Шість років тому ми звільнили Маріуполь

Того дня хід війни міг змінитися абсолютно в інший бік. Якби в Азовців щось не вийшло, якби мені не вдалося дотиснути командування і переконати, що Маріуполь треба брати терміново. Якби щось пішло не так, опорним пунктом армії РФ міг стати не тільки Донецьк, а й Маріуполь. Півмільйонне місто, стратегічні підприємства, потенційний сухопутний коридор до Криму.

Це могло статися, якби ми просто слідували елементарним законам логіки. Шістнадцяти і вісімнадцятирічні добровольці після трьох тижнів підготовки, з "техніки" – тільки Камаз, власноруч обшитий листами броні, з військовим досвідом – дві людини на всю операцію. Але ми звільнили Маріуполь. Тому що користувалися не логікою, а мотивацією. І того дня були щасливими людьми. Битися разом і звільняти свою землю.

Вітаю з річницею жителів українського Маріуполя! Вітаю і дякую всім побратимам, з якими пліч-о-пліч ми звільнили місто.

За шість років українська армія, безумовно, виросла у підготовленості, озброєнні, укомплектованості. Але поки найбільший успіх, найбільше звільнене місто за цю війну – результат операції молодих хлопців у кросівках, для яких то був перший реальний бій. Тому що бажання і мотивація бійців – найбільший військовий ресурс. І у нас, добровольців, він нікуди не подівся. Тому наша Українська Перемога попереду.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.