Як повернути безпеку Україні?
Україну переповнює напруга та тривога. Нові хвилі терактів в світі, безкінечні загострення на Донбасі, розгул криміналу на вулицях. Тому дедалі частіше постає питання: чи здатна наша держава забезпечити безпеку своїм громадянам? Відповідь є невтішною. Якщо будемо чесними, то визнаємо, що найбільша загроза походить не від зовнішніх ворогів, а від самої влади. Бо вона дбає про національну та громадську безпеку не просто погано. Вона руйнує її основи.
Проте давайте все розкладемо по поличках. Я вважаю, що надійна система безпеки формується з двох основних компонент. Перша – це захисний "шар", що утворюється діями компетентних органів. Друга – це власне "осердя", яке забезпечує опір суспільного організму деструктивним впливам.
Сьогодні біда із першим, і з другим. Компетентні органи залишають останні професіонали. Тому силові інституції завершують свою мутацію на контори з вирішення політичних та бізнес-питань. Суспільство розбурхане, роздратоване і перебуває "на грані". Воно втомлене та дезорієнтовано від маніпуляцій і брехні.
А тепер більш докладно. Національну гвардію намагаються перетворити на "приватну армію" Авакова. СБУ та ГПУ – на організації, що "працюють" з опонентами Порошенка. Національна поліція має лише один показник, якій є обов'язковим до виконання. Це – кількість грошей, що мають регулярно завозити до Києва керівники обласних управлінь.
Загалом розвал системи під тріскотню про реформи досяг апогею. На місцях прокурорські вимагають від поліцейських гроші за відкриття кримінальних справ. Рядовий патрульний склад повинен сам себе забезпечувати паливом. Слідчих примушують платити за проведення експертиз із власної кишені. Саме тому показники розкриття карних злочинів постійно погіршуються. Зате невпинно зростає кількість обшуків у бізнесменів та на приватних підприємствах. Усі шукають не злочинців, а коштовності та готівку.
Суспільство задовбане фразами "хто критикує владу, той – посібник кремля". У нього просто зриває дах. Проте влада й надалі не збирається об'єднувати громадян навколо модерних проектів, що нарешті поставлять Україну "на крило". Натомість вона знов і знов провокує вибухи марних суспільних дискусій. До того ж навколо питань, які є або другорядними для зміцнення країни, або просто не на часі. І це не випадково.
В такій спосіб дехто не надто розумний намагається відволікти увагу, перетворити невдоволення суспільства на пару, що іде "у свисток". Так припускається подвійна помилка, що загрожує трагічними наслідками для всієї країні. З одного боку, дорогоцінна та обмежена "у кількості" суспільна енергія витрачається не за призначенням. Вона не спрямовується на підтримку масштабних перетворень. З іншого боку, усвідомлення того, що тебе в черговий раз "використали", викликає ще більше збурення в суспільстві. І ця суспільна енергія вже має виразний негативний відтінок. Це – енергія ненависті від безсилля, бажання крові та помсти за приниження.
Чи є вихід у ситуації, що склалася? Так, ми ще маємо певний шанс. Але помилятися вже не можна. Бо він, скоріш за все, останній.
Що треба робити? Спрямувати спільні зусилля на повернення природних функцій державі, з одночасним позбавленням її від невластивих. Держава має постати як ефективний та адекватний сучасним викликам інструмент виконання суспільного замовлення. В тому числі й в безпековій сфері. Тоді як всі її невластиві функції, зокрема – особисте збагачення за рахунок використання владних механізмі, мусимо винищити раз і назавжди.
Як це зробити? Відповідь очевидна – для початку поміняти владу! Потім перезавантажити державу. Цей процес має бути контрольованим у подвійному сенсі. Відбуватися за чітким планом, та за умов щільного контролю з боку суспільства.
Переконана, тільки так можна убезпечити себе від будь-яких загроз в середині країни.
Далі – створити передумови для перемоги над агресором.
Насамкінець – долучитись до пошуку шляхів убезпечення світу на міжнародній арені.
Зрештою – повернути безпеку Україні.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
