Сергій Дацюк Філософ

ВИЙТИ ЗА МЕЖІ

19 жовтня 2018, 08:10

Ми в циклічному часі. І розірвати порочне коло практично неможливо. Особливо якщо телебачення день за днем занурює нас у минуле як архаїку та подовжене теперішнє, яке, здається, ніколи не скінчиться: вічна війна, вічна зрада, вічний "томос", вічна корупція, вічне здирництво олігархів, вічні сутички влади з народом, вічні вибори.

Важко і практично неможливо жити без позитивних устремлінь. Але ці позитивні устремління не формуються з циклічного часу, бо ходіння по колу не породжують позитивної енергетики.

Ось вже три рази поспіль я та мої колеги – Бебешко, Нікітін, Чудновський – провели "Бесіди про людство" (1 випуск, 2 випуск, 3 випуск).

Цікаво, що в той же день, коли ми робили третю бесіду про людство, в Римі відбувся Римський клуб, щодо якого депутат Ігор Луценко сформулював цікаву настанову – "перестати бути інтелектуальною провінцією".

Задам провокаційне запитання – що наближає нас до того, щоб перестати бути інтелектуальною провінцією більше: засідання Римського клубу в Римі чи бесіди про людство в Києві?

Інтелектуальною провінцією можна перестати бути лише тоді, коли перестаєш орієнтуватися на метрополію, яке б ім'я вона в цей час не мала, і сам робиш з провінції метрополію через власні надлишкові зусилля мислення.

З формальної точки зору це зрозуміло: ставити перші та останні запитання, виходити за змістовні межі наявного, генерувати нові уявлення, нові ідеї, нові бачення цілого, зрештою придумувати інакше, яке би було цікавим, осмисленим та перспективним.

Але це все формальні речі, на які зазвичай багато хто з інтелектуалів претендує. Водночас є проблеми епохи, які завжди радикальні і здатні заскочити всіх зненацька.

Така епохальна річ сьогодні це постановка проблеми людства – не як проблеми сукупності усіх людей, а як проблеми трансцендентної цілісності. Інакше кажучи, в якому мисленні, в якій мові, в якому дискурсі, в яких ідеях, з якими початками та установками і в яких уявленнях про ціле ми можемо говорити про людство. Саме ці надскладні питання щодо людства породжують надскладне мислення.

Людство є бесіда сутностей про суть, початки якої є трансцендентними (несоціальними), установки якої на інакше з'являються на межі між суспільством та трансцендентним змістом, засновки якої є трансцендентальними (поєднують трансцендентне та іманентно-соціальне), орієнтації якої є діяльними, межі якої є досяжними і здоланними в інтелектуальних надзусиллях.

Всередині людства не буде сингулярності – бо сингулярність це соціальне, дуже соціальне. Трансформація людства – у віртуальності, за рахунок штучного інтелекту, в Позасвіті інших вимірів чи навіть через зміну матеріального тілесного субстрату – нічого не змінить у бесіді сутностей про суть, хіба лишень ім'я цілісності "людство" стане якимось іншим.

Чи можливо так ставити питання в ситуації війни, контрреволюції, корупції та небезпеки, що нависла над Україною? Однозначно так, тому що лише самовизначення України в контексті людства дає їй шанс вирішити свої проблеми на більш складному рівні мислення.

Чи буде так поставлене питання популярним? Однозначно ні, тому що телебачення та політика для широких мас продукують прості відповіді на складні питання і тим самим підтримують засадничу інтелектофобію в Україні.

Отже ще до того, як перестати бути інтелектуальною провінцією, нам потрібно перестати бути інтелектофобами. А це означає зрозуміти дуже просту річ: хто не формує власний інтелектуалізм, змушений буде послуговуватись чужим.

Вирішення проблем світу сьогодні вчергове за історію людства знаходиться поза політикою, оскільки світові кризи завжди виводять вирішення таких проблем за межі політики.

Адже і раніше були різні способи вивести мислення за межі конкретних уявлень – мистецтво, міф, релігія, наука, всілякі духовні нерелігійні практики – всі хвилі проривів у цих сферах виникали саме в періоди світових криз.

Сьогодні інтелектуальна політика в Україні спричинилася до розробки Суспільного Договору. Але проблеми та перепони, з якими стикнулася ця розробка, показує нашу засадничу і серйозну ваду – інтелектофобію політиків та широкого кола громади, які дуже агресивно сприймають нові ідеї.

В ситуації інтелектофобії навіть інтелектуальна політика, яка просувається мікрогрупами в певних об'єднавчих діях в Україні, хоча і може бути підтриманою широким колом інтелектуалів, поки що не може бути простором формування надлишкового за складністю мислення.

Отже перший виклик, який приймають "Бесіди про людство", це виклик інтелектофобії в Україні і в світі. Не існує іншого способу подолати інтелектофобію, як лише відокремити інтелектуальне змістовне поле надлишкового мислення від інтелектофобів та їхнього приземленого мислення.

Тобто подолати інтелектофобію можна лише створивши такий плацдарм надлишкових зусиль мислення, куди би інтелектофоби за рівнем свого мислення в принципі проникати не могли, в бік якого вони могли би лише сичати та плювати, але ані слина та ані звуки їхнього сичання туди би не долітали. Тому в коментарях до наших бесід хейтери ігноруються, хайпери толеруються, а змістовні рухи вітаються.

Інтелектуалізм формується та діє лише за власними правилами, він уникає: диктату популярності, контакту з інтелектофобією, орієнтації на зрозуміле та нове-інноваційне. Інтелектуалізм прямо і відкрито орієнтується на інакше-іноваційне і слугує опертям інтелектуальної політики.

Є різні способи формулювання цього підходу до творення інтелектуалізму в Україні: "високо піднести інтелектуальну планку", "тримати позицію інтелектуалізму не дивлячись ні на що", "полетіти в космос" чи "відірватися від землі". Усі вони в якійсь мірі є справедливими.

Нас з колегами буває називають космонавтами (від грецького "κόσμος" – космос, порядок, краса і грецього "ναῦς" – човен), говорять, що ми "полетіли в космос", в розумінні не буквального польоту на ракеті, а в розуміння заняття такої позиції, яка відірвана від конкретних змістів, тобто "відірвана від землі".

Було би правильно з соціальної позиції нас називати "антропонавтами" тобто тими, хто плаває в змісті людства, намагаючись відриватися в надлишковому мисленні від зацикленого сьогодення. Але це теж неточна назва.

Другий виклик "Бесід про людство", тобто виклик "відриву від землі", я та мої колеги постійно долаємо способом чергового поєднання різних позицій. У нас в офісі є дві дошки: одна трансцендентна дошка для початків та установок, змістів інакшого та схем співвіднесення всього цього, а інша – для соціальних моделей та теоретичних викладок щодо стратегій. Просунувшись на одній дошці, ми обов'язково намагаємося просунутися на іншій дошці.

Тобто тут наш підхід такий – формувати надскладне мислення в надлишкових зусиллях щодо вирішення межових для епохи проблем та застосовувати це мислення в соціальності для творення нових моделей майбутнього та нових соціальних стратегій. Щоб виникали стратегії, повинні бути нові моделі майбутнього, а для них мають бути нові початки та установки, що перетворюються на нові засновки та орієнтації.

Відтак стратегічні інститути більше не є позицією, де формуються найбільш масштабні змісти. Стратегування стає просунутою, але жорстко методологізованою і доволі операціональною інтелектуальною діяльністю. Справді складне і потужне майбутнє виникає на рівні початків та установок, а також бачення нової цілісності, що вже потім породжує безліч моделей, які трансформуються в ті чи інші спільні стратегії.

Людство – іноваційна цілісність. Початки його трансцендентні, але імен не мають. Робоча установка – на інакше, яке всередині себе не розрізняється і теж важко віднаходиться чи конструюється. Межі долаються, перш за все, в мисленні – як межі об'єктивної науки, межі знаного, межі зрозумілого і т.д. Межі також долаються в соціальності – як межі держав, межі планети, межі актуальності і т.д.

Неможливо домовитися в суспільстві і укласти Суспільний Договір, якщо інтелектуали потурають інтелектофобам, коли вони не мають зразків надлишкових мислительних зусиль, коли вони самі не можуть домовитися на рівні складного мислення, коли вони змушені ходити на телебачення і демонструвати псевдоінтелектуальні банальності.

Тобто зрештою третій виклик "Бесід про людство", це виклик безнадії та безпросвітності в Україні та в світі, виклик циклічного часу та вічної нудьги. Цей виклик долається шляхом "риття криниці для спраглих" і створення шансів на нові смисли та нові позитивні перспективи в середовищі мікрогруп, які мислять майбутнім.

Зрештою на фронтоні будівлі людства має бути написано: "лише для спраглих". І в цьому сенсі "Бесіди про людство" саме для тих, хто спраглий.

І просто по-доброму прошу тих, кого влаштовують політичні ток-шоу на українському телебаченні, не дивіться відео цих бесід, не коментуйте, не зліться, не трольте, бережіть свої нерви. Немотивована агресія псує здоров'я і зменшує тривалість життя. Ми достатньо дорослі, щоб реагувати на всілякі дурниці. Тим більше це жодним чином не переконає нас припинити наші бесіди.

Якщо ж з позиції людства говорити в соціальному плані, то вихід за межі це всезагальна установка та бажане устремління вийти з нинішньої ситуації, де межі розуміються в усіх наявних контекстах соціальності.

В наявних змістовних межах у України немає шансів на позитивне майбутнє. Нам всім потрібно вийти за наявні змістовні межі. І перш за все, це потрібно зробити інтелектуалам. Але це також стосується і політиків.

Перший президент незалежної України завершив своє правління з дуже низьким рейтингом. Другий Президент під кінець правління взагалі наразився на протестні акції та революцію. Третій завершив своє правління фактично з нульовим рейтингом. Четвертий взагалі втік з країни на тлі другої революції. П'ятий завершує своє правління з дуже низьким рейтингом.

Зрозуміло, що ми маємо дуже низьку якість еліти. Але ми маємо ще і інтелектуальну безпорадність та страх ризикованих інновацій у всіх цих лідерів.

Зрештою потрібно брати на себе виклики набагато більші та ширші, ніж виклик України, лише тоді з'являється шанс щось вдіяти з Україною.

В політиці потрібна готовність до ризику розробки та втілення інакшого, бо те, що є, чи навіть інше в тому ж ряду не працює і не працюватиме.

Вийти за межі в соціальному контексті – це не політика інновацій, в сенсі це не політика іншого і навіть не політика нового. Вийти за межі це політика інакшого, це інакша політика.

Коментарі — 17
Mike_Kharkov _ 23.10.2018 10:07
IP: 178.137.189.---
"Інтелектуальною провінцією можна перестати бути лише тоді, коли перестаєш орієнтуватися на метрополію, яке б ім'я вона в цей час не мала, і сам робиш з провінції метрополію через власні надлишкові зусилля мислення...
З формальної точки зору це зрозуміло:...придумувати інакше...
Але це все формальні речі, на які зазвичай багато хто з інтелектуалів претендує. Водночас є проблеми епохи, які завжди радикальні і здатні заскочити всіх зненацька...
Така епохальна річ сьогодні це постановка проблеми людства – не як проблеми сукупності усіх людей, а як проблеми трансцендентної цілісності."
==
Да, но приснопамятное утверждает, что прежде чем заниматься науками, нужно иметь крышу над головой и пищу. А далее настаивает, что коренной вопрос – вопрос о власти. И если у очкарика нет политической власти, то нужно пытаться стать властителем дум и внедряться в мозги власть имущих.
200 лет назад на это было время, а сейчас?
Mikhail Smolyanoy _ 21.10.2018 21:28
IP: 91.213.33.---
Тільки усвідомивши правдиве знання про еволюційний зміст нашого життя, ми і наші нащадки зможуть побудувати його соціальну модель, прогресивну до буття кожного члена суспільства. Уявлення про Всесвіт і розбудова життя на основі сучасного релігійного світогляду найбільша хиба людства.
Елена Величко _ 21.10.2018 12:24
IP: 37.53.142.---
Я підтримує пана Автора, у тому сенсі, що, не зважаючи на ситуацію, що є болото та морок відносно громадян, вичавлення життя з громадян, та підкоррення дебілізованим від безкарного правління особам, Автор піднімає рівень дискусії, але мені не хочеться, щоб це співпадало з солодкими речами Лукар Лукича.
Перше правило – то ПЕРЕТВОРЕННЯ ВЖЕ СЬОГОДНІ, не завтра, через 2-3-10-100 років, як ми чули, до 2020 року, що здавалось у 2014 далеко та нічого не робили відповідальні, й от – реальність вже близького 2020 року... Друге – РЕАЛЬНА МОДЕЛЬ, що буде ПОКАЗАНА,а не перерозподіл між вузьким колом "НОВИХ" осіб, що знову швидко збагатяться та потім втечуть, бо у такій ситуації, обов"язково стане поганіше, а вже далі нема куди...
Viktor Palchyk _ 21.10.2018 10:23
IP: 95.158.49.---
Mike Olexandriv:
Церква
Mike Olexandriv _ 20.10.2018 20:37
IP: 35.235.227.---
Olga Ivanova:
А кто был спонсором, например, Будды или Христа? Но их учения живут тысячелетия
Mike Olexandriv _ 20.10.2018 20:18
IP: 35.235.227.---
Olga Ivanova:
Народ с этими майданами одурачен и отуплён досконально, он уже не знает своей истории, не знает экономики, всё на что он ещё как то реагирует, это популистские лозунги и сказки про великую Украину.
Популизм есть во всех странах – это универсальный инструмент недобросовестных политиков. Но речь сейчас не о них, а о том, что могут сделать интеллектуалы, чтобы вывести свою страну из кризиса. Они должны генерировать идеи, и от правильности этих идей зависит очень многое. Человечеству слишком дорого обходятся ошибочные идеи. Один марксизм чего только стоит
Олександр Миколайович _ 20.10.2018 16:55
IP: 194.44.181.---
Читав і терпів, аби не харкнути в бік тих, хто вважає себе інтелектуалами здатними на "надлишкові розумові зусилля", а в дійсності зусиль їх розуму не вистачає навіть на засвоєння наукових знань про суспільство, які вже має людство і яких достатньо аби вирішити сучасні проблеми розвитку України і не тільки. Докази цьому знаходимо в статті, яку знаходимо в Інтернеті за словами "ВИБОРЧА ПРОГРАМА І РІВЕНЬ ЖИТТЯ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ СОЦІОЛОГІЯ У".
Mike Olexandriv _ 20.10.2018 14:29
IP: 35.235.227.---
Як казав Ейнштейн, "Ви не можете вважати, що щось досконало знаєте, доки не здатні пояснити це вашій бабусі". Можливо цим можна пояснити інтелектофобію в нашому суспільстві. Інтелектуали не здатні пояснити простим людям свої ідеї. Можна, звичайно, казати, що це дуже складні речі і треба мати відповідну освіту, щоб їх зрозуміти. Але відомий ще і такий вислів: "Усе геніальне просте". Якщо ідея геніальна, її досить просто пояснити. Звичайно, не все просте геніальне. Але ускладнювати речі без нагальної потреби теж невірно. Відомий принцип бритви Оккама: "Не слід збільшувати різноманіття без необхідності". Щоб розібратися у складній задачі треба максимально її спростити, не вихолостивши суті. А складності і так з'являться у великій кількості, можна не переживати.
Mike Olexandriv _ 20.10.2018 14:27
IP: 35.235.227.---
Пан Дацюк правильно каже, що "потрібно брати на себе виклики набагато більші та ширші, ніж виклик України, лише тоді з'являється шанс щось вдіяти з Україною". Так, ми не можемо сліпо копіювати моделі, які застосовуються у розвинених країнах, зважаючи на те, у них багато своїх невирішених проблем. І досить гострих. І ніщо не заважає нашим інтелектуалам вирішувати їх. Адже їм (інтелектуалам) не потрібні якісь прилади або обладнання для здійснення своєї діяльності. Все що їм потрібно – лише мізки. Так що в України дійсно є шанс.
Oleg Chemerchenko _ 20.10.2018 03:13
IP: 35.235.226.---
А ось це – читати й слухати – **** s: / / life. pravda. com. ua / culture / 2018 / 10 / 11 / 233552 /
Бо саме це здатно лікувуати те, що маємо.
Janko Askatasuna _ 19.10.2018 22:00
IP: 35.235.227.---
Коментар останній суттєвий,але теж з хибою. І "початки" (калька з "начал" російською),і "начала" (просто русизм) ігнорують український термін "засади" (або як я колись привчав публіку через словосполучення "засадничі принципи"). Це не лише для філософії чи математики, а й для конкретнонаукового знання.
pry4ilok _ 19.10.2018 13:19
IP: 93.74.197.---
Дуже корисно було б звернути більшу увагу на формулювання. Скажімо, замість "початки" (заст. у пропонованому значенні) вживати "начала", а замість "змістовні" – тут правильно буде сказати "змістові". Ретельніше вичитуйте, і буде нам красиве і корисне.
Maryana Shevtsova _ 19.10.2018 12:57
IP: 159.224.232.---
Ошеломительно новый взгляд на оптимальное устройство социума, который базируется на природных законах, изложен в трактате Тараса Бебешко "Влада проти Ладу"...
Dar Asten _ 19.10.2018 12:17
IP: 35.235.230.---
1. "...проблеми та перепони, з якими стикнулася ця розробка, показує нашу засадничу і серйозну ваду – інтелектофобію політиків та широкого кола громади, які дуже агресивно сприймають нові ідеї." – Коли не оцінити правильно реальний стан речей в країні, то всі потуги вирішити будь-які проблеми, будуть марними. Спочатку вирішуються головні питання, потім уже визначаються другорядні та методи їх вирішення. Тобто, спочатку треба вирішити, наприклад, як нам, будувати міст через ріку – вздовж, упоперек чи по діагоналі. А потім уже вирішувати питання проекту, підрядника, матеріалів і таке інше.
Автор же намагається почати одразу з методів (інтелектуальні ідеї та їх реалізація), забуваючи, що в олігархічній країні, – яка за останні 10 – 20 років настільки зцементувалась, що стала схожа на заповідник злодійкуватості і відсталості, – інтелектофобія – в самій суті такої держави.
Dar Asten _ 19.10.2018 12:09
IP: 35.235.230.---
2. З України вже давно зробили якусь подобу "зони" зі своїми кланами, смотрящімі, паханатом при владі, своїм придвірним військом, яне захищає тих паханів від активної частини населення, і забитим, нічого не вирішуючим "народом". Влада такої системи не потребує ні розуму, ні інтелектуалів, їй потрібні лише тупі слухняні виконавці. Вона не збирається будувати міст так, як зручно громадам, вона тільки вдає, ніби будує його. Отож, інтелектофобія політиків та "широкого кола громади" – це закономірна реакція "зони" на інтелектуалів. А для того, щоб запустити механізм відновлення країни, треба прибрати отой паханат від влади раз і назавжди. Інакше всі Ваші розумні речі, пане авторе, так і залишаться "речами в собі" без виходу в практичну площину.
Petr Harchenko _ 19.10.2018 10:29
IP: 35.235.227.---
Віртуозне словоблуддя:"Людство є бесіда сутностей про суть, початки якої є трансцендентними (несоціальними), установки якої на інакше з'являються на межі між суспільством та трансцендентним змістом, засновки якої є трансцендентальними (поєднують трансцендентне та іманентно-соціальне), орієнтації якої є діяльними, межі якої є досяжними і здоланними в інтелектуальних надзусиллях". Пане Дацюк, вам треба "Вийти за межі" абсурдології. Бажання бути філософом – це ще не філософія. Слід спочатку прозріти у питанні " Що є Людина і людство?", а вже потім писати про суспільство і соціальну "інтелектофобію". Успіхів вам на цьому важкому шляху пізнання.
Andriy Demydenko _ 19.10.2018 09:57
IP: 93.73.45.---
Є практична можливість відчути дискусії Римського клубу в Україні. Наприклад, обговорення національної адаптації Урядом Цілей Сталого Розвитку ООН. На жаль, українські інтелектуали ігнорують такі заходи. В результаті виходить, що "дурь нашого Уряду видна каждому", а міць інтелектуалів непомітна. Навіть, як їздити на засідання Римського клубу.
Корупція1192 Україна та Європа974 Aтака Путіна1136 Уряд реформ353 Свобода слова556
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter