Балаклія – наслідок мертвих домовленостей
Їду до Балаклії. Наші хлопці з перших годин трагедії там. Харківщина – моя рідна область і все, що відбувається тут, особливо з березня 2014 року – надзвичайно непокоїть мене. Моя думка з приводу того, що зараз коїться така:
Вибухи балаклійських артскладів – наслідки капітулянства мінських домовленостей. РФ банально знищує армію і міста, навіть не в зоні АТО! Убиває своїх перебіжчиків і наших військових в центрі міста, а Порошенко продовжує вважати їх "стороною переговорів" у своєму шизофренічному переговорному процесі (а як інакше назвати переговори про мир, що ведуться незрозуміло ким з незрозуміло ким, де агресор виступає в ролі наглядача, а повне припинення вогню виглядає як підривання артскладів і політичні вбивства у нас в тилу і десятки загиблих солдат в тиждень на фронті?).
Вийти з мінська і вимагати від західних держав нового формату (включно з Британією та США) – у відповідь за неприкриту агресію, ось єдиний шлях для країни. Влада врешті має визнати Російську Федерацію – агресором на всіх рівнях із відповідними діями. Зволікання з цим рішенням під вибухами в тилу – смертний приговор. Час зрозуміти – Мінськ мертвий! Час уже це визнати і його архітекторам. Але, схоже, їх швидше влаштує смерть країни, ніж свого потворного дітища.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
