Про громадянство
Скажу відверто: мені начхати на Михеїла Саакашвілі. Але зараз не про нього, а про бридкий цирк, який влаштував країні Порошенко. Спочатку, подарувавши громадянство України, а разом з ним і посаду голови Одеської області "свому другу Міхеїлу", а тепер, після того, як їхні стежки розійшлися і останній перетворився на ворога, забравши це громадянство.
Здається, ні в кого немає сумнівів щодо внутрішніх мотивів Порошенка – це завжди особиста і політична вигода. Безглузде белькотіння влади про приховування Саакашвілі факту, що він перебував під слідством, викликає ще більше питань. Як тоді Саакашвілі проходив спецперевірку на одну з найвищих чиновицьких посад в країні? Голови ОДА мають доступ до секретів держави. Усі претенденти на цю посаду мають проходити обов'язкове "сито" СБУ, МВС, АП та низку інших державних інстанцій. Чи для друзів президента закон не обов'язковий? Сумніваюся, що за президентства Порошенка правоохоронна та судова системи можуть дати відповідь, чи був склад злочину в таких діях.
Словом, як начхавши на закони, президент подарував своєму однокурснику громадянство, так само свавільно й забрав, коли той став опозиціонером. А поки Порошенко дарував українське громадянство Саакашвілі, який досить швидко змінив свій тон до гаранта з вдячного на зневажливий, Маші Гайдар, яка не одразу збагнула чий Крим, Саші Боровику, у якого згодом виявилися зв'язки з радянським КДБ, та багатьом іншим своїм тимчасовим політичним попутникам, сотні іноземців, які воювали за Україну, досі перебувають у принизливому становищі нелегалів. Живо пам'ятаю, як відкриваючи нове скликання Верховної Ради, Порошенко урочисто пообіцяв надати громадянство усім іноземним бійцям АТО. Але ні для кого не секрет, що він – господар свого слова. Захотів – дав, захотів – забрав. Дав слово легалізувати, а на ділі комісія при Банковій має чітку вказівку згори блокувати надання громадянства атошникам.
Полк АЗОВ, командиром якого я був, за цей час стикався з випадками, коли бійцям з Білорусі та Росії вдавалося зібрати весь пакет формально необхідних документів, включно з довідками з тамтешньої міліції. Президентська комісія з громадянства навіть у таких ситуаціях, коли формальних підстав для відмови немає, знаходить способи залишати цих людей нелегалами. Але найгірше навіть не це. Історія з Саакашвілі відкриває ящик Пандори, коли ветерани-іноземці, яким все-таки вдалося отримати громадянство, можуть його втратити. А ті, хто намагається його здобути – бути просто висланими з країни за поданням прокуратур своїх країн. Такий ризик особисто мене хвилює значно більше, ніж доля Саакашвілі та Порошенка. Хлопці, які проливали кров за Україну, мають значно більше право називатися її Громадянами, ніж весь цей політичний тераріум.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
