"През незгоду всі пропали, самі себе звоювали". Кілька думок про українську опозицію
Цікаві процеси відбуваються в опозиційному середовищі. З одного боку – намагання якомога більшої кількості кандидатів у депутати (мажоритарників) вдягнутися в опозиційні шати, "примазатися до опозиції" (звісно – респонденти демонструють протестні настрої). З іншого – намагання відмовити іншим опозиціонерам у опозиційності, намагання монополізувати опозиційний бренд, продемонструвати, що опозиційність кандидата Х – набагато опозиційніша за опозиційність кандидата Y, не кажучи вже про кандидата Z.
Тетяна Монтян назвала Кирила Куликова (висуванця УДАРу) провладним кандидатом. Не хочу втручатися в їх суперечку (хоча, Куликов, здається, просто ігнорує ці висловлювання – у той час, як соціологічні дослідження дають йому першість на окрузі, можна собі дозволити ігнорувати думку тих, хто має 4 – 5 позицію). Не в Куликові і в Монтян справа. Справа в тенденціях.
Мені часто доводиться чути конспірологічні теорії різного роду експертів – хто кого купив, хто за ким стоїть, хто кого насправді підтримує тощо. Іноді вони носять відверто параноїдальний характер. Іноді ловлю себе на думці, що все може бути.
Не так давно я почув дві версії з приводу того, хто насправді стоїть за Тетяною Монтян. За однією з цих версій, її фінансує Василь Цушко, за іншою – Володимир Сівкович (і навіщо це йому?). Я щиро посміявся з обох версій, хоча почув їх з вуст доволі шанованих і впливових експертів, які повідомляли їх мені доволі безапеляційно і прямолінійно. Не менш прямолінійно, ніж сама Монтян, яка звинувачувала Куликова у роботі на владу.
Те, що за Куликовим стоїть "лужниковська група", пишуть чи не всі сайти, близькі до ЄДАПСівського лобі. Кількість злочинів, які приписуються Кирилу, вражають: від сприяння росіянам у приватизації обленерго до крадіжки мобільного телефону громадянки Н. у тролейбусі, що рухався по маршруту N6, від вбивства Макса Курочкіна до наїзду на безпритульного кота в районі Бортницької станції аерації. Він – не поодинокий політик, на кого виливають гори компромату. До того, що Куликова асоціюють з міфічними москвичами, якось звично. А от тепер – ще й із владою, із якою у москвичів, як відомо, не все гаразд. Тоді виникає питання: він що – подвійний агент? І провладний, і лужниковський? Як Монтян – і агентеса Сівковича, і агентеса Цушка? А де ж масони? Ілюмінати? На кого вони зробили ставку? А Товариство філателістів? Воно – кого фінансує? Невже Королевську?
У тому ж окрузі йде кандидат від Об'єднаної опозиції – генерал Віталій Ярема. Він – за наявними у Інтернеті публікаціями – теж подвійний агент. З одного боку його активно підтримує Петро Олексійович Порошенко, з іншого – вірменський клан Алоянів (дружина Яреми – представниця цієї сім'ї, якщо вірити інтернет-виданням). Боже, як все заплутано!
А ще йде Катерина Лук'янова, яка знову ж – за експертними думками – є агентесою Жванії. А ще є Ігор Баленко, який опозиціонером став після того, як йому заборонили роздавати дисконтні картки "Фуршету" в якості агітаційних матеріалів. Як тут не усвідомити, що влада – злочинна? І не стати "першим опозиційним"? Чиїм агентом є Баленко – не відомо. Скоріш за все, Черновецького (принаймні, це прізвище ще не спливало серед закулісних гравців). Я вже не кажу про опозиціонера Тараса Чорновола. Хто стоїть за ним – можна лише здогадуватися.
Психіатри люблять розповідати анекдот про те, як у психушці хворі бігають по двору і кричать: "Я Чапаєв!" – "Ні, це я Чапаєв!". Комісія, що приїхала з перевіркою, запитує у головного лікаря: "Чому ви дозволяєте хворим паплюжити ім'я героя громадянської війни, видатного полководця?" – "Вони стверджують, що вони – Чапаєви? Не звертайте увагу. Це маячня. Справжній Чапаєв – це я!". Ось так і наша опозиція: "Тільки я справжній. Всі інші – липові!"
Цікаво, що після виборів, як правило, починається інший – кулуарний процес: колишні опозиціонери починають переконувати владоможців у тому, хто із них більший секретний регіонал.
А наразі – маємо те, що маємо. Йде боротьба за опозиційні настрої. "Я – опозиціонер!" – "Не вірте йому! Він – провладний, а опозиціонер – це я!" – "А чим доведеш?" – "Хочеш,крикну привселюдно "Геть Януковича!" або "Ми їх зупинимо!"?" – "К рикни!" – "Ну й крикну!" – "От крикни!" – "Крикну! Прийду додому, і крикну!"
А між тим Об'єднана опозиція вже перейшла до тактики боротьби проти УДАРу, в якому бачить більшу небезпеку, ніж в Партії регіонів. Бо розгорнулася запекла боротьба вже не за перше місце, а за друге. ОО вже не ставить за мету перемогти Партію регіонів – головна мета, як би не пропустити вперед УДАР. Ви не помітили, як з'явилася тема причетності Фірташа до команди Кличка? До речі, свого часу до кого лише Фірташа не прив'язували! Пам'ятаю кумедну ситуацію. Я – на той час ще заступник голови партії "Сильна Україна" – зустрічався за кавою з одним політиком, якого вважали близьким соратником Дмитра Васильовича. Дзвінок журналіста газети "Сегодня". "Як ви можете прокоментувати чутки про те, що ваша партія фінансується Фірташем?" Моментально звертаюся до свого візаві: "А ви нас фінансуєте?" – "Ти маєш на увазі каву? Ставлю!" – "Ні, я глобально – на партійному рівні" – "Ми що, ідіоти? Ледве від Сєні здихалися, який за нами ходив і гроші просив, нафіга ще й ви нам потрібні?". Журналіст дуже добре почув цей діалог. Крапки над "і" були розставлені.
Тепер – подібна ситуація. Тактика за принципом "Тримайте злодія!!!". Немає окремого суб'єкту у вигляді "Сильної України", натомість когось же треба звинуватити у роботі на Фірташа? Звісно кого – УДАР. Ну є ще комуністи і Тягнибок. Але їх, переконаний, звинуватять у зв'язках із Фірташем ще до кінця кампанії. Бо всі інші – якщо вірити експертам-конспірологам – вже куплені Ахметовим. Включно з усією Об'єднаною опозицією. І Королевською. І Союзом анархістів. І Тарасом Чорноволом.
От тільки цікаво: а чому Юра Єнакієвський та "Сім'я" нікого не фінансують в опозиції? Надто скупі? Чи надто розумні? Чи просто легенда буде не надто переконливою? Уявіть собі: "Тетяну Монтян фінансує "Сім'я" (у той час, як решта влади зробили ставку на Куликова) ". Якось не надто переконливо. А от в Монтян-ставленицю олігархічних кланів я вірю не більше, ніж в Куликова-агента влади. Чи Ярему-"крота" вірменських мафіозних структур. Чи Баленка-опозиціонера. Хоча стоп! Баленко, напевне, дійсно є опозиціонером, оскільки на екрани ТБ давно не пускають його дружину, Асію Ахат з її опозиційною музикою. Тотальний контроль та цензура, як не як!
А якщо серйозно, то маємо справу або з великою параноєю, або з великою дурістю. Або зі звичайною безпринципністю. Округ N212 – це лише один фрагмент. Просто показово, що кількість опозиціонерів на один квадратний метр площі в цьому окрузі є рекордною для України. А тенденції – характерні для всієї України. Надто все містечково. Надто галасливо. Надто багато криків "Проститутка!" – "Від проститутки чую!". Надто мало конструктивну і вміння достойно вести боротьбу.
І після всього цього хтось буде казати, що у бідах нашої опозиції винна влада? Взаємна ворожнеча та самопоїдання – ось основна причина бід опозиційного середовища. У результаті 28 жовтня пересічний виборець на дільниці згадає, що йому запропонували проголосувати за а) ставленика влади; б) "буйну" агентесу Сівковича і Цушка; в) мєнта, що кришує вірменів і допомагає Порошенку душити українських автомобілістів надвисокими митними зборами; г) приспішницю Жванії; д) "тушку" і перебіжчика – і, звісно ж, проголосує за висуванця Партії регіонів.
Бо – як не крути – Партія регіонів є найбільш чесною партією в українському суспільстві. Вона єдина не соромиться того, що її фінансують Ахметов і Фірташ. Всі інші це старанно приховують.
Заспокоюю людей без почуття гумору, ботів і дурнів: "Шутка!", – як казав герой Юрія Нікуліна.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
