Під димову завісу законопроекту про заборону пропаганди гомосексуалізму
Не треба було бути Кассандрою, щоб передбачити реакцію світу на законопроект про заборону пропаганди гомосексуалізму. Євросоюз глибоко розчарований. Amnesty International та Human Rights Watch закликають Верховну Раду відхилити перше читання. Сором'язливо скасувавши голосування за законопроект про наклеп, депутати вляпалися в новий скандал, який м'яко підштовхує Україну до ізоляції.
Розгляд законопроекту на тему одностатевого кохання рано чи пізно мав відбутися, бо в депутатських головах такі ініціативи останнім часом народжуються ледве не із щомісячною регулярністю. Лише за це літо в темі засвітилися регіонали Вадим Колесніченко, Віталій Журавський та Юлія Ковалевська; представниці НУНСу Катерина Лук'янова (відома ініціативою про податок не бездітність) та Лілія Григорович; комуніст Євген Царьков, б"ютівець Павло Унгурян, позафракційний Тарас Чорновіл. Зареєстровано щонайменше три різні законопроекти.
Передвиборний жовтень Верховна Рада цілком присвятила агітації – у сесійній залі депутати працюють лише два дні. 2 жовтня – один із таких днів. Тема гомосексуалізму виявилася настільки гостро актуальною для парламенту, що законопроект N8711 внесли в порядок денний, попри зауваження до нього Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради. Мета депутатської ініціативи, як сказано, в самому законопроекті, – захистити дітей від пропаганди гомосексуального способу життя та пов'язаного із цим ВІЛ-СНІДу. Схоже, Колесніченко, Царьков, Лук'янова та Ко вважають всюдисущий піар травесті- діви Монро більшою загрозою для українських дітей, ніж ін'єкційні наркотики та тюрма.
В українських СІЗО саме через прогалини в законодавстві роками пропадають діти, які через відсутність догляду вкрали мобільного телефона чи велосипеда. Їхні справи розглядають у загальному порядку, коли в перевантаженого судді дійдуть руки. Відсидівши спочатку в СІЗО, а тоді в колонії, на волю ці неповнолітні виходять людьми зі сформованою кримінальною свідомістю, туберкульозом, а іноді й наркоманією та ВІЛ-інфекцією. Але кому потрібні проблеми маленьких зеків? На цьому не пропіаришся. Простіше внести в Раду те, що будуть показували на всіх каналах. Те, що підтримає затурканий виборець від Заходу до Сходу.
У принципі, є ще багато хворобливих суспільних уявлень, на яких можна зіграти. Юдофобія, приміром, чи расизм. Залізна гарантія, що цьому присвятять не одну годину п'ятничні телешоу, а ЄС зійде піною від обурення. Під шумок можна не тільки дозволити продаж землі іноземцям і запровадити біометричні паспорти, як це зробила Верховна Рада 2 жовтня після першого читання гей-закону. Поки всі гризтимуться з приводу чергового депутатського мракобісся, Верховна Рада може дозволити продаж якого-небудь "Нафтогазу" чи "Укразалізниці". Чому б і ні? Купувати є кому. Ті, що готові скуповувати українську землю та стратегічні об'єкти, надійно зайняли своїй прогресивній громадськості руки та роти гей-законами, заборонами мітингів, криміналізацією наклепу і тому подібним. Тим, що відволікає від інших злодійств. Я про Росію, де вже другий тиждень дискутують, чи можна вважати веселку на упаковці йогурту пропагандою гомосексуалізму.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
