Рік після: які проблеми оголила справа Татарова?
Минув рік відтоді, як генпрокурорка замінила групу прокурорів у резонансному розслідуванні НАБУ, фігурантом якого є заступник голови Офісу Президента Олег Татаров. Той вчинок Ірини Венедіктової став несподіванкою для всіх, але він був лише початком історії, яка, здається, закінчиться ще нескоро.
Екскурс у суть схеми "Укрбуду"
Все почалося у нульових, коли Головне управління внутрішніх військ МВС, пізніше реорганізованих у Нацгвардію, та будівельна компанія "Укрбуд" уклали угоду, за якою на території колишньої військової частини на Печерську мали збудувати житловий комплекс. Процес затягнувся на роки, і у 2016-2017 роках сторони уклали додаткові угоди, які були невигідні державі. За ними Нацгвардія відмовилася від квартир на користь інших 65-ти помешкань, які "Укрбуд" зводив на Червоному Хуторі. На момент формування цих нових домовленостей будівельну корпорацію очолював Максим Микитась, який згодом став народним депутатом. Усе було б добре, якби не різниця в ціні на житло, а йшлося про 81,64 млн грн. Саме стільки збитків нарахували детективи при розкраданні грошей на квартирах Нацгвардії.
Після розслідування Bihus.Info у 2017 році Національне антикорупційне бюро вже зі свого боку взялося за цю справу. Поступово коло підозрюваних розширювалося, кількість епізодів у ній збільшувалося і, зрештою, у поле зору детективів потрапив Олег Татаров, який до роботи в Офісі Президента працював юристом в "Укрбуд".
Його запідозрили в організації підкупу експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Костянтина Дубоноса. Останній мав підробити документи, які б приховали збитки і підтвердили законність договорів, а Татаров за це мав дати йому хабар у вигляді паркомісця у ЖК "Аристократ" вартістю 250 тис. грн.
Подальші кроки НАБУ і САП були цілком прогнозовані, однак 5 серпня 2020 року із юриста "Укрбуду" Олег Татаров перетворився на заступника керівника Офісу Президента з правоохоронних питань. І ця зміна стала критичною для всієї історії.
Поховати справу: покроковий гайд Офісу Генпрокурора
1 грудня 2020 року прокурори САП були готові вручити Татарову підозру, але не встигли. В ніч перед цим, о 23:42, Генпрокурорка Ірина Венедіктова без вивчення матеріалів, відома процесуальних керівників та будь-якої логіки змінила прокурорів у справі. І, певно, для стовідсоткового контролю за перебігом подій, включила себе у склад нової групи прокурорів.
НАБУ швидко відреагувало і спробувало дати відсіч, щоб підтвердити необхідність вручення підозри Татарову. Детективи опублікували листування, у яких детально описується процес організації передачі хабаря. Всі ці дані детективам передав Максим Микитась, який, уклавши угоду зі слідством, намагався таким чином зменшити подальше покарання для себе. Утім, процес зливання справи вже було не зупинити.
Наступний хід конем зробив Печерський райсуд. 14 грудня суддя Сергій Вовк зобов'язав Венедіктову передати справу з НАБУ до Державного бюро розслідувань. Прокурори САП оскаржили таке рішення в Апеляційній палаті ВАКС, і зрештою Татарову таки вручили підозру.
Але радіти було зарано.
23 грудня 2020 року заступник генпрокурора Олексій Симоненко кинув Татарову "рятівне коло", яке й допомогло йому уникнути будь-якої кримінальної відповідальності. Симоненко передав справу з підслідності НАБУ до СБУ. Мине 90 днів і строки розслідування спливуть. Ніхто їх не продовжить, а матеріали щодо Татарова досі лежать на полицях в СБУ.
Чи можуть відбутись якісь зрушення у "мертвій" справі? Питання риторичне. Бо всі вказані вище дії, очевидно, аж ніяк не імпровізація Генпрокурорки. Слухняне "око государеве" робила те, на що їй вказали з Банкової, під захистом якої перебуває Олег Татаров.
Що нам показала ця справа?
Кейс Татарова став дуже ілюстративним ще торік, і все, закладене тоді, лише продовжувало розвиток в останній рік.
Саме призначення його на посаду викликало справжнє обурення в суспільстві. Адже Татаров відомий тим, що за Революції Гідності він, бувши заступником міністра внутрішніх справ Захарченка, підтримував розгін протестантів.
А справа Татарова вперше, але беззаперечно продемонструвала, що нинішня влада втручається в антикорупційні розслідування, якщо під підозрою опиняється "свій". Попри докази НАБУ, Олег Татаров досі працює заступником голови Офісу Президента і курує правоохоронний напрям. Навіть більше: після вручення підозри Татарова позбавили частини повноважень, що стосувалися співпраці з НАБУ та СБУ. Однак уже влітку, розпорядженням президента ці повноваження Татарову повернули, а в жовтні їх навіть розширили, адже, за інформацією журналістів, за новим розпорядженням Татаров курує сферу кримінальної юстиції.
І найгірше, що жодного конфлікту інтересів чи загалом проблеми у цьому прецеденті сам президент не побачив. Яскравий приклад – відповідь Володимира Зеленського щодо цього. Він сказав, що "навіть не звернув на це уваги", і взагалі, якщо повернули – значить, так і треба. З реплік президента видно, що він думав, що справа закрита, тому все так і сталося.
Дивна реакція, адже весь минулий рік і медіа, і громадські організації наполягали на розслідуванні цієї справи та звільненні заплямованого держслужбовця з ОП. І виходить, що всі ці заклики, нагадування та навіть масові акції пройшли поза увагою Зеленського.
Навіть більше – влітку 2021 року 25 тисяч українців підписали петицію за відставку Татарова. Але Володимир Зеленський відмовився це зробити, тому що "ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством". А оскільки вказане правопорушення було вчинене до призначення Татарова на Банкову, то і відсторонювати його за це не треба.
Насправді відкрите "відмазування" близьких владі осіб може стати поганим прикладом для наслідування. Пряме втручання Офісу Генпрокурора у резонансні справи САП дискредитує роботу всієї антикорупційної екосистеми і ставить під сумнів незалежність таких розслідувань. А з огляду на не менш контроверсійні історії щодо нардепів Трухіна та Тищенка, стає зрозуміло, що ніхто зі "своїх" покараний не буде.
Наостанок, варто нагадати, що зливання справи Татарова стало можливим через відсутність у Спеціалізованої антикорупційної прокуратури повноцінного очільника. Ірина Венедіктова могла робити все те, що робила, бо саме вона має такі повноваження за відсутності керівника САП. А це, своєю чергою, ще рік тому пролило світло на гостру потребу у швидкому проведенні конкурсу з обрання керівника САП.
Вже понад рік конкурсна комісія намагається обрати очільника САП, але цей процес постійно відтягується. Це може бути вигідно як топкорупціонерам, яким загрожує обвинувачення, так і представникам влади, які через Генпрокурора намагаються прямо впливати на розслідування незручних справ. Хоча під час нещодавнього пресмарафону, Президент заявив, що у комісії немає людей Татарова, громадськості давно відомо, що заступник Єрмака безпосередньо впливає на конкурс.
І найгірше, що це порочне корупційне коло ніяк не дає запрацювати на повну всій антикорупційній екосистемі. Тим паче, що успішне обрання керівника САП – це не примха, а пряме зобов'язання України перед міжнародними партнерами, виконання якого вже вкотре переноситься.
І невідомо, скільки ще таких татарових зможе врятувати влада за цей час.
