Кому ще потрібно до психоаналітика
Блог Ганни Герман, в якому вона вчергове намагається знайти для себе відповідь, хто ж серед українських представниць прекрасної статі – вона або Юлія Тимошенко – претендують на звання політика N1, змусив мене відреагувати.
Адже з тексту Ганни Миколаївни, який починається із згадки мого імені, незрозуміло, де саме і в якому контексті я сказав фразу про психоаналітика, який потрібен ЮВТ. Виглядає на те, ніби таке припущення могло пролунати ледве не за приятельською розмовою за філіжанкою кави. Я вдячний пані Герман за рекламу, але сказавши "а", потрібно сказати і "б". Адже в протилежному випадку виглядає, ніби йдеться не про психологічну консультацію, а про психіатричну.
Насправді фраза про психоаналітика була вирвана з мого недавнього інтерв'ю агентству ІМК, де я говорив про те, що "їй потрібен не стільки політтехнолог, скільки політико-психоаналітик" (sic!). Дане інтерв'ю стосувалося багатьох аспектів внутрішньої і зовнішньої політики країни за підсумками першого року президентства Януковича.
Я не відмовляюся віж жодного сказаного слова. Мені не байдуже, що українська опозиція наразі переживає найбільшу внутрішню кризу за останні 10 років. Тимошенко як політик, якого в згаданому інтерв'ю я назвав "політиком із залізним характером", не потребує підбадьорювання. Але мені не однаково, що останній рік вона провела. переживаючи наслідки внутрішньої кризи. Зрештою, одиниці політиків здатні винести потрібні випробування взагалі.
Мабуть, некоректно вдаватися до самоцитування, але потрібно зрозуміти весь контекст пасажу про ЮВТ:
- Останнє запитання щодо нещодавніх спроб деяких соратників Тимошенко позбавити її партійного квитка. Особисто у Вас є впевненість, що "Батьківщина" з Юлею залишиться до виборів 2012 року?
- "Батьківщина" з Юлею залишиться. Питання – де буде Юлія Володимирівна до моменту проведення виборів 2012 року. У неї є дві крайності, в яких вона може виявитися. Одна – слідування шляхом Наталії Вітренко, яка була суперпопулярна дійсно і впливова, згадаймо президентські вибори 1999 року і вибори 2002 року. Вона була дійсно в тренді, скільки людей вона завела до місцевих рад у 2006 році! Це той сценарій, куди її буде намагатися загнати влада.
І друга ситуація – якщо вона піде шляхом повного перегляду кадрової, ідеологічної політики і так далі. Ми бачимо, що принцип, за яким Тимошенко будувала "Батьківщину" – вона говорила, що ми візьмемо колишніх кучмістів і всіх їх перевиховаємо, – її попереджали про це тоді, що така нерозбірливість матиме найнеприємніші довгограючі наслідки, вона не сприйняла це.
Головний політичний капітал Тимошенко – це політик із "залізним чоловічим характером", якщо грубо сказати – з "залізними яйцями". Це те, що її завжди вигідно вирізняло серед інших політиків-чоловіків в Україні. Тому Тимошенко ніколи не поїде за кордон, не емігрує. Якщо вона це зробить – усе, шансів повернутися у політику в неї не буде. Її головна проблема – у кадровій політиці.
Вона повинна бути набагато жорсткішою. Треба звільняти абсолютну більшість менеджерів, і на регіональному рівні в тому числі, і починати будувати абсолютно нову партію. У тому вигляді, в якому вона була до 2002 року. До 2007 року – це була партія з постійно зростаючою електоральною динамікою. Тобто до 2002 року – це були суто ідеологічні прихильники, вони дали їй результат на рівні 7%. У 2006 році – це партія, у яку прийшов великий бізнес, але вона ще не стала олігархічною партією в повному розумінні цього слова – 22%, по-моєму. І 2007 рік – піковий, але це був уже останній пік, було зрозуміло, що повторення не буде. Це вже коли прийшов бізнес, коли вона фактично розмила значною мірою свою харизму і відмовилася від тих людей, які були з нею з ідеологічних міркувань у 2002 році.
Та ніколи не пізно піти новим шляхом. Але тут потрібен не тільки ребрендинг політичної партії – потрібен ребрендинг самої Тимошенко. Те, що вона говорить сьогодні – вже не має тієї сили і привабливості. Люди не сидять, затамувавши подих, і не слухають кожне її слово. Раніше неможливо було перемкнути канал, якщо виступала Тимошенко. Зараз, напевно, значна частина глядачів це зробить. Тому проблема криється в особистій психології. Їй потрібен не стільки політтехнолог, скільки політико-психоаналітик. Тобто вона повинна вирішити проблеми своєї внутрішньої кризи. Це не пов'язано з віком, це пов'язано з наслідками поразки на президентських виборах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
