США і проблема інтелектуальної власності в Україні
1 травня надійшла неприємна звістка: Офіс торговельного представника США присвоїв нашій державі статус "Пріоритетної іноземної країни" ("Priority Foreign Country") в рамках "Спеціальної доповіді 301" ("Special 301" List) через проблемні питання у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності. На думку американської сторони Україна має вирішити деякі суттєві та першочергові питання у сфері авторського права, а саме: високий рівень піратства у мережі Інтернет; удосконалення системи колективного управління авторськими та суміжними правами та використання неліцензійного програмного забезпечення як урядовими, так і приватними установами.
Тобто, те, про що говорилося протягом останніх двадцяти років – можливість викликати небажану реакцію у Сполучених Штатів – стало реальністю. Фактично цей крок можна розцінювати як удар по економічних інтересах Україні, якій неодноразово звертали увагу на необхідність боротьби з інтелектуальним піратством. На Україну буде накладено ряд санкцій та обмежень торгово-економічного характеру.
Свого часу Україна вже мала статус "Пріоритетної іноземної країни" в рамках "Спеціальної доповіді 301" – у 2001 – 2005 роках. У червні 2001 року Уряд США прийняв рішення щодо зняття пільг з України відповідно до Генералізованої системи преференцій, а 23 січня 2002 року у зв'язку з невиконанням положень Українсько-американської спільної програми дій по боротьбі з нелегальним виробництвом оптичних носіїв інформації Уряд США наклав санкції на товари, що імпортуються з України.
Протягом кількох років Україні вдалося привести своє законодавство у сфері інтелектуальної власності у повну відповідність до європейського законодавства та міжнародних угод, що діють у цій сфері, а також запровадити дієві механізми його реалізації.
Як результат цієї важкої роботи, 31 серпня 2005 року Уряд США прийняв рішення про зняття торговельних санкцій з України, а Офіс Торговельного представника США у січні 2006 року розпочав позачерговий огляд ситуації із захистом прав інтелектуальної власності в Україні в рамках списку "Special 301" з метою можливої зміни статусу України як "Пріоритетної іноземної країни" та відновлення переваг в рамках Генералізованої системи преференцій.
Сьогодні зроблено крок назад у наших торгових взаєминах зі Сполученими Штатами, і це доволі прикро.
Звісно, можна говорити про те, що не ми єдині займаємося піратством. Можна покликатися на досвід Європи, де великим успіхом користуються Піратські партії і поширюється рух за лібералізацію законодавства щодо інтелектуальної власності. Можна цитувати жарт анонімного автора, про те, що "добрі дяді, які безкоштовно качають нафту і газ, борються з поганими дядями, які безкоштовно качають трафік". Але є реальні рамки, в яких перебуває Україна – і ці рамки, на жаль, визначаються не нами самими. Нас у ці рамки ставлять, і політика в цих рамках іноді значить більше, ніж економіка чи реальні показники.
Список пріоритетних країн, як і багато інших механізмів, застосовуваних США, по суті є політичним інструментом. Його мета полягає в тому, щоб виявити ті країни, які дозволяють або заохочують крадіжку американської інтелектуальної власності, і вести цілеспрямовану роботу на введення проти них санкцій. На практиці цей політичний інструмент застосовується корпораціями з метою використовувати торговельну політику США для просування своїх комерційних інтересів.
Цей інструмент завжди залежить від політичних чинників, тому що саме виконавча влада вирішує, які країни підходять під цю категорію, обов'язково враховуючи при цьому інші політичні міркування, такі як загальні торгові відносини, питання зовнішньої і внутрішньої політики тощо. Так дослідження, проведене Business Software Alliance, показало, що в 2010 році в країнах Центральної та Східної Європи був зареєстрований найвищий рівень комп'ютерного піратства у світі – 64% (відношення між незаконно скопійованим або підробленим програмним забезпеченням і легальним програмним забезпеченням). Проте, як би дивно це не звучало, порушником N1 за загальною вартістю нелегального програмного забезпечення були Сполучені Штати (де контрафактне програмне забезпечення та нелегальне програмне забезпечення, в основному, зосереджено в секторі відеоігор і корпоративного програмного забезпечення для бізнесу), Китай (глобальна гавань крадіжок інтелектуальної власності) і Росія (джерело і центр розповсюдження піратського програмного забезпечення в усьому світі). Цей рейтинг складався в 2011 році (дані по 2012 році ще не доступні).
Україна навіть не входить до топ-15 цього списку, більше того, вона насправді знаходиться серед останніх 15 країнах списку порушників – нижче Південної Кореї, Нідерландів та інших країн. Незважаючи на позиції Китаю та Росії в топі цього списку, а також їх всім відоме нехтування до авторських прав і прав інтелектуальної власності американських фірм, вони не потрапили і ніколи не потраплять до нового списку. Грузія, Бангладеш, Молдова, Ємен, Вірменія, Венесуела, Білорусь і Індонезія – серед інших країн – мали вищий рівень піратства в 2010 році, ніж Україна, але жодна з них не перебуває у Списку пріоритетних країн.
Ці виключення зі списку збігаються з пріоритетами політики адміністрації президента Обами – зближення з Венесуелою, поліпшення відносин з мусульманськими країнами, сила вірменського лобі в США, а також інші різні причини в сукупності явно стали причиною того, що ці набагато серйозніші порушники не потрапили в список. Напрошується очевидний висновок: Україну в даний час виділяють серед інших країн, оскільки, по-перше, український уряд, на відміну від урядів Білорусі та Венесуели, схильний співпрацювати зі Сполученими Штатами в питаннях захисту прав інтелектуальної власності; по-друге, Україна сприймається як стратегічно безпечна країна, і тому запровадження санкцій проти цієї країни не несе в собі ніякої небезпеки, чого не можна сказати про Бангладеш, Індонезію чи Ємен; по-третє, Україна становить інтерес з точки зору зростання ринку програмного забезпечення та виробників інтелектуальної продукції, які готові терпіти збитки у таких країнах, таких як Вірменія або Молдова; по-четверте, на відміну від Китаю (у відносинах з яким доводиться враховувати масштаби торгівлі та питання зовнішньої політики) та Росії (де "перезавантаження" зовнішньої політики обмежує вплив Америки і проблеми зовнішньої політики мають життєво важливе значення), відносно слабкий вплив економіки і зовнішньої політики в Україні роблять її безпечною для цільової роботи в цьому напрямку; і, нарешті, по-п'яте, у США немає потужного українського лобі.
Фактично сьогодні ми розраховуємося за відсутність власної суб'єктності.
Є ряд об'єктивних показників, які не було враховано американською стороною. Протягом 2011 року рівень піратської продукції в Україні суттєво знизився – і це підтверджується даними незалежних та міжнародних моніторингів. Україна є країною, через територію якої йде серйозний транзитний потік піратської продукції з інших країн. З початку 2013 року інспектори управління інтелектуальної власності конфіскували в 5 разів більше піратської продукції, ніж за весь минулий рік.
Непорозуміння між Україною та США у питаннях інтелектуальної власності загострилися минулого року – не в останню чергу через те, що високі українські посадовці зайняли не надто зрозумілу позицію щодо цілого ряду питань, пов'язаних із інтелектуальною власністю. У часи, коли Службою інтелектуальної власності керував Олексій Янов, почався хаос на ринку збору авторської винагороди і було створено незрозумілу структуру – Українську лігу авторських та суміжних прав,якій частково було передано повноваження державного Українського агентства авторських та суміжних прав. Окрім того, Янов відверто виступив на захист сайту Ex.Ua, що відверто шокувало американців. Зрештою, про це чимало писалося – в тому числі журналістами "Економічної правди". Звісно, не можна вважати, що єдиним винуватцем в даній ситуації є Янов – добрий юрист і фахвець. Проблема є комплексною і потребувала комплексного вирішення. Необхідно було запроваджувати іншу систему управління та роботи.
З кінця 2012 року ситуація у Службі інтелектуальної власності змінилася. Службу очолив Микола Ковіня, який має досвід роботи в американській компанії в Бостоні і займався справами інтелектуальної власності у США. В уряді питання контролює віце-прем'єр Костянтин Грищенко, який зіштовхувався з подібними питаннями на початку 2000-х, будучи послом України в США.
Грищенко домігся прийняття урядом постанови про порядок витрачання бюджетних коштів на легалізацію програмного забезпечення, встановленого на комп'ютерах в органах виконавчої влади. На потреби легалізації виділено 100 млн грн. Зараз Грищенко планує провести переговори з Майкрософт з метою запуску процесу легалізації та виведення корпорації з числа лобістів жорстких заходів проти України.
9 квітня на основі доповідної Грищенка Президент дав серію доручень посилити законодавчий захист авторських прав. Дане питання перебуває на контролі в глави держави.
Тому за умови збереження темпів боротьби з порушниками інтелектуальної власності вже восени може постати питання про зняття з України нинішнього статусу. У вересні Офіс торгового представника США проводитиме перегляд Списку 301, і у України будуть хороші шанси позбутися проблемного статусу. Вже зараз і американські компанії, і Американська торгова палата в Україні, і Посольство США в Києві відзначають суттєвий прогрес, досягнутий в останні місяці, але вони вважають, що статус Priority foreign country повинен стимулювати нас працювати ще інтенсивніше.
Звісно, більшість наведених тут аргументів не було взято до уваги. До речі, як і у 2001 році, фактор інтелектуальної власності грає свою роль у чисто політичних іграх щодо України. Чомусь згадується Леонід Глібов, "Вовк та Ягня"...
Хочеться вірити, що цього разу у байки буде гарний кінець. Дочекаємося вересня.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
