Сергій Дацюк Філософ

Об'єднання в процесі перезаснування

17 липня 2018, 08:33

Українці можуть домовитись з ким завгодно, навіть з ворогом, окрім між собою. "Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них" (Мтф. 18:20) І ця заповідь найпослідовніше не дотримується нами у суспільній справі, бо де два українця, там три гетьмани.

Основа Суспільного Договору

Суспільний Договір це найважча справа для українців. Тим більше, якщо домовлятися не про минуле чи теперішнє, а про майбутнє. Тим більше, якщо домовлятися про якісь нові підходи до співжиття.

Не проходить і дня, щоб мені аргументовано не доводили, що в Україні неможливо розробити та укласти Суспільний Договір. Але є великий смисл робити неможливі і перспективні речі.

Ми витратили чотири роки, аби зрозуміти, що традиційними засобами чи навіть реформами за чужими зразками гідності для всіх досягти не вдається. Тепер ми спробували розробити та прописати Основу Суспільного Договору, яка була затверджена на експертній Платформі 16-го липня 2018 року.

Ця Основа була написана інноваційним чином, бо там є Мета (суспільна чи національна), аргументація "навіщо потрібен Суспільний Договір", структура Суспільного Договору. Там є також інструменти зв'язності та устремлінь, що ніколи не використовувалися в інших традиціях – стратегічні орієнтири, установки, принципи співучасті в Договорі, опорні стратегічні ресурси (ставки), принципи перезаснування держави через Конституцію. Там є навіть проекти зачину – варіативний від концептуальної групи та в редакції Нікітіна та Жмеренецького.

Ми домовилися про те, що в основі Суспільного Договору будуть лежати принципи, а не цінності. Бо навіть одна взята до уваги цінність – Творець – не дозволила нам досягти домовленості. Адже справа тут не в тому, чи існує Творець (Бог, боги, Природа). Справа в трьох різних проблемах, які кожен для себе вирішує ціннісним чином. 1) Чи є остання інстанція; 2) Чи ця остання інстанція є трансцендентною; 2) Чи ця остання інстанція є над нами чи вона є просто поряд з нами.

Водночас є всього лиш дві цінності, які виявилися незаперечними для Суспільного Договору – гідність, бо за неї українці стояли і вмирали на двох Майданах і за неї ми ведемо війну нині, та інновації, бо чотири роки реформ за чужими зразками та ходіння по колу переконали нас у тому, що потрібні інновації.

Наш підхід – гідність через інновації – є майже неможливим для реалізації, тому цікавим і перспективним. Суспільний Договір це об'єднання України в процесі її перезаснування як республіки, причому в стані війни. Тобто лише надмірна складність ситуації дає нам маленький шанс перейти до інновацій та об'єднатися в нову Республіку.

Водночас Суспільний Договір укладається не одразу з усіма громадянами, а з тими, хто готовий домовлятися на рівні принципів. З тими, хто тримається за архаїчні цінності, договір заключити одразу важко. Потрібен буде процес договірного просвітництва та безлічі позитивних прикладів тих, хто доєднається одразу. Тобто шанс доєднатися пізніше матимуть усі.

Отже, людей об'єднують не цінності і не прагнення. Власе цінності та прагнення лише роз'єднують людей. Людей об'єднують принципи, які є спробою узагальнення нових уявлень про співжиття. А принципи це коротке вираження концепцій, які зв'язно описують модель чи навіть послідовний перехід від моделі до моделі. І чим більше складніша ситуація роз'єднання, тим більше складніші принципи можуть об'єднати людей.

Перегляди понять для Суспільного Договору

Багато понять з минулого, які ми вчили в школі чи ще недавно проголошували як базові, і які були основою наших знань про найкращі приклади соціальних інновацій, втратили своє притягальне значення: свобода, рівність, демократія, конкуренція.

Це не означає, що потрібно відкинути ці уявлення – це означає, що потрібно перейти на новий рівень розуміння цих уявлень.

Перший перегляд – не свобода, а самореалізація. Виявилося, що свобода, яка є практично в усіх конституціях країн світу, доволі норовлива для того, щоб її мати. Свобода може бути чисто формальною ("свобода від", "свобода для"). Свобода може бути пасивною, тобто наявною, але не використовуваною. Свобода може бути наданою, а не завойованою. Свобода може бути обмеженою, тобто існувати лише як свобода заданого ззовні вибору. Також свобода може бути зовнішньою можливістю, а не внутрішньою необхідністю.

Тому самореалізація є вищий рівень свободи. Самореалізація це активна зсередини себе можливість здійснення свободи, яка ззовні не задана. Самореалізація це не вибір з наявних альтернатив, а творення нової альтернативи. Самореалізація це завоювання права на свободу в реальності реалізовуваного.

Другий перегляд – не рівність, а недомінація. Рівності не буває ніколи. А от умова для її досягнення здобувається через відмову від домінування однієї волі над іншою волею в спільній договорній колективності. Але недомінування лише для тих, хто домовився про це недомінування та самореалізацію. Для інших – можлива рівність, якщо є хоч якийсь консенсус, або навіть домінування аж до прямої експансії, якщо ніякого консенсусу нема. Хочеш досягнути своїх цілей у громаді, не домінуй вольовим чином, а домовся. Хочеш досягти своїх корпоративних цілей, домовся з громадою.

Третій перегляд – не демократія, а співуправління та співволодіння. Представницька демократія скомпрометувала себе за останній час. Демократією доволі вправно навчилися користуватися олігархи, корупціонери та інші соціальні паразити. Відчуження влади у її представництві веде до корупції та державного монополізму. Нам потрібна не демократія, а реальне співволодіння суспільною власністю (не плутати з приватною) та реальне співуправління спільним надбанням, включаючи демонополізовані інфраструктурні послуги, які досі надає здебільшого держава.

Найвища наша мотивація – не життя і не щастя, а гідність. Це те, за що ми боролись на Майдані, і це те, що дасть нам можливість захистити нашу самореалізацію та недомінацію в стані війни. Навіть установки на щастя немає, тому що установка на самореалізацію означає, що кожен сам реалізує своє щастя. Не ставиться мета спільного щастя. Але смисл жити разом є.

Цей смисл жити разом полягає не лише у тому, аби боронити свою самореалізацію. Трохи підправляючи коментар у Фейсбук Михайла Каленчука, можна сказати: "Хто ми є (хто така громада)? – українці. Хто такий українець? – той, для кого самореалізація понад усе. Для чого нам бути разом? – щоб захищати свою самореалізацію."

Але цього не досить. Наш спільний смисл – колективний суверенітет над спільним майбутнім. Тобто здобувати суверенітет над майбутнім краще спільно.

Взагалі перенесення суверенітету з його територіального розуміння на часове є найбільшою революцію в розумінні стратегії – суверенітет над майбутнім є найпотужнішим суверінітетом, який лише може мати суспільство. Більше того, навіть територіальний суверенітет в Суспільному Договорі переглядається на користь цивілізаційної експансії, тобто на користь розширюваного суверенітету.

Саме тому Суспільний Договір є договір про динамічний процес з фіксаціями статичних етапів у вигляді окремих конституцій.

Отже ми вперше в історії намагаємося укласти Стратегічний Суспільний Договір, який опише на принциповому рівні процес зміни концептуально сконструюваних моделей. Ці моделі будуть задані не системно (детальний ідеологічний опис жорстко зв'язної системи), а на основі нових інструментів – стратегічні орієнтири, установки, принципи співучасті в Договорі, опорні стратегічні ресурси (ставки), принципи перезаснування держави через Конституцію. Вони забезпечать більшу гнучкість руху та фіксації його етапів.

Україна це не благо для громадян, не віра, не мета, а форма співжиття разом. Бо співбуття можливе і як життя, і як животіння. А ми вибираємо саме гідне співжиття.

Україна досі не вільна і не суверенна, бо таке завдання в стратегічному плані ніколи не ставилося. Україна перебуває в стані зовнішнього управління і часткової окупації ззовні. Стратегічна орієнтація на самовизначення в масштабі людства та експансія у світ дозволить подолати таку ситуацію.

Українці співпрацюють не з іншими націями, а з іншими громадами. Українці будують не глобальний світ чи економіку, а творять людство.

Українці творять не людську сім'ю, не людську націю, не людську цивілізацію, а саме людство, щодо якого ще немає узагальнюючого уявлення – що це таке і як це може називатися.

Ніхто не має громадянам забезпечувати їх добробут, окрім них самих – ні Уряд, ні Парламент, ні Президент. Але самореалізація на умовах співуправління, співволодіння, інклюзії, недомінації, масової співпраці та множинності дозволять самостійно здобувати добробут.

В той же час опора на ініціативу, інновації, інтелект, транстериторіальну мобільність, нові відносини власності, нові фінансові відносини дозволять здійснювати експансію у світ і захищати нашу модель співжиття.

Між недомінацією та експансією в моделі передбачено позицію еліти (можливо ордену), яка має регулювати їх співвідношення (міру).

Бачення Суспільного Договору як процесного

Мені сподобалося, як спробувала зрозуміти нашу концепцію Суспільного Договору Наталя Глоба, яка на Фейсбук опублікувала свою статтю, цитати з якої я наведу нижче. Єдине, що хочу виправити, так це те, що це не мої персональні наробки, а результат роботи концептуальної та редакційної груп укупі з багаторазовою критикою та прямою участю в розробці експертної Платформи.

"З усіх термінів, що визначають сферу застосування Договору (суспільство, народ, нація, громада) найбільш коректним виглядає Громада, яка дає узагальнене розуміння, з присутністю в ньому відносин зв'язності. З цієї позиції визначення Сергія Дацюка Громади як спільноти індивідуумів, об'єднаних символічною єдністю – представляється найбільш адекватним, оскільки воно включає факт наявності символічних відносин між людьми, які змушують їх триматися разом. Громади можуть бути різноманітними. Їх множинність визначається множинністю можливих символічних зв'язків між індивідами...

Суспільний договір існує завжди, коли є Громада. Він і є та символічна єдність, що трансформує просту множину індивідуумів у зв'язну – в Громаду. Суспільний договір об'єктивний рівно в тій мірі, в якій об'єктивна Громада, існує разом з Громадою, і може зникнути тільки разом з Громадою...

...Отже, якщо Суспільний договір є фіксація символічної єдності, то написати його означає зафіксувати, формалізувати як константу певний стан Громади на момент написання тексту. Питання: навіщо? Якщо він існує сам по собі разом з громадою? Яка від нього може бути користь, якщо він апріорі є статичним? Єдина гіпотетична корисність – отримати відповідь на питання: хто ми є, і що для нас в цьому договорі погано.

Другий підхід – не менше природний – написати Новий Суспільний договір. Тоді в цій семантиці він теж повинен бути статичним, фіксувати певний стан, якого ми хочемо досягти. Питання про коректність його написання залишимо за дужками. І тут виникає фундаментальна проблема його легітимності. В силу ряду причин українській Громаді неймовірно складно його прийняти, якщо оферта договору йде ззовні, а не народжується всередині Громади як її власне дитя...

Ці два підходи – різні, але ідентичні у своїй статичності. Обидва підходи пропонують фіксацію деяких точок А і В у деяких умовних координатах: виходимо з точки А і йдемо в точку В. Слабкість обох підходів в практичній неможливості в короткий термін адекватно описати координати обох точок.

Сергій Дацюк пропонує третій варіант, абсолютно не традиційний для професійних творців концепцій і проектів. Він пропонує написати не старий або новий Суспільний договір, а описати спосіб переходу від старого до нового, формалізуючи при цьому не всю сукупність відносин в Громаді, а фіксуючи увагу лише на аспектах, які ідентифікують цю трансформацію...

В цьому випадку, немає необхідності формалізовувати в повному обсязі як модель сучасного, так і модель майбутнього. Досить прийняти допущення багатоваріантності майбутнього і зафіксувати лише ті критерії (принципи), відповідність яким не дозволить відхилитися від обраного курсу. Це своєрідне русло річки, що обмежує розтікання води і задає динаміку її руху...

Як приклад, наведемо принцип недомінації. Чому він такий важливий? Тому що домінування призводить до монополії, а вона здійснює насильство. Кожен день ми відчуваємо насильство олігархів у вигляді тарифів, волюнтаризм і жадібність чиновників призводять до грабунку країни і несправедливості на всіх рівнях суспільства, монополізація управління країною приводить до її деградації і так далі.

Тепер уявімо собі послідовне перетворення Громади, в тому числі і влади як її елементу, за якого кожен крок вивіряється через зниження домінування...

Домінування держави над Громадою, отримане нами у спадок від колишніх часів, призвело до того, що держава, щойно створена в 1991 році, негайно узурпувала владу, закривши соціальні ліфти і усунувши доступ своїх громадян до всіх суспільних ресурсів. Слідом за встановленням монополії, держава перетворилася на корпорацію, єдиною метою якої є нажива.

Розрубати цей вузол одномоментно неможливо. Можна лише поетапно одночасно знижувати персоналізацію і посилювати роль Громади на всіх рівнях...

Отже, нам пропонується не конкретний проект майбутнього, а спосіб його побудови. Це принципово інша оферта, ніж все, що пропонувалося в минулому. Мор, Маркс, Кропоткін, Норт пропонували конкретні проекти, які не вказували спосіб їх досягнення (виняток – Маркс з його туманною концепцією світової революції). Слабкість і утопічність такої оферти – в неможливості точного передбачення параметрів майбутнього, в його сингулярності. Майбутнє приходить, і сильно відрізняється від передбаченого, причому, в гіршу сторону.

Суть нової оферти – пропозиція взяти компас у вигляді Нового Суспільного Договору, стати на дорогу і почати йти, весь час звіряючись з компасом. Ми не знаємо, як буде виглядати наш новий світ, але у нас є шанс, що він буде точно кращим.

Нам пропонується почати рух настільки, наскільки ми здатні. Нехай пішки, нехай на допотопному возі – але вперед. Підхід хороший і тим, що передбачає пересадки. Точки, коли ми, в черговий раз змінивши Конституцію, пересядемо з воза на автомобіль, а потім побудуємо літак.

Виходячи з суті оферти, я б перестала називати її Договором. Договір завжди означає закриття оферти. Значно краще підходить Декларація як відкрита в тривалому проміжку часу оферта...

Мало того, принцип множинності передбачає композицію різних моделей на будь-якому з рівнів еволюції. Це означає, що перевірка на сумісність, критеріальна оцінка роботи системи повинні проводитися на кожній ітерації...

Перед нами відкривається можливість зробити свою країну, а може, і весь світ, краще. Без крові і потрясінь. Просто повернути собі Україну. І зробити її територією гармонії і щастя простих людей. І останнє. Хочу закінчити свою тривалу репліку добре відомою фразою: Дорогу здолає той, хто йде."

Коментарі — 76
Володимир Дмитрович _ 23.07.2018 02:30
IP: 35.235.227.---
Kirov Igor:
Разом з тим мене засмучує, що відбувається ВІДВЕРТЕ ЗАБОВТУВАННЯ важливої доленосної для України проблеми, яку старається вирішити С. Дацюк. ПІДКИДАЮТЬСЯ ДРУГОРЯДНІ ПИТАННЯ ЗАМІСТЬ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗУСИЛЬ І КОНСТРУКТИВУ.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 22:43
IP: 35.235.225.---
Kirov Igor:
Кину дуже спірне, справді діскусійне твердження. Творець, розібравшись з сутністю, дав мислячим істотам право формотворчості.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 22:22
IP: 35.235.225.---
Kirov Igor:
Oleg Chemerchenko:
ключові слова-статична форма
Пробачте, відреагував емоційно. Моє питання "Я маю бути телепатом...?" безглузде.
Насправді, мені цікаво знати що ви розумієти під "статичною формою". Чи правільно я вас розумію, що протележністю статичної форми є дінамічна форма? Що взагалі у вашому розумінні є "форма"?
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 22:18
IP: 35.235.224.---
Kirov Igor:
Oleg Chemerchenko:
ключові слова-статична форма
Я маю бути телепатом і вгадати що вони значать?
Kirov Igor _ 18.07.2018 20:10
IP: 46.33.33.---
Oleg Chemerchenko:
ключові слова-статична форма
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:56
IP: 35.235.224.---
Kirov Igor:
засмучує, що відбувається ВІДВЕРТЕ ЗАБОВТУВАННЯ.
Навпаки. Я відверто не згоден з паном Дацюком, і вважаю що він біжить зовсім не туди. Але я вдячний йому за можливість писати тут і узнавати новини з "поля бігу". І вважаю моїм обов'язком, відверто висловлюватись, бо, як і він, теж по свойому "бігу".
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:53
IP: 35.235.224.---
Kirov Igor:
"Поняття "модель" більш широке, воно стосується судження, гіпотези, теорії і найголовніше визначається граничними умовами"

В мене – "модель це сукупність понятть та зв'язків меж ними". Залишимо розгляд місленевих та реально існуючих моделей не колись. Поглянемо лише на діалектичну модель з іі сінергетикою.

Судження – формулювання, яке складається з пов'язаних понятть, та пропонує фкийсь факт – або нові поняття, або нові зв'язки. Тобто, складається з понятть та зв'язків між ними.
Теорія – очікування наявності деякого зв'язку між деякими поняттями.
Гранічні умови – зв'язки, які обов'язково присутні у моделі.

Нічого не зрозумів. Що вам не сподобається? Модель – це модель. Проект, заданий у поняттях та зв'язках між ними, який у разі реалізації відтворить якусь реальність.
К.С. Граф _ 18.07.2018 19:40
IP: 95.132.134.---
Kirov Igor:
Разом з тим мене засмучує, що відбувається ВІДВЕРТЕ ЗАБОВТУВАННЯ важливої доленосної для України проблеми, яку старається вирішити С. Дацюк. ПІДКИДАЮТЬСЯ ДРУГОРЯДНІ ПИТАННЯ ЗАМІСТЬ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗУСИЛЬ І КОНСТРУКТИВУ.
Ага, вы, БОТИ, идите землю пашите, скот выращивайте, годуйте нас, поите, а мы тут с Дацюком будем вирішувать доленосну для України проблему...
Нет уж, ребята. Ваше время истекло. Есть занимательный философский кружок, под блогом Дацюка. Не более.
Kirov Igor _ 18.07.2018 19:28
IP: 46.33.33.---
Разом з тим мене засмучує, що відбувається ВІДВЕРТЕ ЗАБОВТУВАННЯ важливої доленосної для України проблеми, яку старається вирішити С. Дацюк. ПІДКИДАЮТЬСЯ ДРУГОРЯДНІ ПИТАННЯ ЗАМІСТЬ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗУСИЛЬ І КОНСТРУКТИВУ.
Kirov Igor _ 18.07.2018 19:27
IP: 46.33.33.---
Oleg Chemerchenko:
На мою думку поняття "модель" визначено вірно з точки зору лінійної логіки, але існує ще діалектична і нелінійна синергетична логіка. Але навіть з точки зору лінійної логіки з подальшими поясненнями не згоден. Поняття "модель" більш широке, воно стосується судження, гіпотези, теорії і найголовніше визначається граничними умовами. "Модель" щось пояснює або визначає алгоритм дії до досягнення цілі. Наукові поняття – є системними і визначаються горизонтальною (відмінністю) або вертикальною (ієрархією) регламентацією та багаторівневістю. Самі знання є також моделями, які можуть втілюватися у життя при відповідних граничних умовах. Модель це статична форма зі своїми поняттями і зв'язками.
К.С. Граф _ 18.07.2018 19:22
IP: 95.132.134.---
Oleg Chemerchenko:
Именно по этому ФМ писал – красота спасет мир.
Красота это внутренне состояние гармонии.
К.С. Граф _ 18.07.2018 19:20
IP: 95.132.134.---
Oleg Chemerchenko:
Система ценностей это всего лишь гармония, равновесие в душе человека. Каждый человек стремится к внутренней гармонии, но у каждого человека потребности на пути стремления сугубо индивидуальны.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:13
IP: 35.235.224.---
І тут Злий Маніпулятор закинув у голови бігунів нову Цінність: "Якщо матиму вибір, я завжди віддам перевагу бігу трусцею". Перший і другий гурт зупинились, сперечаються – не так біжимо. Третій біжить. Знов побігли, але усі трусцею. І тут на зустріч – Той Хто Завжди Їсть Бігунів. І тих, хто біг поперед усіх – не стало. Два гурти зупинились, задумались: "Ми ж усі за Солодким! Давайте бігти разом, бо з'їдять". Знов об'єднані. Цінністю.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:12
IP: 35.235.225.---
А це так, художня зарисовка.

Тепер дивимось – десь біля обрію з'явилось воно, Солодке... І всі побігли.
– Ти куди?
– За Солодким!
– О, і ти з нами!
Всі біжать. І тут назустріч – Той, Хто Завжди Вибирає Червоне. Та затоптали, бо він – не за Солодке, усім заважав. Один одному допомагає, – а що як з'являться ще Ті Хто За Громке. І поки не добіжать – вони разом, об'єднані.

І тут альтернативи – бігти полем чи бігти дорогою. Стали. Не біжать. Виробляють модель, вистраюють концепцію. Нарешті – бачимо якусь движуху: один гурт проголошує: "Бігти треба з насолодою, тому біжимо полем!", другий – "Бігти треба швидко, тому дорогою!", третій – "Бігти треба так, щоб добігти, біжимо по прямій!". Побігли, хто як... Куди біжать? За Солодким! Але вже роз'єднані. Принципами.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:12
IP: 35.235.224.---
Завдяки переконнаню, через розум людини, таку людину можна привести до думки, що Солодке – теж гарне. Але така людина не здатна змінити Цінність, бо Цінність і є складовою людини. Тому така людина прийде до висновку, що гарне і Солодке, і Солоне, і ще багато чого. Тобто, можливо через дискусію та рефлексію самої людини, підштовхнути її до формування нової, більш фундаментальної цінності, духовного росту.

Через маніпуляцію або в ході "терапії навпаки" можливо ввести у цінністний аппарат людини навіть взаємнопротилежні цінності. І тоді маєм кліничний випадок, бо людина опиняється як осел між двох копиць – "Завжди Солодке! Ні, Завжди Солоне!" Якщо завдяки рефлексії або терапії такій людині вдається інтегрувати протилежне – то добре, якщо ні –...
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:11
IP: 35.235.224.---
Але щось же їх усіх зібрало в одне місце? Так, і це – також якась цінність. Наприклад "якщо матиму вибір, я завжди буду там, де люди говорять про політику" або "якщо матиму вибір, я завжди буду там, де люди говорять про світоустрій". А от далі – йде розбрат. У комбат-фіналістів: "Якщо почав щось робити – маю зробити", у когось – "я завжди звертаю увагу на те, що думають про мене люди" і так далі.

Вибудова моделі завжди передбачає наявність реальності, яка моделюється. Існуючої реальності або мислимої реальності. Якщо над моделлю більш ніж одна людина, усі участники процессу повинні розділяти цю реальність, повинні мати її у почуттях. Але реальність "Солодке – найкраще" неможлива якщо у людини базова нервова сітка у мозгу стверджує "Солоне – найкраще". Завдяки плутовству можна нав'язати такий людині принцип, що вона теж "побіжить". Але тільки тому, що "бігти трусцею – завжди гарно", ба не до Солодкого.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:11
IP: 35.235.225.---
Пан Сергій пише: "Водночас є всього лише дві цінності, які виявилися незаперечними для Суспільного Договору – гідність... та інновації"
Але це не так. Для того, щоб люди, які "біжать" до Суспільного Договору, зібрались разом та побігли – вони мали знайти цінністний консенсус, не компроміс, а саме консенсус з багатьох питань. У попередніх статтях пан Сергій докладав суспільству, що відбувається на "біговій дорожці", за що йому щіра вдячність та повага. А відбувається цікава річ: цінністного консенсусу немає. Тому хто в ліс, хто по дрова, самостійники намагаються бігти, спостерігачи – спостерігати.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:10
IP: 35.235.225.---
Ціність – це те, що обусловлює вибір не ззовні, а зсередини людини. Якщо на рівні принципів люди домовились йти разом, не факт, що вони йтимуть разом. Якщо внутрішні цінності повністю співпадають – люди будуть вести себе ідентично в ідентичних ситуаціях, тому на шляху досягнення однієї мети становляться майже взаємозамінними, іх реакції – прогнозованими, а тому виникає взаємне почуття довіри, виникає емпатія, співтворчість (Яка, до речи, мабуть неможлива, якщо цінності співпадають повністю). І якщо цінністний "договір" між людьми укладається ще до початку "бігу", то договір про принципи – лише на шляху, в процессі "бігу".
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 19:10
IP: 35.235.224.---
Ох, ...

Про цінності та принципи.

Відштовхнемся від визначення, що дає пан Сергій у статті "Об'єднання в процесі перезаснування":
"принципи це коротке вираження концепцій, які зв'язно описують модель чи навіть послідовний перехід від моделі до моделі".

Відштовхнемось від визначення цінностей, яке йде від психології, а не від філософії: "сукупність цінностей є інтегратором особистості людини". Як воно працює? Людина опиняється у ситуації, яка вимагає прийняти рішення та діяти або бездіяти. Людина реагує заплановано або спонтанно. Але фундаментом її реакції, критерієм правільності вибору є цінность або сукупність цінностей. Тобто, цінність – це не філософська категорія, а досить реальна нейронна сітка у нашому мозгу. Яка може бути змодельована, наприклад, твердженням "якщо матиму вибір, я завжди віддам перевагу солодкому".
К.С. Граф _ 18.07.2018 18:46
IP: 95.132.134.---
Kirov Igor:
Мене бентежить нерозуміння значної кількості дописувачів щодо важливості роботи, яку проводить С. Дацюк. Щоб спробувати піднятися до рівня автора рекомендую для початку хоч би освоїти його роботу "Теории перспективы". Якщо Ви не займаєтеся відвертим тролінгом, бажано зрозуміти "не моделі виходять з понять, а поняття виходять з моделей і ще...більш високий теоретичний пріоритет має не конвенциональність теорії, а її адекватність і універсальність" (С. Дацюк).
Интересно, а какие такие понятия выходят из коллективной модели славянской общины (громады по Дацюку) не известной сегодня? Что такое ещё способны изобрести укр философы,чего не знал мир? За 70 лет советской власти, были опробованы все возможные коллективные модели на практике от коммун до лагерей Гулага и какие такие понятия были извлечены и где они теперь?
Убогий серенький мир славянской общины это выжженное поле. Творчество это сугубо индивидуальная способность. Вот с неё всё и начинается.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 17:13
IP: 35.235.224.---
Kirov Igor:
Тим не менш, маю явно погодитись, – принципи також можуть поєднувати. Але я цього і не заперечую. Але подивіться на факт релегійних воєн. Кожна сторона "за правду, проти невірних". Що саме поєднує бійців воюючих армій, а що роз'єднує?
З іншого боку, ті ж закохані – він христіанин, вона – язичниця. Це заважатиме їх коханню? А ось Монтекки та Капулетті – взагалі поза "моделлю". Що саме ненавість цих домів – їхні сімейні цінності, чи принципи? Дещо статичне, до чого не торкається розум, чи продукт послідовного розвитку моделі співіснування?
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 16:58
IP: 35.235.224.---
Kirov Igor:
Й за Фому, мені – за Єрьому...
А ось це – відвертий ідиотизм: "людей об'єднують не цінності і не прагнення. Власе цінності та прагнення лише роз'єднують людей" – читаємо в тексті – Людей об'єднують принципи
От скажіть мені, будь ласка, яке саме "коротке вираження концепцій, які зв'язно описують модель чи навіть послідовний перехід від моделі до моделі" поєднують закоханих наречених?
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 16:53
IP: 35.235.224.---
Kirov Igor:
То чому ви суперечите?
Ще раз повторю – "...держава, щойно створена в 1991 році, негайно узурпувала владу..." – маячня сивої кобили. Чому так?
Тому, що владу узурпувала не держава, а Клуб. Спочатку головними членами цього Клубу стали партійні бюрократи. Але ще до Кучми вони зрозуміли, що не спроможні впоратись, тому пустили до Клубу стогоднішніх олігархів. Українська Держава не існує як Держава, як би не хотілось це заперечити, бо її ніхто ніколи не вибудовув. Від самого низу до самого верху – криші в обличчі СБУ, прокурорських, судей, Адміністрацій etc. В україні влада – у Клуба, а Державна символіка та атрибутіка – лише інструменти легитимізації цього Клубу.
Oleg Chemerchenko _ 18.07.2018 16:45
IP: 35.235.225.---
Kirov Igor:
не моделі виходять з понять, а поняття виходять з моделей
Мабуть в нас різні міри. Модель – це завжди спроба осмислити та мисленево відтворити реальність. Існуючу, або ні – інше питання. Модель – це сукупність понять та зв'язки між ними. Під час розвитку моделі поняття – трансформуються. Інколи – модіфікуються, інколи – взагалі зникають, бо з'ясовується, що поняття тривіальне.
Але модель – це не знання, не реальність! Це лише наша більш-менш впевнена мислеформа, гіпотеза на тему того, як виглядає реальність. Модель стає знанням, коли її втілили, і продукт, який збодовано завдяки нашій моделі – працює.
І якщо ми хочемо хоть щось зрозуміти, маємо спиратись на знання, а вже потім підступати до моделювання новітнього.
Навпаки, якщо ми починаємо відкидати наявні знання, запевнюючи себе та інших, що наша модель дасть нам концептуально нові знання завдяки свойому існуванню тьа розвитку...

Це шлях до сферичного коня у вакуумі...
Kirov Igor _ 18.07.2018 15:10
IP: 46.33.33.---
А ось це – відвертий ідиотизм: "людей об'єднують не цінності і не прагнення. Власе цінності та прагнення лише роз'єднують людей" – читаємо в тексті – Людей об'єднують принципи, які є спробою узагальнення нових уявлень про співжиття. А принципи це коротке вираження концепцій, які зв'язно описують модель чи навіть послідовний перехід від моделі до моделі. І чим більше складніша ситуація роз'єднання, тим більше складніші принципи можуть об'єднати людей. Щоб було зрозуміло – принципи це коротке вираження концепцій (якщо хочете світоглядів, а не цінностей і не прагнень).
І ще – Домінація – агресивна форма нерівності. Недомінація – дуже вдалий вислів.
Корупція1178 Україна та Європа966 Мовне питання181 Aтака Путіна1134 Свобода слова555
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter