількох відомих осіб:).
І головне – життя не обмежується політикою. Попереду все-таки Євро-2012, мужикі!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
