Що робити?!...
Мораль – це винахід світу людей. У давнину народи мали прямий доступ до потойбіччя, вони відчували себе частиною того й цього світів і орієнтувалися не на вигадки свого розуму, а на природні сили та закони, які діють як поза, і усередині людини.
Мораль нині використовують для того, щоб визначати особливості життя сучасних людей. Базується вона найчастіше не так на глибинному розумінні суті речей, але на тому, що зручно, вигідно і "доцільно" нині. Мораль є певним показником рівня розвитку співтовариства. Запропоновані зразки та зразки моралі (не ті, що декларуються, а ті, що відтворюються) творять людину та спільноту або руйнують і людину, і спільноту.
Народ України руйнують через "значні" цінності, цілі та смисли, через нав'язану суть. Цілі постійно уточнюють, пересмикують, підміняють, "заграють" з ними. Цілі – це "ВІСЬ". Визначальним завданням життя кожної людини, і тим більше держави, є знайти і утримати свою Вісь життя. Це системотворчий фактор, навколо якого відбувається самоорганізація життя (навіть коли людина всього цього не розуміє, не приймає та не контролює). У психології управління є поняття "дерево цілей". Це інформаційно значимий критерій заходів розвитку та освоєної нині суті як конкретної людини, так і держави чи співтовариства. Усі говорять про визначальну ідею: насправді це Мета, стратегічна мета розвитку держави. Саме під неї формують тактичні цілі. За логікою сформованої стратегічної мети та виділених тактичних завдань визначають потенціал управлінця, його відповідність займаній посаді, освоєний рівень професіоналізму та можливі перспективи його зростання, те саме стосовно держави.
Чому, на наш погляд, визначальною метою розвитку держави є подолання моральної кризи?
Тому що процес життя кожної людини, і тим більше країни, визначається сформованою мораллю спільноти, в основі якої лежить прийнята картина світу. Саме прийнята картина світу визначає особливості життєдіяльності цього народу, систему його цінностей, цілей та смислів, тобто його вісь, на підставі якої і відбувається формування індивідуальної моральності та організація всього способу життя. Саме прийнята картина світу визначає своєрідність, глибину освоєної культури, особливості організованої спільної діяльності, всю відтворювану систему міжособистісних відносин і прийняту в ній міру значущості кожної окремої людини, розуміння глибини та важливості знань, а також продуктивність життєдіяльності як кожної конкретної людини, так і всієї держави. Вузькість, поверховість, примітивність сформованої картини світу автоматично позначається на житті, всіх його аспектах.
У сучасній моралі та гуманістичних принципах лежать ті знання та структурні елементи, які "зручні" і "зрозумілі" певним групам або середній спільноті. Тому сучасна МОРАЛЬ – це те, що виробляється штучно якоюсь групою людей або формується більш стихійно в результаті певного збігу обставин. У будь-якому разі це один із показників існуючого рівня розвитку "усередненої спільноти", який, на наш погляд, може бути показником рівня розвитку людини та співтовариства, логіки їхнього взаємозв'язку.
Що є стрижнем, що є визначальною цінністю – метою існуючої моралі? Особисте та індивідуальне, приватне та тимчасове, меркантильне чи державне, сутнісне, глибинне, загальне???
Змістовні характеристики моралі добре проявляються у відтворюваному способі життя, в деталях і подробицях нашого життя. У вчинках, які робимо, рішеннях, які приймаємо, взаєминах, які будуємо, як з іншими людьми, так і з навколишнім світом. Наприклад, підвищена сексуальна стурбованість більшості: говорять тільки про секс, про те, щоб бути сексуально привабливими, і лише про те, як завоювати, відбити тощо. Секс, насильство, алкоголь не сходять з екранів, основна тема всіх жартів та застіль, розмов та контактів. Начебто іншої теми просто немає, ніби світ пізнаний, гармонія налагоджена, функціональним особливостям всі відповідаємо і все нормально.
Дуже сумно зазначати, що за великим рахунком рівень сучасної людини та спільноти значно нижчий за духовний розвиток майя, ацтеків, шумерів, аріїв, кипчаків-тюрків, як би не заперечували сучасні представники і не "розводили пальці". Процеси, що відбуваються нині, на жаль, є показником дуже дикого стану свідомості, дуже серйозної його деградації. Хоча середня людина цього не розуміє і не помічає, вона зайнята з'ясуванням стосунків, захопленням ореолу існування, звабленням самців і самок, боротьбою за володіння один одним, зведенням рахунків, придушенням інших, інакодумців, прагненням захопити владу силою, обманом, підкупом і загрозою. І все це називають демократичним суспільством! Насправді це людиноподібне суспільство "звірят", оскільки визначальними нормами і правилами моралі у ньому є закони тваринного світу, найчастіше примітивні, і дуже слабко (фрагментарно) виявляються людські.
Маючи мозок і будучи звільненим здебільшого від інстинктів, людина не освоює його, свої психіку і свідомість, внутрішній світ і в реальності підпорядковується недосконалості свого тіла, зрадивши, і не одного разу, свої Душу і Дух. Внаслідок цього людина потрапляє до замкнутого кола пресингу своєї недосконалості. Не зрозумівши справжньої причини станів, людина занурюється в деталі, звинувачення та претензії, так і не побачивши можливого шляху свого життя.
Все легше і простіше, складніше і важче. Важливо визнати правду і прорватися до своєї душевно-духовної суті, освоївши свої психіку та свідомість як функціональні інструменти. Визнати визначальну цінність всіх видів праці (фізичної, інтелектуальної та моральної) та використовувати їх визначальним інструментом творення та розвитку, прояви свого потенціалу та суті в реальних справах та вчинках сьогодення. Очистити навколишній світ від "сміття", відновити єднання та спільність з родом та праотцями (прибравши і цвинтарі, і навколо них), утримуючи їх в ідеальній чистоті.
Потенціал людини, спільноти та країни в інтелектуальному та моральному розвитку. Саме ці фактори є визначальною умовою життя. Проте, аналізуючи реальність, ми відзначаємо, що з погляду моралі сучасної спільноти нормальним, припустимим і доцільним є обман у всіх формах його прояву. Йому у співтоваристві дають різні назви від "політичних ігор" і до "інтересів справи", фірми, вирішення питання тощо. Насправді це просто обман, але всі роблять вигляд, що це не так і ви кажете, що це моральне суспільство? Навіть коли ви читаєте ці рядки, ви обурюєтеся (якщо звичайно це так), то для вас особисто ситуація ще складніша, ви вже прийняли цей обман як свою суть і долю.
Визначальним негласним законом життя є гасло: "А... і так пройде!" і кожен на своєму місці виявляє недбалість і непрофесіоналізм, лінь і небажання працювати. У сукупності одержують те, що існує в нашій державі сьогодні. Кожен шукає, до кого б приєднатися, на кого покласти свої проблеми, кому б "запудрити мізки" і "повісити локшину", а потім звинуватити.
Моральним у співтоваристві вважається оббрехати, "облити брудом", "повісити ярлик", напасти, побити, забрати, претендувати на чуже... Кожен на своєму рівні бреше і використовує іншого для вирішення своїх питань. Кожен прагне того, щоб особисто йому було добре. Люди спільноти чомусь вважають, що вирішуючи свої особисті питання, спільнота зможе існувати, жити та розвиватися.
На наш погляд, ні. Така спільнота приречена на руйнування та вимирання і питання тільки в часі, коли ця спільнота сама зруйнується і всі повбивають один одного та знищать ареал свого існування.
Суспільство, в якому для своїх меркантильних цілей використовують уже не лише дітей, а й померлих, і все це називають моральним? Навіть у спільноті тварин подібні явища зустрічаються як виняток, а наша спільнота претендує бути людською. Постає питання, що ми будуємо? Людське співтовариство і на його основі державу чи вправляємося в людиноподібності, хто наскільки більше "звірятко". Тоді речі слід називати своїми іменами. Або ми як людиноподібні "звірятка" боротимемося один з одним за територію, самців і самок, привілеї, зручності тощо. Або ми зрозуміємо, що якщо ми претендуємо на людське суспільство і державу, то ми повинні освоїти іншу міру складності як свою (внутрішню, усвідомлену та контрольовану), так і іншу міру освоєності навколишнього світу, яка передбачає іншу, більш осмислену, дбайливу форму взаємодії та контакту.
"Звірятко" вважає, що територія, на якій воно живе, – це його територія і за неї воно повинно боротися, нею володіти і її охороняти. Кількість даної території, з погляду "звірятка", говорить про її силу та значущість. Чим більше такої території, тим важливіше дане "звірятко". Воно бачить лише себе та свою територію, а інше не бачить, не помічає.
Людина вже розуміє, що вона живе у міжзоряному просторі, в галактиці "Чумацький Шлях", на планеті Земля. Місце, де живе людина – це місце її відповідальності і вона як космічна істота (значно складніше, ніж багато хто думає) несе персональну відповідальність за чистоту та гармонійність даної ділянки Всесвіту. Що на цій ділянці Всесвіту є все, що їй потрібне для його справжнього життя. Люди, з якими треба навчитися ладити і спільно вирішувати завдання життя, але не з позиції "а ну відніми", а з позиції співтворчості, співучасті, спільної відповідальності. Усвідомлено розуміючи, що співтовариство сильне і стійке своєю моральністю, що авторитет держави – це те, що твориться спільно, усіма і лише працею, конкретними продуктами діяльності, отриманими та видимими для всіх результатами. Моральність як внутрішня сила держави твориться лише працею (усіма її видами: фізичним, розумовим і моральним) тоді, коли працюють усі, всі без винятку. Коли співтовариство належить до праці як визначальної цінності та можливості, що дозволяє освоїти сутнісні сили людини як складнішої істоти (істоти космічної). Той самий спосіб життя, який веде людина, і спільнота сьогодні дозволяють лише руйнуватися та деградувати як окремій людині, так і всій спільноті.
Дуже сумно, але керівники держави справді "хочуть мати" і народ, і державу. Вони чомусь не розуміють (може знань не вистачає) чи не хочуть зрозуміти, що найбільшою цінністю є життя, життя як можливість. Яке допомагає людині стати людиною у повній відповідності до цього слова. Що життя як можливість це, перш за все, праця і тільки спільно з іншими людьми справді можна створити сильну державу, займаючись людьми, навчаючи їх, пояснюючи, а не обкрадаючи, не обдурюючи, не розтліючи, не використовуючи у вигідний бік, а потім "штовхаючи".
Займатися людьми – це не обманювати їх тим, що хтось замість них зможе щось вирішити в їхньому житті чи для них, чи за них. Займатися людьми – це пояснити їм правду (для цього принаймні треба її розуміти і знати). Для того щоб володіти правдою, потрібна дуже серйозна праця, внутрішня, з подолання свого невігластва, яке і заважає побачити, зрозуміти і прийняти правду життя. А для цього не потрібно 24 години на добу "розважати" дуже низькими шоу-програмами своїх співгромадян і вдавати, що все добре, що благоденство вже на Землі і всі вже гідні цього благоденства та всіх наслідків, які з цього випливають. Чомусь всі "гідні знати про свої "волосся", "лупу", "іржу" у ванній, але не гідні розуміти, що той спосіб життя, який вони ведуть, ще гірше за худобу і ніхто їм нічого не винен, і справжня ситуація життя кожного – це помилки і діяння минулого та умови мудрості та сили майбутнього, які необхідно освоїти. Сумно від того, що людське невігластво настільки велике, що страшно уявити, і цим невіглаством кожну мить "вбиваються" тисячі людей як у нашій державі, так і на Землі, реально або відстрочено, через невігластво, лінощі, безвідповідальність і недбалість, які утверджуються в сучасній спільноті. Ми вбиваємо своїх дітей та молоде покоління рекламою, алкоголем, цигарками, ігровими автоматами, способом життя, "запропонованими цінностями", відтворюваними діями, поведінкою та вчинками. Ми стверджуємо, що бережемо історію народу, його культуру, але в якому стані пагорби хоча б "Дитинця" та навколо історичного музею в центрі КИЄВА, одного з найсвятіших місць не лише Києва, а й держави, ми просто мовчимо про все інше. Чомусь ставиться свічка жертвам Голодомору (нехай дуже важливо пам'ятати всіх тих, хто жив на цій території і зараз визначає наше життя), але в якому стані цвинтарі в містах та селах держави, а навколо цвинтарів? Дивно, коли якась офіційна особа кудись їде, то це місце прибирають до приїзду, а потім усе лишається по-старому. Чому така вибірковість по відношенню до одних і забудькуватість по відношенню до інших? Що це – шоу, популізм, частина передвиборчої програми? Що з людьми, державою, нашим життям? Чому навіть двірники здебільшого "прибирають" свою територію, перекидаючи сміття на чужий або сусідній газон? Що відбувається з усіма нами, чому? Як розірвати порочне коло нашого невігластва, як згадати себе і всю міру своєї внутрішньої суті та вийти на сакральне коріння цієї території, її мудрості та чистоти? У нас немає вже вибору, єдине, що нам залишилося – це прорватися до внутрішньої своєї сили та чистоти, долаючи свою особисту лінь і невігластво, функціональну невідповідність, відсутність елементарних знань та розуміння глибинної суті життя, а це можливо лише освоюючи ОСВІЧЕНІСТЬ...
Визначальною у створенні будь-якого суспільства є людина, але не просто представник біологічного виду, а людина розумна, мисляча і активна, яка відповідає за свій вибір і життя, приймає конкретні рішення і вміє нести за них відповідальність. Людина ОСВІЧЕНА не тільки розуміє суть і зміст того, що відбувається, і вміє встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, а й самостійно організовує власну діяльність на основі раніше засвоєного досвіду відповідно до своїх цілей та цінностей, вміє переносити напрацьований досвід у будь-яку ситуацію життя та отримувати позитивний результат. Дуже мудро сутність людини визначив філософ Каган М.С., який звернув увагу на те, що людина визначається тим, що вона: 1) знає; 2) цінує; 3) створює і як; 4) з ким та як спілкується; 5) які потреби має та як їх задовольняє.
Освічена людина вже розуміє, що їй ніхто нічого не повинен, і за неї ніхто її питання вирішити не зможе і не буде, що всі обіцянки, якими її "годують" – це інструменти, за допомогою яких від неї ховають правду та реальний стан речей. Вона уже розуміє, що своє життя зможе пройти тільки сама, що те, як вона ставитиметься до інших, так і життя ставитиметься до неї. Вона уже розуміє, що та праця, зусилля і напруги, які вона вкладає в життя, повертаються до неї у вигляді розуміння та підтримки, поблажливості та якогось щасливого випадку. Коли людина вже розуміє, що якщо вона "смітить" (у широкому розумінні цього слова) навколо себе (навіть якщо не помічає, що вона робить), то Світ і Життя відкидають її, і у неї виникають хвороби, потрясіння, непорозуміння та різного роду неприємності. У Стародавньому Єгипті існувала мудрість: "не знаєш, як вчинити – вияви чесноту" (допоможи, підтримай, навчи, зроби разом, поясни суть) і тоді ти сам глибше зрозумієш суть та збагатиш і себе, і того, хто поруч. Але це не означає, що хтось може не відповідати своїм функціональним обов'язкам та слабо розуміти те, що відбувається.
Все це звертає увагу на те, що освоювати свій потенціал кожному доведеться самому і цей потенціал пов'язаний з мозком і внутрішнім світом, сформованою концептуальною моделлю Світу і Життя. Чим примітивніше розвинені в нас психіка та свідомість, тим більшою мірою виходить за формулою "хотіли як краще, вийшло як завжди". Тим "вже" бачиться ситуація, не проявляється проникливість і попередження в тому, слабо розуміються емоційно чуттєві стани і замість того, щоб у них розібратися, людина всіляко прагне від них втекти замість того, щоб зробити їх інструментом свого розвитку. Освічена людина розуміє, що дуже важливий осмислено-раціональний спосіб життя, що все навколишнє має бути функціонально доцільним, що будь-яка надмірність – це руйнація самого себе, своїх можливостей, сімей, родів, і ця "надмірність" випробовує людину на стійкість і мудрість. Людина розуміє, що харчування має бути раціональним та максимально доцільним, щоб потім не працювати на аптеку. Вона розуміє, що насправді вона нікому не потрібна і чим нижчий рівень її освіченості, тим складніше її життєвий шлях. Що в багатьох питаннях вона має розбиратися сама, а в інших ситуаціях ретельно консультуватися, але пам'ятати, що в умовах моральної кризи розраховувати нема на кого і, вступаючи в будь-які взаємини, пам'ятати, що тільки вона сама несе відповідальність за те, що відбувається з нею.
Важливо розуміти, що освіченість – це інструмент, який забезпечує кожному його професійну затребуваність за будь-якої влади, функціональну адаптивність до будь-якої ситуації, мудре розуміння того, що відбувається, і максимально доцільну поведінку в теперішньому. Коли на основі передбачливості (один із найважливіших критеріїв та показників наявності свідомості) та мудрої проникливості освічена людина за "запобіганням" організує своє життя, терпляче, стримано, раціонально. Розуміючи, що все, що їй пропонує життя – це можливість, яку вона може використати або втратити. Що те, що з нею відбувається – це інтегральний результат її раніше скоєних діянь, особливостей наявної ситуації життя і конкретних завдань майбутнього. Що все, що з нею відбувається, допущено до неї Життям і в цьому є сенс, зрозумівши який, вона робить ситуацію свого життя, що виникла, елементом свого розвитку і, проходячи її, в ній же знаходить свої силу, мудрість і велику глибину.
Освічена людина розуміє, що від життя сховатися не можна, його потрібно тільки пройти і в ньому є все, що їй потрібно. Що Життя любить її і пробує, ще намагається їй допомогти і що, лише подолавши людиноподібність, вона зможе перетворити своє життя і зробити його більш витонченим, осмисленим і, зрештою, прорватися до своєї людяності, суті та внутрішньої мудрості.
Освічена людина вже розуміє, що все, що їй потрібно, в неї всередині, а зовнішній світ – це інструмент, який допомагає їй освоїти його внутрішню своєрідність. Живучи у Світі, вона уже розуміє, що тільки очищаючи навколишній світ і навколишній простір свого життя, будуючи гармонійні взаємини з іншими (вправляючись у чесноті), вона в реальності освоює себе, те, що у неї всередині. Вона розуміє, що все, що їй потрібно, є тут і зараз, і тільки правильно зрозумівши ситуацію, що виникла, і мудро розпорядившись запропонованою можливістю, вона зуміє змінити ситуацію свого життя. Людина розуміє, що змінити її можна тільки визнавши, що вона плід її минулої недосконалості (допущених раніше помилок), і тільки виправивши скоєні раніше помилки, вона зможе змінити ситуацію життя.
Освічена людина розуміє, що навколишній світ – це відображення того, що є у нас усередині і якщо він (зовнішній світ) не змінюється, то, отже, причина в нас. Тільки інакша внутрішня складність людини призведе до зміни світу зовнішнього. Але для цього важливо змінити реальний спосіб життя, тільки це призведе до кардинальних внутрішніх змін, які й призведуть до зовнішніх змін.
Освічена людина вже розуміє, що освоєний внутрішній потенціал – це єдине, що є надбанням людини та завжди з нею і у світі живих, і у світі мертвих. Освоєний внутрішній потенціал визначає багато особливостей як теперішнього, так і майбутнього життя, і проявляється він у реальних продуктах діяльності, а не демагогією і словоблудством. Він пов'язаний з розумінням суті та сенсу, вмінням бачити причинно-наслідкові зв'язки та правильним розумінням того, що відбувається, визначенням причини, а не наслідку.
Освічена людина "не ведеться" на ілюзію "візьми від життя все і зараз". Вона уже розуміє, що рівень людиноподібності – це лише маленький етап її можливостей і якщо на цьому етапі зупинитися, то всі інші можливості будуть втрачені, і все своє життя вона існуватиме як худоба, так і не освоївши свій внутрішній потенціал. Вона розуміє, що для того, щоб перейти від людиноподібності до людяності, важлива постійна фізична праця в різних формах, бо тільки вона дозволяє включати морфологічні структурні утворення мозку у процес життєдіяльності. Важлива постійна інтелектуальна праця, яка пов'язана з розумінням суті прочитаного, вмінням його структурувати та виділяти у прочитаному причинно-наслідкові зв'язки, та питання не в тому, скільки ти прочитав, а як. Якщо ти не можеш користуватися прочитаним і не побачив ці знання як живу систему, необхідну в житті, значить, ти не освоїв свій мозок, і він ще спить, він заплив жиром і необхідно серйозне інтелектуальне зосередження, щоб змінити ситуацію і оживити свій мозок, освоївши свої психіку та свідомість.
Освічена людина розуміє важливість моральної праці, її суті та своєрідності. Вона розуміє, що доброта розуму залежить від чистоти та мудрості серця і цьому потрібно вчитися, розкриваючи "гнійники" своєї недосконалості та освоюючи інші, глибші суть і чистоту. Тільки розкривши "гнійники" своєї недосконалості, зрозумівши їх суть і виправивши їх, можна освоїти і свій внутрішній світ, своє сумління – світло, яке дозволяє розуміти основи життя і знаходити адекватні засоби та способи реалізації своєї суті в повному обсязі всіх своїх можливостей.
Звертаючи увагу до ці ознаки, ми не хочемо нікого образити. Дуже сумно від того, що маючи потенціал, людина так його і не освоює, зупинившись на рівні людиноподібності, а по-простому "звірятка". Демократичне суспільство з тим рівнем розвиненості, який існує зараз, побудувати неможливо. Демократичне суспільство – це якісно інший рівень розуміння життя та логіки його організації, відтворюваних відносин і цілей, цінностей і смислів, визнаних пріоритетів, але, перш за все, освоєного рівня освіченості (не декларованого, купленого тощо), а реально освоєного та відтворюваного у справах та вчинках справжнього життя.
Побудувати демократичне суспільство одна людина не зможе. Це можливо тільки тоді, коли більшість у співтоваристві освоїть велику глибину своєї суті та усвідомить той рівень людиноподібності, який має та відтворює, лише тоді "прориваючись" до людяності щодня, співтовариство зможе побудувати справді демократичну державу, де досягнення кожного – успіх усіх, де кожен важливий і цінний, де спільне важливіше за індивідуальне, де можливості сьогодення визначають успіхи майбутнього.
Всі ми недосконалі, але питання в тому, чи ми це розуміємо і що з цим робимо. "Прориваємося" до людяності або залишаємось на рівні "людоподібності". У держави Україна НЕМАЄ ВИБОРУ, є лише один шлях – "прорватися" від людиноподібності до людяності, інакше питання цієї держави проблематичне. Але найважливіше – це те, що замість нас це ніхто не зробить, нікому ми не потрібні, і всі хочуть використовувати і цю територію і це населення як геополітичний плацдарм, як свій інструмент, дешеву робочу силу чи обслугу, інших просто знищити через розтління, розбещення, секс, наркотики, алкоголь тощо.
Нашим визначальним пріоритетом є набуття іншого рівня складності людини і, отже, життя, не дотримання чужих цінностей і норм, не сліпе їх відтворення, а освоєння свого життя, мудрішого і гармонійнішого, осмисленішого і цікавішого.
Що має статися з людиною та народом, щоб вони зрозуміли те, що відбувається, і почали змінювати ситуацію. Які ще мають відбутися події, щоб люди зрозуміли, що за все обране і вчинене кожен персонально і всі разом несуть відповідальність, і що вчинене нами повертається до нас обставинами життя, що відбуваються, потрясіннями і протиріччями, хворобами і смертями. На яку межу потрібно поставити людину, щоб вона "схаменулась"? Щоб у ній прокинулося те людське, яке ще забезпечує їй її зовнішній вигляд.
Душу як конкретної людини, і всього народу руйнують через знецінення всіх форм праці. Звеличення низовинного, меркантильного, егоїстичного в людині, що неминуче веде до руйнування як самої людини, так і держави.
Якщо людина в основу ставить себе (що цілком допустимо ще для маленької дитини), то вона і бачить світ усічено, обмежено, з позиції міри свого розвитку. Вона штучно звужує реальність всесвіту, обмежуючи себе сама, своєю темрявою. Раніше говорили "темрява", підкреслюючи вузькість розвитку даної людини, зараз така своєрідність перейшла в розряд "визначальних цінностей" співтовариства і чим "темніша" та чи інша людина, тим вона вважається престижнішою і "крутішою". Але феномен життя полягає в тому, що чим "темніше" ця людина, тим менше вона розуміє життя, більш залежна від випадковостей та інших людей, тим більше вона керована, тим більше скочується до рівня "звірятка". Їй не вдається знайти своє місце у світі, зайняти свою, а не чужу нішу, і збагнути радість і задоволеність, наповненість і продуктивність свого життя. Якщо людина не любить землю, на якій живе, дерево, яке дає їй тінь у спекотний день, поряд людину, яка відображає в реальності її саму, все це є показником того, що людина "деградує" і втрачає те, що робить її людиною.
Людина і суспільство "хворі" невіглаством і войовничою непоінформованістю, лінощами і "тваринними" проявами, тому хаос і свавілля, агресія і цинізм, аморальність і егоїзм – основні характеристики сучасності. Суспільство перебуває лише на рівні "звірят" внаслідок недостатнього розвитку складових елементів співтовариства – тобто людей. Знецінення знань через їх нерозуміння, неприйняття, невміння ними користуватися. Все це ще більшою мірою посилює деградацію людини та спільноти. Держава, її представники та правляча еліта формують абсолютно деструктивний образ успішної людини, яка може образити, принизити, попрати, вкрасти, брехати, бути непрофесіоналом, мати дуже низький рівень свого внутрішнього розвитку тощо. Але головне, щоб у неї були гроші, і тоді все "прощається", "забудеться", "зійде з рук", а потім виникає питання, чому ми так живемо. Хоча в реальності навіть важко уявити, в яку безодню невігластва, гордині, марнославства, примітивізму, руйнувань скочується держава. Але це нікого не цікавить, всі зайняті собою та для себе.
Хто сказав, що у країні є демократія? Хто сказав, що є стабільність? Хто сказав, що хтось будує державу і чи можна її будувати без мети та програми? Всі заплуталися і забрехалися, хаос і "свавілля" досягають свого апогею.
Нас хочуть продати в рабство ті, кого вибирали ми самі, щоб знову, вже назавжди не змогли ми згадати і знайти себе, щоб до кінця перебити наші "крила" і щоб ми ніколи не змогли "літати" у витонченій суті своїй. Навіщо нам цінності та чужі смисли, чужий спосіб життя, ідеали та ідеї? Невже важко зрозуміти, що це підміна суті, знищення сакральної цінності даної території, її глибини і витонченості. Може, час прорватися до споконвічної своєї мудрості і згадати себе, відновити свою сакральну силу, згадавши отамана Сірка, Геракла, Царських Скіфів, царицю Амазонок та багатьох інших...
Ця правда вимагає внутрішнього, душевно-духовного подвигу подолання свого невігластва та творення глибинної мудрості, яку буде видно всім у реальних продуктах діяльності створеної держави Україна. Коли всі вважатимуть за честь і благодать бачити державу в будь-якій спільноті, коли кожен розумітиме, що перед ним людина сильної країни (не з позиції того, що б побити).
Усі чомусь гадають, що їх хтось обмежує. Насправді обмежує їхнє власне невігластво, внутрішня темрява та примітивність. Люди чомусь забули, що СВІТ ДОСКОНАЛИЙ І ГАРМОНІЙНИЙ – НЕДОСКОНАЛІ ЛЮДИ... Коли людина живе на певній території, вона, будучи на неї допущеною, має можливість відтворити в процесі свого життя весь глибинний потенціал даної території. Невідтворення такого потенціалу говорить лише про нерозвиненість даної людини, про її "нечистоту", яка, перебуваючи всередині та навколо, не дозволяє освоїти та усвідомити запропоновану можливість життя і, тим більше, знайти засоби та способи освоєння та прояви даного потенціалу.
Потенціал цієї території визначається тими подіями, які будь-коли відбувалися на цій території і зберігаються в резонансних полях – матрицях над цією територією. Ці події і визначають змістовні, сутнісні характеристики потенціалу даної території і називаються Душею території (тільки факти, по суті; хоча емоційне забарвлення визначає вектор напряму суті, але насправді це визначає специфіку та деталі прояву, умови освоєння та нюанси своєрідності).
Людина потрапляє лише на ту територію, до якої має певне відношення і де насправді спочатку існують умови, найбільш доцільні для її розвитку та особистісної самореалізації. Невиявлення даної своєрідності говорить про деструктивний спосіб життя, "нечистоту простору", який має прибрати людина САМА і цим включити гармонійний ритм свого життя.
Держава Україна має дуже великий внутрішній потенціал, але для його прояву потрібний високий рівень освіченості людини. На низькому рівні даний потенціал проявляється в прокльонах, наговорах, зуроченнях, приворотах і різного роду "підступах" – і це кожен другий відтворює, усвідомлено чи ні, у своїй поведінці, діях та вчинках.
Дуже важливо очистити ВСЮ територію від "сміття", ВСЮ БУКВАЛЬНО.
Відновити річки – як внутрішні шляхи СИЛИ, особливо очистити всі джерела та утримувати їх у чистоті. Повноводні, чисті річки – повноводне – багате, мудре, осмислене та чисте життя людей цих міст (де протікають річки) та даної спільноти, держави.
Ретельно прибрати всі цвинтарі та навколо них. Зрозуміти, що цвинтар – це особливі точки ЗВ'ЯЗКУ двох світів, світу живих та світу мертвих, де смітять живі і цим порушують цей зв'язок або повністю руйнують. Чистота цвинтарів та ставлення до померлих – це один із показників освіченості і держави, і конкретної людини.
Існуюча цивілізація, не збагнувши МУДРОСТІ ЖИТТЯ, протиставила себе їй. Замість того, щоб освоювати свій внутрішній потенціал за допомогою життя, людина від нього відмовилася. Замість того, щоб розвиватися і глибше осягати як себе, так і навколишній світ, вчитися гармонійно і мудро жити у Світі, людина руйнує ще те, що не зруйновано.
Без відновлення зв'язку з померлими, з родами та предками, Пращурами корінням своїм людина не зможе освоїти мудрість життя і гармонійно жити у світі.
Людство невблаганно деградує, коли не допускає думки про те, що давні були мудрішими, а наскільки вищими були їхні думки та слова. Людина і людство все прагнуть спростити у вигідний для себе бік. Те, чого не розуміє, навіть не прагне напружуватися, просто заперечує, відкидає і не приймає.
Згадайте молитву "...а гріхи наші завжди перед нами...", це той бруд, який навколо нас, ті хвороби, проблеми, скандали, руйнування і все, що випливає звідси. Та Бог нікого не карає. Він просто створив досконалий світ (навіть якщо ми цього не бачимо, не визнаємо та не знаємо, і в нас взагалі ніхто нічого не питає). Обставини нашого життя – це скоєні кожним окремо і всіма разом діяння і вчинки, скоєні вибори і взяті він зобов'язання або "не помічені", виконані не якісно функціональні обов'язки чи виявлена слабкість існуючого невігластва. Тому тільки в кіно можна перезавантажити "комп'ютер", яким зветься людина, насправді це не так.
Тільки поступово можна подолати моральну кризу, це дуже складний шлях, який запропонований життям цій спільноті держави Україна.
Тільки спільно, підтримуючи один одного і до кінця усвідомлюючи особливість сьогодення, справді можна подолати моральну кризу реальності спочатку в нашій державі, а потім і на планеті Земля.
Можливо, настав час прокинутися та почати виконувати сутнісне завдання життя і у виконанні цього завдання "вирости", стати Людьми і створити державу як центр Миру і Мудрості Життя.
Аналізуючи те, що відбувається, доводиться констатувати, що у нас є тільки один вихід – НАВАЖИТИСЯ:
- спочатку упорядкувати територію життя та утримувати її в чистоті;
- ретельно виконувати покладені на кожного функціональні обов'язки, справді їх виконувати, а чи не займатися збиранням фінансових коштів, за допомогою цього виду діяльності, тобто здирством;
- осмислити свій спосіб життя і зрозуміти, що чим гармонійніше він організований, тим менше хворіють люди, здоровіша нація, росте міцне та життєздатне молоде покоління;
- і замість того, щоб поглиблювати світову кризу з харчуванням ("якщо не з'їм, то "понадкушую", "якщо шлунок не зможе – фестал допоможе"), пояснювати елементарні основи гармонійного харчування та здорового способу життя, але по суті, а не через зиск та чиюсь вигоду;
- ліквідувати прогалини в освіті та соціалізації і справді стати освіченою нацією, яка не скочується до популістських реформ, а справді зацікавлена в глибині освіченості свого народу, освіченість якого не зводиться до вміння розгадувати кросворди та брати участь у різних шоу;
- навчитися розуміти знання та вміти ними користуватися в ситуаціях сьогодення, роблячи своє життя осмислено продуктивним;
- навчитися освоювати свій внутрішній потенціал і гармонійно виявляти його в ситуаціях життя.
Дорослість держави і кожної людини починається з прийняття відповідальності за своє життя, поведінку і те, що відбувається навколо, із самостійного будівництва свого власного життя. Усвідомлення складнішої, реально існуючої картини світу і мудрішої сформованої ієрархії цінностей і, отже, відтвореного способу життя.
Зрілість проявляється у прагненні творити і розуміти, очищати і співпрацювати, підтримувати та допомагати.
2009 рік оголошений ЮНЕСКО та Міжнародним астрономічним союзом роком астрономії на честь 400-річчя відкриттів Галілео Галілея.
Можливо, вже час не лише навчитися дивитися на небо, а й осмислено розуміти логіку взаємозв'язку та взаємовпливів всього, що існує в житті кожної держави. Згадати сакральну сутність астральних культів минулого, ті "крила", які колись були втрачені цими народами, але які ще збереглися у глибинній пам'яті цієї території та можуть бути освоєні. Освоєння можливе лише за умов подолання моральної незрілості кожної існуючої держави.
Ми живемо в ідеальних умовах реальності, але цього не розуміємо. Ми втрачаємо запропоновану нам можливість, і замість того, щоб працювати та творити, ми руйнуємо та втрачаємо. Історична місія всіх жителів України у тому, щоб зберегти та збагатити сакральну витонченість цієї території, втрачену давно. Ця унікальність базується на поєднанні найцінніших природних ресурсів та історико-культурної спадщини світового значення. Все це разом сформувало духовну ауру цієї території, яка відображена в генетичній пам'яті багатьох поколінь, що живуть нині на території держави Україна. Однак низький рівень освіченості та внутрішньої чистоти унеможливлює освоєння сакральної витонченості цієї території.
Народе України, звертаємося до глибинної пам'яті та суті твоєї, до витонченої ясності, сакральної доброти та внутрішньої мудрості. Прокинься, скинь тягар невігластва та гордині, марнославства та лінощів, злості та агресивності, тягар нерозвиненості своєї, усвідом, що все це від дуже низького рівня внутрішнього розвитку та освоєної чистоти своєї. Згадай себе, знайди себе, прорвись до своєї сакральної суті, до коріння та витоків. Навіщо тобі чуже, якщо глибина твоя дивовижна, можливості безмежні, потенціал невичерпний. Навіщо забув себе і зрадив свою душу? Прокинься.
О. Якименко. О. Данілов.
P.S. Ми не претендуємо на істину останньої інстанції, але висловити свою думку про долю нашої держави в такий непростий час вважаємо за свій обов'язок.
danilov.oleksyi@gmail.com
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
