Стельмах – ужасный конец или ужас без конца?

Бєспрєдєл, який чинить над гривнею глава Нацбанку Володимир Стельмах, не лише вбиває гривню, доводить до зубожіння мільйони українських родин та малий і середній бізнес, натомість дозволяючи робити з повітря мільйони наближеним до НБУ банкірам та олігархам. Він ставить країну на межу того, що відбулося в Аргентині після знецінення песо – народних бунтів та анархії.

Стельмах став Стельнахом – людиною, яку без конкуренції найбільше ненавидять всі у цій країні (відсилаючи за відомою адресою). Крім одиниць, яким горе мільйонів приносить сотні мільйонів щоденно.

Коли в усіх сусідніх країнах долар стрімко девальвує, в Україні за день (!) він виріс на 1 гривню. Хай хтось спробує мені пояснити, що таке падіння гривні не є спекулятивним. Я не вірю, що гривня падає сама по собі, а без навмисного потурання глави Нацбанку. При цьому Стельмах цинічно заявляє, що гривня повернеться до старого курсу лише після того, коли люди повернуть депозити у банки. Перепрошую, але люди не можуть забрати свої депозити, бо той же Стельмах заборонив їм це робити. А забрали 2 тижні том за один день лише наближені, для який НБУ відкрив "вікно" на день.

Ситуація нагадує відомий афоризм: "Что лучше – ужасный конец или ужас без конца?". Схоже, відповідь на це знає лише одна людина – Президент.

Але у мене закрадається вкрай неприємна для нього думка. Здається, що дозволивши Стельмаху робити з гривнею все, що заманеться і доводячи країну до соціальних бунтів, гарант таким чином мститься всім людям, які його так не люблять. А таких в Україні налічується близько 95%, якщо врахувати, що рівень його підтримки не дотягує і до 5%.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.