Як працює запит через картонки
Річницю протестів проти обмеження незалежності НАБУ і САП українці знову відзначають з картонками. І, як і торік, це стало реакцією на "непояснювані" рішення влади.
Події липня 2025 року розірвали умовний і негласний суспільний договір, за яким громадяни утримувалися від протестів під час війни. Проте, коли парламент поставив незалежність НАБУ і САП та стійкість усієї антикорупційної системи під пряму загрозу, ліміт суспільного терпіння було вичерпано. І саме реакція громадян стала вирішальною для скасування того рішення.
У 2026-му ми відчули певне дежавю. Попри прив'язаність протестів до конкретних імен зараз, люди насправді виступають проти посилення тиску та згортання реформ – як і торік. Тому насправді ці два протести схожі, і не лише наявністю в них картонок.
Чому так стається саме в липні – це вже загадка окрема. Було б добре, якби влада перестала ходити так по колу, плануючи наперед, а не готуючи реактивний антикриз. І все б змінилося, якби таким рішенням передувала відверта комунікація та пояснення – інакше протести можуть стати не лише липневими.
Але народні картонки спрацювали – і торік, і нині.
Як бачимо, попри всі сумніви скептиків, влада таки змушена дослухатися до запиту людей на площах – чи він стосується антикорупційних інституцій, чи зміни Головкома. Це важливо для держави, яка декларує демократичність своїх принципів. Проте що відбуватиметься після такої реакції?
Через рік після протестів щодо позбавлення незалежності НАБУ і САП ми вже можемо оцінити, чи використала держава час для зміцнення цих інституцій та чи справді рухалась у євроінтеграційному напрямі та усунула системні перешкоди у їхній роботі. І тут варто звернутися до основоположного в цих питаннях документа – Дорожньої карти з питань верховенства права, яка передбачає конкретні кроки для посилення цих антикорупційних інституцій. Її виконання – одна з наших євроінтеграційних вимог.
Безперечно, за цей рік певний прогрес відбувся, однак він більшою мірою стосується внутрішньої роботи установ (прогрес у численних розслідуваннях та нові вироки), а не таких зовнішніх субʼєктів, як парламент. САП і ВАКС ухвалили стратегії інституційного розвитку, НАБУ виконує рекомендації незалежних міжнародних аудиторів, а результативність їхньої роботи загалом зросла. Конкурс на посади суддів ВАКС наближається до завершення, а питання належного приміщення для суду нарешті зрушило з місця.
...Але ключові зобов'язання досі не виконані.
Керівнику САП так і не надали повноважень самостійно надсилати запити про екстрадицію та створювати спільні слідчі групи у справах про корупцію на найвищому рівні. НАБУ досі не забезпечили доступ до неупереджених, своєчасних і якісних судових експертиз. Приклади негативних наслідків таких зволікань продовжують накопичуватись. Не ухвалено й необхідних законодавчих змін для усунення процесуальних затримок у роботі ВАКС.
Липневі події – і торішні, і нинішні – мають стати не лише нагадуванням про небезпеку відкату, а й точкою відповідальності. Зараз ми знаємо, що якби торік люди не вийшли на площу Івана Франка у Києві та на площі інших міст України, в питанні антикорупційних розслідувань у нас усе б залишилося, як раніше. Не було б цих справ по Чернишову, він би навіть, можливо, зберіг своє місце у владі. Не було б Міндічгейту, і справ Династії. Андрій Єрмак досі залишався б в Офісі Президента. І ще десятки й десятки інших розслідувань були б припинені.
Наслідки ж нинішніх подій нам ще доведеться пізнати. Але вже зараз протести чітко показують запит суспільства – не згортання реформ, а їх продовження. Це стосується і НАБУ, САП та ВАКС: необхідно продовжувати посилювати їхню спроможність, а також не допускати посягань на інституційну незалежність.Тим більше, що на шляху до членства України в ЄС взяті зобов'язання щодо реформ – це не просто формальність, а фактично умова виживання нас як країни.
Українське суспільство вимагає вищої якості державного управління, захисту власних прав і кращого добробуту. Тож влада має не тільки втілювати зміни, а і пояснювати свою логіку дій громадянам. Суспільство подорослішало, і час нарешті це усвідомити.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
