Про черговий "проект"...
В інформаційний простір України вчергове була викинута "вакцина від усього" – проект законопроекту "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях". Тож щось достеменне можна буде говорити лише після опублікування офіційної редакції законопроекту. Проте основний напрямок чергової "перемоги" прослідковується.
Не дивлячись на дивовижну "зухвалість" авторів законопроекту визнати РФ на четвертий рік війни агресором, вони наново накидають Україні ледь припідняте громадськістю ярмо так званих мінських домовленостей. Більш того, мінські угоди, що проводились за спинами українців самими різними людьми, виявляються "пріоритетними" у їх виконанні. Сам проект, маючи надзвичайну кількість популярних гасел про захист прав і свобод, на диво, нічого не говорить про виявлення та притягнення до відповідальності тих осіб, дії яких були спрямовані на порушення територіальної цілісності України. Більше того, країною вільно зможуть переміщатися бойовики за погодженням чиновників. Не хочеться вірити, що безпека наших міст буде дана на відкуп покидькам, що так вдало вели "блоковану" торгівлю з окупантом, зливали ворогу координати наших позицій та відпускали сепаратистів з ув'язнення.
До всього продовжується дія закону "Про особливий статус...", який фактично не виконується, але яким, нагадаю, передбачена амністія та недопущення дискримінації для сепаратистів, регіональний статус російської мови, проведення місцевих виборів, легалізацію обраних на місцях суддів, прокурорів, "народної міліції" і таке інше. Абсолютно незрозумілою виглядає і позиція по Криму і м. Севастополь. Згідно сьогоднішньої букви цього, поки не поданого законопроекту, фактично на законодавчому рівні створюються два різних закони для окупованих однією державою, в один і той самий час територій – Криму та Донбасу. Тож Крим таки стане битою картою?
Я не хочу думати і вірити, що подібне капітулянтство має терпіти український народ лише через те, що влада за будь-яких обставин вирішила виграти наступні вибори. Я не хочу сприймати того, що Україна стала розмінною монетою через слабкість тих, хто не зміг розпрощатися з фабриками у Ліпецьку та бізнесом на окупованих територіях. Якщо ж говорити про Закон, то він має бути таким, щоб наступні покоління не виправляли його ціною власних скалічених доль і не тягли ярмо через політичні вигоди тимчасових еліт.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
