Сергій Дацюк Філософ

КОМПРАДОРСЬКИЙ ПРЕЗИДЕНТ

10 квітня 2018, 10:05

В Україні запущено модель "компрадорського президента". Що з того буде, які переваги і які недоліки в такої моделі? Щоб відповісти на це питання, потрібно узагальнити ситуацію та зрозуміти суть такого типу моделі.

Компрадорство у фронтирній країні

Якщо фронтирна країна навіть не просто інтегрується, але всього лишень стає на позицію будь-кого зі своїх сильних сусідів, нею (її ресурсами та її населенням) неминуче розплачуються за подолання невідворотних геополітичних розривів між цими сусідами.

Але завжди в українській історії щоб посилити свій внутрішній вплив, одні представники правлячого класу заручалися підтримкою одного сусідів, інші – іншого. І чим більші були протиріччя між цими сусідами, тим більше цих протиріч проекціювалося всередину України. Це повсякчас розколювало її і руйнувало.

Традиція компрадорства для України є древньою, оскільки таким чином на українську політику завжди намагалися впливати сусіди, тим самим використовуючи ресурс України проти інших сусідів.

Компрадор це посередник між іноземним суб'єктом та внутрішньою політикою, економікою, культурою та соціальною структурою. Посередницька позиція компрадора робить його субдомінантом, залежним від ресурсів та волі його зовнішнього домінанта. Компрадори обслуговують процес залежності країни від зовнішнього суб'єкта чи суб'єктів.

Модель геополітики, яка реалізовувалася на початку незалежності України – подвійна залежність на рівні центральної влади (від Росії та Заходу), – була по суті квазі-незалежністю. Спроби зрушити рівновагу: Ющенка – на користь Заходу, Януковича – на користь Росії, не призвели до успіху.

Сьогодні ми відновили подвійну залежність в іншій формі: через олігархів ми маємо значну залежність від Росії, а через політичну владу змушені реалізовувати залежність від Заходу у вигляді кредитів та реформ за їх зразками. Це би порвало Україну на шматки, якби не зв'язок між олігархами та владою. І цей зв'язок ми всі чудово знаємо – корупція, тобто нелегальна зв'язність країни. Корупція це системний зв'язок України в умовах зовнішньої подвійної залежності, де діють два масштабних компрадора.

Громада після Майдану 2013-2014 мала по суті лише півтора року, щоб зруйнувати цю подвійну залежність через інновації на рівні нових моделей економіки, політики та культури. Нажаль, ми пішли шляхом реформ за чужими зразками і це відновило подвійну залежність, яку влада та олігархи закріпили.

Контрреволюція, яка відбулася в квітні 2016, призвела до блокування соціальних ліфтів, відновлення цензури, пропагандистського квазі-культурного тиску, політико-партійної диктатури, посилення олігархічних монополій, шаленої корупції та поширення на фоні цього катастрофічної недовіри суспільства до влади.

На фоні втрати довіри суспільства до влади, цензури та заблокованих соціальних ліфтів проблема створення власне еліти стає фатально проблемною, бо нам доводиться вибирати між більш-менш компетентними і аморальними та більш-менш моральними та малокомпетентними.

Саме тому моральність як критерій претендентів в еліту у наших оцінках починає виглядати як "tabula rasa", коли про людину невідомо нічого поганого просто тому, що якихось економіко-політичних проектів вона не здійснювала, а усіх конфліктів уникала.

Так само і компетентність претендентів в еліту у наших оцінках починає виглядати як здатність отримати освіту за межами України. Як колись освіта в Росії, так тепер освіта в США стає квазі-оцінкою компетентності.

За цих умов дуже привабливим виглядає отримати для України Президента-компрадора, але не з європейськими освітою, зв'язками та орієнтацією, а американською освітою, зв'язками та орієнтацією.

Американський компрадор

Тепер в Україні знову робиться спроба схилити рівновагу залежності в бік Заходу – запустити проект нового президента, який би був мало компетентний в політиці та економіці, узалежнений від Заходу, віддалений від Росії, але з самого початку вписаний в олігархічний консенсус.

Це погана альтернатива тому, що є зараз.

Якщо президент не є основою (центром) подвійної залежності, то він є лише однією зі сторін такої рівноваги, а отже виникне інший лідер, який становитиме центр іншої залежності. Тобто такий президент буде не центром рівноваги, а лише однією з її сторін.

Або ж президент має стати на позицію самостійності, зліквідувавши подвійну залежність, я для цього у нього має бути дуже високий рівень рефлексії, стратегічне мислення, інноваційний підхід.

На перший погляд здається, що залежність українського президента від США давала би змогу більш активно проводити реформи. Але водночас це посилило би залежність України від Росії на рівні олігархічного бізнесу. Що безумовно привело б до вихолощення реформ – олігархи би пристосувалися до нових післяреформених умов, зберегли би свій вплив разом з корупцією.

Очевидно що реформи за американськими зразками американським компрадором можуть бути зроблені. Але не очевидно, що реформи саме за американськими зразками приведуть Україну до світового прориву.

Щоб реалізувати американську модель, нам потрібні аристократи, які би збудували мережеву масонську модель на основі благородних мотивацій з установкою на реформи. Ми не зможемо цього зробити, бо подвійне компрадорство українського правлячого класу відкине такого президента, а Європа з Росією такого не допустять.

Фронтирна країна не може собі дозволити реформ за зразками будь-якого з сусідів. Реформи за чужими зразками це – нонсенс у фронтирній країні. США ніколи не були фронтирною країною. В якомусь сенсі США це острів, як та ж сама Великобританія. Тільки Великобританія це острів щодо Європи, а США це острів щодо всього світу.

Острів з самого початку має самостійність, хоча б навіть і у вигляді ізоляції (як це було з США в першій половині ХХ століття). Але відсутність зовнішніх тисків дозволяє і експансіоністську політику проводити незалежно – через океани. Україна в принципі не зможе відтворити ні геополітичну модель США, ні геополітичну модель Європи, ні геополітичну модель Росії. В якомусь сенсі Україні ближче Ізраїль як подібна фронтирна країна у арабському світі.

Опора благородної еліти на мережевим чином побудовану громаду, на довгострокову стратегію топологічної експансії, на гуманітарні та природничі інновації – ось принцип дії майбутньої української еліти.

Фронтирна країна може убезпечитися від руйнування та нищення населення в ситуації геополітичних розривів між Європою, Росією та мусульманським світом, а також Китаєм лише одним чином – вона має стати більш інноваційною, ніж усі її сусіди. Лише це дає можливість залишитися самостійною в ситуації зазіхань сусідів на зовнішній вплив, територіальні претензії та відсмоктування ресурсів, в тому числі і людських через еміграцію.

Оцей мем про "винайдення велосипеду" є принциповим для розуміння того, що відбувається в Україні. Тобто Україні потрібен процес постійного "винайдення велосипедів". Бо лише "винайдення велосипедів" дає розвиток творчого процесу. Лише "винайдення велосипедів" дає шанс всякому винаходу бути кращим за класичний зразок.

Україна таки дійсно унікальна. Але не тому, що їй не потрібні зміни. США та Європа можуть запропонувати України лише реформи. А Україні для прориву потрібні власного походження інновації.

Власне походження інновацій дуже важливе. Реформи можна зробити і з чужих зразків. Але що робити потім, коли всі реформи зроблені і чужі зразки відтворені? Відповідь проста – стагнувати разом з усіма іншими сильними країнами. Щоб зробити розвиток інклюзивним (самопідтримуваним), потрібні не реформи за чужими зразками, а інновації за власною творчістю.

Ось тому компрадорський президент від США небезпечний.

Комрадорський президент ніколи не зможе побудувати самостійну стратегію, бо він з самого початку навчається жити в умовах субстратегій, тобто виконання зовнішніх вказівок.

Сам по собі за своєю психікою компрадорський президент є стратегічно несамостійний. Щоб подолати вовків політико-економічних монополій в Україні, потрібні не лише стратегія, залізна воля, але жорсткість і підступність.

Психотип компрадорського президента в принципі не дозволяє мати всі ці якості – інакше його б не обрали компрадором. Оскільки компрадор це психологія посередництва, а не жорсткого і безжального лідерства.

Відтак компрадорський президент в принципі не зможе подолати олігархів, які власне і є жорстокими та підступними. Олігархи переграють його і будуть грати на його посередництві, як на музичному інструменті.

Компрадорський президент ніколи не матиме самостійного мислення, а отже ніколи не вдасться до інновацій, якщо вони не будуть реформами за чужими зразками. В Україні взагалі багато інноваційних боягузів – вони ніколи не зроблять чогось, якщо це хтось вже не спробував і не отримав успіху. Ризикувати, віддаючи свою долю сильнішим сусідам, вони не бояться, а ризикнути стати інноваторами, як сусіди, вони бояться.

Незалежність та Самостійність

Ніхто ніколи не буде творити світовий локомотив з України, окрім самої України.

Компрадорська модель для України означає надзвичайно низьку суб'єктність громади, реформи за зовнішніми зразками, субстратегію з подвійною залежністю, тобто несамостійність.

Ставка української влади на зовнішній вплив, недовіра до власної громади, яка взаємно не довіряє владі, квазі-реформи, до яких пристосовуються олігархи та корупціонери, це погана ставка, бо в такому разі влада та громада працюють окремо.

Саме тому українська громада поки що виявилася безсилою перед масштабом викликів, які стояли перед нею після Майдану 2013-2014, який дуже умовно тепер можна називати Революцією Гідності.

Можливо зараз ми лише підходимо до вирішення завдань Революції Гідності – примусова люстрація правлячого класу, зміна правових норм через Конституцію та зміна моделей економіки, політики та культури – перехід від подвійної залежності до самостійності.

Отже Самостійність принципово інша модель для України, ніж Незалежність. Незалежності насправді не буває, бо вона може бути лише частково реалізована як подвійна залежність.

Подвійна залежність це єдиний спосіб отримати незалежність в ситуації субстратегії, тобто в ситуації відсутності самостійницької суперстратегії. Самостійність – більш потужний принцип, ніж незалежність. В цьому сенсі Україна зараз на шляху від незалежності до самостійності.

Самостійність це модель, яка передбачає довгострокову стратегію (з опорою на гуманітарних інтелектуалів), інновації замість реформ (з опорою в тому числі на природничо-технократичних інтелектуалів), розвиток громади через самоврядування та мережеву організацію.

Історія України знову і знову показує українцям, що фронтирна країна мусить бути сильною та самостійною. Лише так можна уникнути великих руйнувань та великих винищень населення.

Сильна позиція рівновіддаленості, холоднокровного і прагматичного співробітництва, без усяких дружб і пустопорожніх гарантій безпеки ззовні – ось просте розуміння стратегії фронтирної країни.

Запит на еліту як принципово нових представників правлячого класу настільки сильний в українському суспільстві, що будь-який наступний український президент, окрім нині діючого, поновлення якого малоймовірне, змушений буде розблокувати соціальні ліфти, знищити цензуру і побудувати модель конкурентної політики, конкурентної економіки та конкурентного культурного середовища.

Так, в соціологічному плані майже 60% українців хочуть оновлення правлячого класу. З політтехнологічної точки зору, лише половина від 60% (тобто лише 30%) ходять на вибори, а решта – не ходять на вибори чи взагалі поїдуть з України найближчим часом. Окрім того, з гуманітарної точки зору, оновлення правлячого класу має відбутися не за рахунок зниження якості правлячого класу.

Є взагалі небагато представників серед правлячого класу, хто має масштаб мислення, співмірний з цими викликами. І до цих викликів потрібно поставитися дуже вдумливо і багатобічно, але в той же час інноваційно. Це означає необхідність на посту Президента когось, хто би мав водночас інтелект, стратегічну компетенцію, залізну волю змін та команду, що була би здатна генерувати інновації перетворень, та опору на громаду, на її ініціативи, на її інновації, на її енергію дії.

У громади був шанс в кінці 2017 року запустити другу хвилю революції і довести люстрацію до кінця. Цей шанс втрачено.

Тому тепер найкраща стратегія для громади в цьому плані полягає у декількох принципах: 1) постійний тиск на правлячий клас з метою самоочищення здорової його частини і люстрації нездорової; 2) розукрупнення олігархічного бізнесу, знищення усіх монополій, в тому числі за рахунок стимулювання конкуренції та інфраструктурної диверсифікації; 3) покарання найбільш одіозних представників правлячого класу через Суд Народної Довіри як позасистемного органу, бо, скоріш за все, від цих НАЗК, НАБУ, САП, АС діла не буде.

Операційна мета громади – зробити правлячий клас основою самостійності України, змусивши змінити їх базові мотивації.

Усі складності гри правлячого класу громада не може зрозуміти. Але громада постійно має ламати погану гру, тобто нищити ситуації, коли відбувається здирництво, корупція, бізнес на крові.

Декілька сеансів поламаної гри змусять таки правлячий клас змінитися.

Зробивши так, ми отримаємо вовкодавів-самостійників біля влади, які поважатимуть громаду.

А якщо допустимо до влади компрадорів, то матимемо позірну повагу до громади без самостійності.

Коментарі — 35
Віктор Гордійченко _ 14.04.2018 10:54
IP: 35.187.52.---
Не розумію, яка мета та користь від такого опусу? Мені здається--відволікти увагу від справжгьої причини неуспішності держави--безмежної ненажерливості та аморальності узурпатора влади та зрадника і ворога українців.
Елена Величко _ 12.04.2018 10:18
IP: 178.95.234.---
Епифанов Гриша:
Перерозподіл є важливою частиною економіки й слугує пропорційному розвитку на відміну від хапання та монополізації у одні руки. Чим краще система використання ресурсів, у тому числі й перерозподіл – тим краще життя в суспільстві.
У шейхів спитайте нащо вони народу перерозподіляють безкоштовно на освіту, медицину, гідну зп, квартиру та інше, – вони ж не були у партії, але мають рівень знань та розуміння.
Елена Величко _ 11.04.2018 17:19
IP: 178.95.234.---
Mike Naplekov:
100%+
Про те, що є особистості, що генерують свободу, творчість та розвиток.
А є ті, хто усе спускає... Не просто треба дати свободу творчості, а ДАТИ УСЕ НЕОБХІДНЕ
та підтримувати. Така підтримка неможлива як ви пишете, без справедливо розподілу, щоб КОЖЕН відчув, що він є таким, що про нього та для нього робиться, та він сам приймає участь та впливає.
Олександр Миколайович _ 11.04.2018 17:19
IP: 194.44.181.---
Не знаю чому, але Дацюк, як це він частенько робить, і цього разу проігнорував народну мудрість: "Стявши голову, за волоссям не плачуть". Не визначивши причину бід України, він її просто призначив. Цього разу під призначення Дацюка потрапило компрадорство, яке завжди було і буде в більшому чи меншому ступеню, не залежно від, того, чи є в країні об'єктивна необхідність здійснити реформи, боротися з корупцією чи долати інші проблеми в житті суспільства. До цього головного в опусі негаразду, як і завжди у Дацюка, маємо аж занадто вільне користування ним соціологічною термінологією. Останнє, наприклад, повною мірою відноситься до користування термином олігарх – за визначенням – особа, яка одночасно є бізнесменом і можновладцем. Одним словом, як і попередні опуси, так і цей не є суттєвим досягненням в соціології філософа Дацюка.
Volodymyr Tkachuk _ 11.04.2018 17:01
IP: 213.174.4.---
Mike Naplekov:
Майк, в країні, суспільний лад якої в своїй основі є аналогом моделі Івана Грозного, ініціатива громадянина може бути тільки з дозволу владної вертикалі.
Igor Pravdenko _ 11.04.2018 15:10
IP: 35.195.110.---
Все бы правильно, если бы:
1. не так явно против Вакарчука или любого другого, кто получит США-мандат
2. возможность консолидации элит и построения государства в стиле Израиля (предложение автора) гораздо более призрачна, чем инспирированный США украинский Президент
3. в условиях стагнирующего и неопределенного государства, обсуждать условного "компрадорского" президента выглядит так же притянуто (в чьих интересах?) за уши, как обсуждение будущих яиц от нерожденной ещё курицы.
13м _ 11.04.2018 13:30
IP: 35.190.213.---
Елена Величко:
Та ніяк, міняти їх усіх потрібно кожні 2-3 роки мах, як памперси, чим частіще, тим краще, той хто краще – лищше набере, інші – взагалі не турбують, лишити можливосості " на розкачку" 3-2, чи ще гірще 4-1
, бо потім массована атаки політ. реклами та ТБ, зробить своє діло, Ми усі як в поганому серіалі, з однм каналом, з одніми й тими акторами ((((
Елена Величко _ 11.04.2018 12:02
IP: 178.95.234.---
Бачу, що багато й не розуміє про що написав Автор.
А взагалі, цікаво, як обрати Президента, щоб виконував свої функції як Гарант Конституції, як Головнокомандувач, як Представник усієї країни... тут складно зрозуміти як одна людина може це робити. Думаю, що тут треба ретельно думати. й змінювати повноваження та відповідальність.
Парламентська републіка – це те, що потрібне. А посада Президента повинна бути у міжнародній міссії та як запобіжник. Тоді, до ВР потрібні вимоги, та в усі органи влади, бо насправді ті вищі органи влади не роб.лять для нас, лобіюють щось та пішли...а за ними -болото та гірше. Якщо усім стане вже плювати на те, що робиться – оце вже й... Тому зараз й треба робити ДОБРО, а це робота спеціалістів, це робота продумана, це робота для громадян – про це Автор пише.
Andrii Lytvynenko _ 11.04.2018 11:46
IP: 91.196.157.---
В Україні запущено модель "компрадорського президента"...

Ким запущена?
Pierre Nicholson _ 11.04.2018 04:26
IP: 35.231.39.---
Визначення компрадорів у енциклопедії: "чиновники-бюрократы и бизнесмены-олигархи, наживающие свой капитал на продаже за рубеж отечественных природных ресурсов и торговле иностранными товарами, хранящие свои деньги в иностранных банках, мотивированные на собственные интересы и не задумывающиеся над последствиями для экономики страны."
Автор маніпулює цим та іншими словами, аби штучно створити удавані парадокси. Ахметов – це компрадор. Вакарчук – ні в якому разі.
Oleh Oleg _ 11.04.2018 00:43
IP: 35.195.70.---
А я смотрю, кремлевские тролли снова начали шипеть своими гнилыми ртами на форумах.
Набирайтесь терпения, твари, вам еще оооочень долго гнить в собственном дерьме!
Oleh Oleg _ 11.04.2018 00:41
IP: 35.195.92.---
"Щоб реалізувати американську модель, нам потрібні аристократи, які би збудували мережеву масонську модель на основі благородних мотивацій з установкою на реформи. "

Госпади, что он курит! это ж ужас!
Андрій Павловський _ 10.04.2018 23:44
IP: 176.36.60.---
Співаючий Макрон – проект компродорських олігархів!
13м _ 10.04.2018 19:53
IP: 35.205.37.---
Зараз, чи через невеликий проміжок часу, усі побачать не імітацію а дійсно якусь діяльність, економічну, соціальну, евроінтеграційну... можливо, навіть у боротьбу з корупцією, усе це під суворим але постійним одабрямс "нових старших братів", з ТБ на "блакитних екранах" зявляться підзабуті, та не дуже обличча, які розповідатимуть про свої досягнення, плани, недоліки та ін, зявлятьс нові обєднання, блоки... з усім відомими ПІБ та досягененнями, але через певний час, знову оберемо тих, кого через 1-2 роки будемо, лаяти та дивуватись як? та чому? розуміти про свою помилку та чекати 5 років, щоб її виправити і так по колу ((
Vyacheslav Panchuk _ 10.04.2018 19:40
IP: 46.63.69.---
Квитнев Роман:
Vyacheslav Panchuk:
Квитнев Роман:
украинцы без русских, за 25 лет незалежности, не построили ни одного моста.
Росіяни багато побудували?
на крымский посмотри – залюбуешься!
Ну раз пипл хававает, то да, то конечно. Между нами и вами к сожалению очень много общего, но есть одно существенное различие. Ту власть, которая вас грабит, вы прославляете и поддерживаете, мы свою такую же пытаемся поменять.
hrim _ 10.04.2018 19:10
IP: 35.205.200.---
А може модель "компрадорського президента" – це природний етап розвитку нашого суспільства?
13м _ 10.04.2018 15:44
IP: 35.225.248.---
Борис Троян:
А, да сорян, не полномочий а термін))
13м _ 10.04.2018 15:42
IP: 35.224.120.---
Борис Троян:
В смысле баз полномочий?)) Укороченный срок но со всеми полномочиями и даже, возможно с неприкосновенностью, вот именно для того что бы во власть пришли те кто "...благородство, образованность, твёрдый самостийнык во взлядах на государство и народ." и нужно их менять каждые 2-3- года. Люди пока, еще точно не определились за кого но уже уверенно говорят за кого не будут.
Борис Троян _ 10.04.2018 15:01
IP: 46.98.247.---
13м:
Тоже не выход – как БЕЗ полномочий реализовать властные функции? Дацюк прав, когда смотрит на властных людей как на людей с комлексом качеств -благородство, образованность, твёрдый самостийнык во взлядах на государство и народ.
13м _ 10.04.2018 14:38
IP: 35.187.78.---
...Тому тепер найкраща стратегія для громади в цьому плані полягає у декількох принципах: 1) постійний тиск на правлячий клас...; 2) розукрупнення олігархічного бізнесу, знищення усіх монополій...; 3) покарання найбільш одіозних..., дуже вірно, але риторичне питання, як це можливо зробити??
Доречі, про компрадорів при владі вже багато було написано та сказано і це не тільки питання президента, на жаль.
На мій погляд, тільки зменшення терміну перебування при влади, наприклад, шляхом скорочення повноважень депутатів – це, наразі, чи не єдиний можливий шлях, той хто таке запропонує, за того й проголосую та ще й десятерих приведу.
Нестор Наливайко _ 10.04.2018 14:29
IP: 93.72.102.---
В усіх Прибалтійських країнах вибрали керівниками співвітчизників що народились в цивілізованих країнах а не не на теренах СРСР!Серед своєї громади не змогли знайти достойних.
Елена Величко _ 10.04.2018 14:26
IP: 178.95.234.---
Так! Суспільство вже добре розуміє, що сталось в нас за ці роки. А основне, – це коли не будувати державу для громадян, а все продавати та ламати – то оце й будемо мати – болото. Треба сказати, що основний УДАР – то ЕКОНОМІКА, що нічого не треба нікому віддавати наразі – а навпаки, та те, що треба почати СПОЧАТКУ, а саме робити БІЛУ економіку, для цього треба усюди налагодити професійний облік та ВИГНАТИ тих поганців, що усюди є, які небельмеса ні в чому, але роб.лять усюди темне – ні за що не відповідають, але косять бабло та залякують людей, щоб робити темне...Уся економіка хвора, майже усюди люди як у рабстві – оце ПЕРШЕ – то професійна робота та усунення блатних, що продовжують робити чорну справу за наші гроші. Перше також, в усіх міністерствах провести переатестацію, особливо в Мінекономрозвитку та Мінсополітики, а також КМ. Й ще багато чого першочергового – там і Президент з"я-ся.
Vyacheslav Panchuk _ 10.04.2018 14:15
IP: 46.252.215.---
Було б добре, щоб ми були настільки розумними, щоб зробити в себе краще ніж це зробили в себе Американці. Але досвід підказує, що для того, щоб робити краще ніж інші, для початку треба навчитися робити як вони.
Vyacheslav Panchuk _ 10.04.2018 14:06
IP: 46.252.215.---
Квитнев Роман:
украинцы без русских, за 25 лет незалежности, не построили ни одного моста.
Росіяни багато побудували?
Janko Askatasuna _ 10.04.2018 13:56
IP: 35.189.238.---
Слава Богу,це ВЖЕ націоналізм!!
Корупція1205 Уряд реформ357 Aтака Путіна1145 Україна та Європа982 Річниця Майдану74
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter