Сергій Дацюк Філософ

РОЗЛОМ

01 лютого 2019, 11:01

З моменту отримання незалежності Україна знаходиться в розломі. Щоб подолати цей розлом, його потрібно принаймні зрозуміти. І це непросто.

Цей розлом зовсім не полягає у виборі між зниженням тарифів та виграшом війни з Росією, як це вважає Тарас Возняк. Тобто у нас не простий актуальний вибір у 2019 році, у нас вибір в ситуації тривалого розлому.

Ситуація розлому

Перший рівень розлому полягає у нашому різному розумінні того, що таке щастя і що таке нещастя. Тобто перший розлом це наша неспроможність домовитися про спільне щастя.

Оскільки щастя це категорія суб'єктивна. Для когось щастя це духовний розвиток, а для когось – це матеріальне збагачення. Для когось щастя це те, що важливе, наприклад, існування цілісної України, а для когось – це те, що актуальне, наприклад, пристойне життя. Для когось щастя це стабільність як збереження того що є (щоб хоч так би було), а для когось щастя це зміни (щоб було принципово інакше).

Другий рівень розлому це власне вибір між гідністю та щастям. Вмерти за Україну це гідно, але не є безпосереднім щастям. Пережити ворога на частині території України це якесь маленьке щастя, але не дуже гідно.

Війна це не про щастя. Війна це про гідність. Але якщо постійно стимулювати установки на щастя в публічному дискурсі, то треба якось пояснювати війну саме в цьому контексті.

Тому в публічному дискурсі виникають виродки – "холодний мир" Порошенка, тобто фактично заморожений конфлікт, чи замирення з ворогом Медведчука та Бойка, які по суті є капітуляцією, чи навіть дипломатичний мир від Вілкула, що означає здобуття миру чужими руками.

Є принципово інакша установка: виграш у війні шляхом перемоги та здобуття суб'єктності у такій перемозі на основі гідності, а щастя – потім. Адже нам потрібно не просто здобути перемогу над Росією. Нам потрібно зробити так, щоб це була наша перемога, а не перемога власне наших союзників. Тобто нам потрібна гідна перемога над Росією. А це принципово інакша мета, ніж та, яку ставить сьогодні влада та так звана опозиція від вчорашньої партії Регіонів.

Зберегти олігархів, які наживаються на війні, вічно боротись з корупцією, дуже повільно робити реформи, як власне і пропонує нинішня влада, це таке маленьке щастя. Але як же тоді бути з Революцією гідності, яка ставила зовсім протилежні завдання?

Гідним є просте розуміння – війни або виграють, або програють. Припинити війну через дипломатичні домовленості, замирення чи навіть "холодний мир" це означає капітулювати, які би евфемізми ми для цього не вживали.

Звідки взагалі береться нещастя?

Я спробую показати вам "ланцюжок нещастя".

Ланцюжок нещастя

Перший Президент був вибором швидше політичним, аніж економічним. Тому проблеми в економіці України швидко привели до його переобрання.

В 1994 році, коли ми вибирали нового Президента, то робили вибір між повільним створення середнього класу, подрібненням при цьому промисловості, радикальним зниженням рівня життя, але при впевнених перспективах багатшати всім разом, з одного боку, і збереженням великих шматків промисловості СРСР, швидким відновленням попереднього рівня життя, відтак створенням олігархів і при перспективах багатшати окремо і дуже по-різному, з іншого боку.

Ми обрали друге. Причому, тоді ще не було Інтернет в Україні, але от вам цитата з тексту мого архіву, написаного в аналітичному відділі одного комерційного банку, де я тоді працював.

"З'єднання банківського капіталу з промисловим неминуче. Технологія цього з'єднання – створення фінансово-промислових груп, в яких навіть державний капітал брав би участь на одному рівні з недержавним капіталом. В умовах монополістичної економіки влада політичної держави з її командно-розподільчою системою буде перетворена у владу небагатьох фінансово-промислових груп. Це олігархія, панове, але дешевше не виходить, якщо звичайно не придумати будь-яких чергових утопій..."

В 1999, коли ми знову вибирали Президента, знову був вибір – почати обмежувати владу олігархів і створювати середній клас чи зберегти олігархів, які от-от мали розпочати перехід до зростання економіки. Тоді новостворені олігархи змогли профінансувати передвиборну кампанію задля свого збереження в астрономічних сумах, причому з залученням російських політтехнологів. Тоді вперше наш вибір був серйозно обмеженим політтехнологіями та ЗМІ, причому за участі Росії. Ми знову вибрали олігархію і підтримали наявного президента.

Свідченням тодішніх проблем в процесі вибору є моя стаття кінця 1998 року "В чем обвиняют украинского Президента".

В 2004 році на президентських виборах, коли олігархічні клани вже оформилися і стали фактично державною владою, політичний вибір був між патріотичним імпотентами і непатріотичними злочинцями. Масштабного бачення ситуації не було ані у влади, ані у опозиції, як би вони не мінялися місцями. Виникає громадське дисидентство. Але той перший Майдан 2004-го року був не за вибір між олігархами та їх відсутністю, а взагалі за право обирати, тобто за право мати вибір.

Тоді вперше в ситуацію вибору еліти втручається громада – на Майдані відбувається Помаранчева революція. Оскільки у так званої контреліти не було ані програми реформ, ані нових кадрів, ситуація після Майдану звалюється в нову олігархізацію, відмову від реформ, у ще вищу корупцію.

Вибір українців на президентських виборах 2010 року був уже всерйоз спотворений Росією та українськими олігархами, які їй підігрували. Розслідування фальсифікації результатів тих виборів досі не відбулося, як зрештою, не відбулося розслідування злочинної діяльності партії Регіонів після Майдану 2013-2014 – саме через належність значної частини представників нинішньої влади до тодішньої влади.

В 2013-2014 роках під час Революції Гідності виникає уже чітке уявлення, що правлячий клас (уже не еліта) неспроможний змінити ситуацію в Україні. Олігархи нездоланні, бо олігархія закорінилася в Україні системно і, щоб її здолати, у правлячого класу немає програм взаємопов'язаних політичної, економічної, соціальної та культурної реформ. Водночас організована громада вперше стає здатною не лише дати відсіч правлячому класу, але і хоч мінімально осмислювати ситуацію.

В 2019 році, під час передвиборної президентської кампанії, перед нами знову той самий вибір – продовжити "ланцюжок нещастя" чи розірвати його. Правлячий клас тепер деградував до стану привілейованого класу. Олігархія стала не просто системно закоріненою, вона стала головною небезпекою для подальшого існування України.

Олігархи це чисте рафіноване зло, яке було породжено монополізованою економікою СРСР, продовжило своє існування у вигляді корупції на енергоносіях, потім було включене в бізнес-стосунки з такою ж олігархізованою економікою Росії, що зрештою спонукало до виникнення війни Росії з Україною, "замирення з ворогом", "торгівлі на крові", "згортання реформ", системної корупції та "вічної "боротьби" з корупцією" і т.д.

Олігархи це є прокляття СРСР, яке досі існує всередині України. Олігархи на декілька десятиліть законсервували великі частини монополізованої економіки, створили систему державної корупції для підтримки цих монополій, повсякчас нищили середній клас та блокували власне творення інновацій всередині України.

Вибір-2019

Отже на президентській кампанії у 2019-му році у нас вибір між олігархічною стабільністю та громадськими змінами.

Стабільність це "холодний мир", блокування реформ, вічна боротьба з корупцією і цементування олігархічного консенсусу. "Холодна війна" це зрозуміле протиставлення "гарячій війні", яке має позитивний контекст. А "холодний мир" це вироджене розуміння, яке означає заморожене життя в Україні і ніяких перспектив навіть на віддалене майбутнє, тобто це негативний контекст. Зокрема це також означає масову еміграцію молоді з України. Якщо ви хочете спробувати жити в країні олігархічних найманців та пенсіонерів, то голосуйте саме за стабільність.

Зміни це дуже непевно через олігархічний спротив, дуже неясно з точки зору підтримки громади, дуже ризиковано під час війни через опір ворога заодно з вітчизняними олігархами. Але це принаймні хоч якісь позитивні перспективи і поступове повернення молоді до України. Якщо ви хочете жити в країні з позитивною перспективою, то голосуйте за зміни.

Або стабільне олігархічне щастя для небагатьох, або невелике громадське щастя для всіх. Або негідна стабільність, або гідна нестабільність. Або олігархічний консенсус, або громадський консенсус. І третього в цьому виборі нема, які би виверти кмітливості ми би не застосовували.

Ось моя пряма відповідь Тарасу Возняку.

Олігархічний консенсус ніколи не дозволить нам перемогти у війні з Росією. Президент-олігарх, який очолює цей консенсус, має піти геть. Будь-які поступові чи радикальні зміни, що дозволяють замістити олігархічний консенсус громадським консенсусом, є на користь Україні, тому що зрештою це дозволить нам перемогти у війні з Росією.

Теза, що давайте спочатку виграємо війну, а потім будемо боротися з олігархами, не працює. Тому що досвід вже майже п'ятого року війни свідчить – якщо ми не позбудемося олігархічного консенсусу, у нас буде вічна війна, вічна боротьба з корупцією, вічні повільні псевдореформи, вічна торгівля на крові, вічні убивства громадських активістів, вічні відмазки мажорів-злочинців від тюрми, вічна безкарність убивць Майдану і вічна толерантність до агентів Росії. Тривалої наруги над смислом та перспективою Україна не витримає.

Чи можливий солідарний вибір в 2019?

Проблемність ситуації вибору у 2019 році полягає у декількох набутих вадах нашого громадянського суспільства, які суттєво блокують солідарний вибір.

Вада перша. Зруйновано простір очної громадської комунікації, який існував приблизно до 2010 року. Потім "сіра піраміда" спричинила руйнування традиції круглих столів як очної комунікації, яка вже не відновилися, і громадська комунікація перейшла у соціальні мережі Інтернет. Створення провладних ботоферм, тролінг будь-яких громадських ініціатив в соціальних мережах, поширення фейкової інформації, масове шельмування з використанням мережевого поширення – все це вже технології заочної громадської комунікації сьогоднішнього дня.

Вада друга. Монополізація владою публічної комунікації на телебаченні – диктат збоченого порядку денного, брехлива пропаганда псевдоуспіхів влади, масове шельмування опонентів, недопуск громадської комунікації на телебачення, цензура на рівні незапрошення на телеканали громадських лідерів та інших критиків влади. Ситуація дійшла до критичної межі – всякий раз, коли ви бачите шельмування опонента в студії без присутності опонента в студії і не перемикаєте телеканал, ви працюєте на олігархів.

Вада третя. Експерти обслуговують ті чи інші політичні сили, а не творять нові смисли та перспективи, тобто солідарним змістам в комунікації немає де взятися. Олігархічний підкуп цілого ряду експертів, які працюючи на олігархічних телеканалах чи беручи участь в ток-шоу на цих телеканалах, не дотримуються жодних норм рівноважної комунікації на позиції громади з установкою на солідарність. Стан негідної поведінки багатьох експертів виходить за будь-які межі пристойності. Особливо ганебним є продовження участі в публічній комунікації експертів, які отримують гроші і в Україні, і в Росії.

Вада четверта. Описаний вище розлом призвів не лише до політичного розлому між інституціями та партіями, але і до розлому всередині громадянського суспільства. Причому будь-які інструменти на подолання цього розлому торпедуються владою та олігархами. Громадськість спричинилася до творення Суспільного Договору, але ідея солідаризації через текстуальне осмислення перспектив громади-республіки, торпедована владою та її агентами (тролями, ботами, експертами і журналістами), досі не оволоділа суспільною свідомістю. Власне дієвість цього інструменту залежить від настання чергової кризи. Вочевидь з наступної політичної кризи ми будемо виходити через Суспільний Договір.

Вада п'ята. Зрештою в Україні відсутній майданчик, де б відбувалася дискусія за великим рахунком. Перспективи Європи надзвичайно проблемні, а Україна досі торочить про похід в Європу. Слабкість політичних лідерів та розкол Західного світу робить НАТО дуже сумнівним інструментом світової безпеки. Інституційна криза в США свідчить про небезпеку ізоляціонізму і втрату ними позиції світового поліцейського. Гегемонія Китаю і суб-гегемонія Росії в такому світі без сильних союзників США та Європи диктують нам необхідність переосмислення місця України в світі та потрібність нових підходів до власної безпеки. Водночас в Україні немає майданчика, де би ми могли це обговорити.

Отже в 2019-му році солідарний вибір між двома основними установками – на стабільність та на зміни – неможливий.

Можливий лише вибір більшості, тобто несолідарний вибір в цьому розломі. І ця більшість знову буде з невеликою перевагою. Куди схилиться цей вибір більшості, невідомо.

В ситуації проблемної комунікації та стимулювання олігархічними ЗМІ світоглядного розлому подолання його можливе лише на рівні колективної ментальності.

А це означає дещо глибше, ніж політична довіра, це означає фундаментальний вибір на рівні довіри українців до власної мудрості.

На цьому рівні немає вибору між політиками, це вибір способу мислення.

Якщо Україна не подолає цей розлом, у неї немає майбутнього.

powered by lun.ua
Коментарі — 49
lohik _ 01.02.2019 20:52
IP: 188.163.32.---
el Cid:
Якщо я малоосвідчена людина бячу сенс у Суспільному Договорі то чомуб не об,єднатись усім,,демократам,, навкол нього?
Зібрати усе це шобло на вузький форум, з освітленням на телебаченні -інтернетіі, і запитати що ви бачите поганого в цій ідеї?
Якщо вони нездатні об,єднуватись навколо ідеї суспільного блага, то нафіг всіх у топку.
Треба однозначно займатись просвітнитством і не гаяти час.
P.s. думки вголос.
Теперішня кланово- олігархічна система себе оберігає та не бажає змін, запропонованих Тимошенко...Бо це загибель цієї системи...
Всі телеканали зараз є приватні олігархічні або провладні...Тому освітлення та обговорення Суспільного Доовору заблоковано на цих телекагалах...Як прорвати цю блокаду?...Крім того, йде зачищення незалежних телеефірів (закрито шоу Шустера) та цензура та вплив на суспільного телебачення (Аласанія)...
Елена Величко _ 01.02.2019 18:11
IP: 37.53.129.---
З приводу саме ЗМІН, Наразі можлива лише одна зміна – ВИОКРЕМИТИ ВЛАСНУ економіку, зробити перерозподіл та дійсний пожитковий мінімум та ПОЧАТИ БУДУВАТИ економіку суспільно та під контролем. БАНКИ, що їх наплодили сотнями – НЕ ПОТРІБНІ. ПРОцент – 0-3% на рік. Привести усю економіку ДО ЛЮДИНИ – громадянина. Звільнити керівництво підприємств, що ПАРАЗИТУВАЛО та вивозило гроші. Іншим заявити як на заході – 2 місяця для повернення грошей – інакше тюрма та повна конфіскація. ПОВЕРНУТИ вклади УРСР, що були ВКРАДЕНІ, а їх ГАРАНТУВАЛА ДЕРЖАВА.
Без розслідування та ЗАСУДЖЕННЯ цих майже 30 років нічого не вийде – бо це було ПРОТИ НАРОДУ, щоб не сказати гірше.
Й тоді З"являться й нові умови та керівники й головнокомандувачі,
що ЗА НИМИ ПІДУТЬ – тоді БУДЕ й КРАЇНА- Україна та для людей.
Елена Величко _ 01.02.2019 18:03
IP: 37.53.129.---
Yury Stowisim:
"Вже Захід підтримує наших олігархів. МВФ грозиться, що не дасть кредитів, а потім кредити все одно дає. Ситуація і складніше, і простіше, ніж її бачить автор. Олігархоекономіка – це компрадорський капітал, орієнтований і на Росію, і на Захід. Він повинен бути знищений, незалежно від флюгерів. Для Дацюка це дуже революційно. " – отут згодна, майже теж саме написала. Але справа у тому, що процес має глобальний характер, вам відомо, що вже усе повивозили з країни та створили на заході імперії "наші",а взагалі би-ло, що хоче ще хоч трохи видоїти з країни...Це помітили й на Заході,бо такі ж тенденції – от жовті жилети звідти, бо не створюють економіку, а ДРУКУЮТЬ ГРОШІ, що останні НЕ МАЮТЬ ОБІГУ, тобто крутяться тільки у банках, що все монополізували та для тих же олі – інші НІЧОГО НЕ МАЮТЬ.
Елена Величко _ 01.02.2019 17:56
IP: 37.53.129.---
Reflectiver:
У статті не показано дійсне джерело створення олігархату та подальше – резервація для людей. Економічне джерело олі-ту – вклади та ЗП населення ще УРСР, люди все втратили...- це зрощення блатних та партії.Нещодавно описували Венесуелу, що там людей звозять до лікарні – помирати, бо нема ліків. Не треба себе обманювати – в нас ВЖЕ ДАВНО ВЕНЕСУЕЛА, що підтримається за рахунок подачок на хліб, щоб би-ло вивозило ресурси, при чому саме кредити чекають, щоб відкатати, нема кредитів – нічого нема, бо гроші інфляційні. ПРИЧИНА ВСЬОГО – повна зневага громадян та Конституції,знищення ВЛАСНОЇ ЕКОНОМІКИ для громадян як джерела для життя та розвитку. В такій ситуації НЕ МОЖНА ВОЮВАТИ. І тут ЗГОДНА з вами, повна трансформація економіки за рахунок НАЦІОНАЛІЗАЦІЇ, бо новітнє полуботьківство призвело, що активи просто за копійки забирають у олі чи то західні чи то інші – правда у тому, ЩО В НАС ЗАБИРАЮТЬ – доходів не створюють, а плати...
Корж Микита _ 01.02.2019 17:11
IP: 95.132.135.---
Шо там варится в головах современных украинских мыслителей?
Помню на втором курсе в 1995 г, преподават экономики заметил, шо Украина прошла точку невозврата в советскую плановую экономику. – И шо дальше? – поинтересовались мы. – Ничего, – ответил препод, – СТАБИЛИЗЕЦ.
Вот этот самый стабилизец мы и наблюдаем, вернее, его финальную часть.
П. Хвилософ, вы если тешите себя надеждами догнать и перегнать технологии Apple, Mercedes-Benz, ВР или хотя бы наблизитсь к ним, то вы или полный невежда или законченный романтик. Что одно и тоже.
vold _ 01.02.2019 14:47
IP: 95.132.133.---
Olexiij Babenko:
електоральгна більшість – це віслюк що тягнеться за морквиною на мотузці.
Що і як в цій схемі можна змінити?
Замінити того що з морквиною на ЕЛІТУ. Довіритися еліті. І не зрадофілити.
Alexander Vasilevsky _ 01.02.2019 14:01
IP: 93.73.67.---
Petr Harchenko:
Одного разу Гегеля запитали: "Хто з ваших учнів вас зрозумів?". Гегель відповів: "Зрозумів один і той неправильно".
;-)
Микола Гайдук _ 01.02.2019 13:56
IP: 178.74.229.---
Цей "Розлом" нагадав анекдот часів СРСР--Вчені оживили вождя революції Леніна який після кількох днів єскурсій по Союзу написав--"ПОТРІБНО ПОЧИНАТИ ВСЕ ЗНОВУ" і пішов за броневиком???!!!
Александр 1 _ 01.02.2019 13:52
IP: 188.163.12.---
Ви точно "родом из СССР". Як і Возняк.
Зрозумійте, держава вторинна до людини. Якщо без держави нема нормального життя, то без людини держава взагалі не можлива.
Я стверджую, що без держави немає нормального життя у народу. Мій приклад: курди, цигані. У них немає нормального життя. Доведіть (замість схоластичного ствердження "не існує держави без людей", що це не так, тобто, дайте приклад, коли народ чудово живе без держави.
Antonina Arkadevna _ 01.02.2019 13:49
IP: 35.235.227.---
Yury Stowisim:

Чого не хоче бачити Сергій Дацюк?... Бо громадянське суспільство олігархат не переможе, тим більше, коли він опертий на цитаделі демократії, а армія – зможе. Доведеться чекати, коли теперішні полковники стануть генералами. І все буде добре, не зважаючи на "розломи"![/

Сумно, але схоже так...
Antonina Arkadevna _ 01.02.2019 13:43
IP: 35.235.227.---
Зомбування суспільства, і його впевненість, що головною бідою в Україні є корупція... Чомусь жоден правдолюбець ще не сказав, що корупція – це невід'ємна частина держави, що це розплата людства за цивілізаційний вибір, і що улюблене західне суспільство пронизане корупцією... І тільки висока організація, впорядкованість державної машини, сильна державна влада не дозволяє розростатися цій заразі. Слабкість держави, поряд з нерозвиненістю суспільства, є головна причина непереможності корупції. Тому всі ці вибори-перевибори не принесуть ніяких змін "Вы, господа, как ни садитесь, всё в музыканты не годитесь... "
Miretsky Alexandr _ 01.02.2019 13:30
IP: 5.248.205.---
Апеляція до "народу" щодо свідомого вибору!? А що являє собою суб'єкт даної апеляції? 5млн800тис платників ЄСВ (з них 62% – держслужбовці) + 13 млн пенсіонерів + ФОП (контрабанда, пересортиця, контрафакт, тіньовики, ухиляння від податків)... "Вопль вопіющего у пустелі..." Та понад всим цим – "вічно парящий український Концепт Виживання..."... Розачарування у "політичному паравозі надій" щодо Реформ тут недоречне... Сам "паравоз" досить інтуїтивно-раціональний щодо майбутнього... Можливо було б чесним визнати факт, щодо продовження "вкраїнської Долі а-ля Возняк"... ницість... інтелектофобія... патриотизм в сенсі "цинічного Бандери", що являє особливе національне "виживатєльне" лукавство: "якось воно буде...", "аби не гірше..." Народи вимирають по різному... Наш, вочевидь – ось так... за каталізаторної ролі і Сходу і Заходу... Згідний з Автором: лотерея! Все залежить від Авакова! Прикриє фальсифікації – буде як у 2010, ні – є ще шанс поборотися!
Petr Harchenko _ 01.02.2019 13:12
IP: 91.234.140.---
Одного разу Гегеля запитали: "Хто з ваших учнів вас зрозумів?". Гегель відповів: "Зрозумів один і той неправильно". Вислів Порошенка "холодний мир" Дацюк зрозумів, але в іншому контексті і на цьому побудував свою концепцію "Розлому". Треба бути більш уважнішим.
Petr Harchenko _ 01.02.2019 13:12
IP: 91.234.140.---
Одного разу Гегеля запитали: "Хто з ваших учнів вас зрозумів?". Гегель відповів: "Зрозумів один і той неправильно". Вислів Порошенка "холодний мир" Дацюк зрозумів, але в іншому контексті і на цьому побудував свою концепцію "Розлому". Треба бути більш уважнішим.
Antonina Arkadevna _ 01.02.2019 13:02
IP: 35.235.227.---
По-моєму, ось цей абзац у Дацюка головний. Тому що всі ці байки про "волю" народу на двох майданах лише байки, а не правда про боротьбу двох цивілізацій, на кордоні яких опинилася Україна... "Перспективи Європи надзвичайно проблемні, а Україна досі торочить про похід в Європу. Слабкість політичних лідерів та розкол Західного світу робить НАТО дуже сумнівним інструментом світової безпеки. Інституційна криза в США свідчить про небезпеку ізоляціонізму і втрату ними позиції світового поліцейського. Гегемонія Китаю і суб-гегемонія Росії в такому світі без сильних союзників США та Європи диктують нам необхідність переосмислення місця України в світі та потрібність нових підходів до власної безпеки."
el Cid _ 01.02.2019 12:38
IP: 35.235.226.---
Якщо я малоосвідчена людина бячу сенс у Суспільному Договорі то чомуб не об,єднатись усім,,демократам,, навкол нього?
Зібрати усе це шобло на вузький форум, з освітленням на телебаченні -інтернетіі, і запитати що ви бачите поганого в цій ідеї?
Якщо вони нездатні об,єднуватись навколо ідеї суспільного блага, то нафіг всіх у топку.
Треба однозначно займатись просвітнитством і не гаяти час.
P.s. думки вголос.
Yury Stowisim _ 01.02.2019 12:09
IP: 35.235.226.---
"Олігархи це чисте рафіноване зло, яке було породжено монополізованою економікою СРСР, продовжило своє існування у вигляді корупції на енергоносіях, потім було включене в бізнес-стосунки з такою ж олігархізованою економікою Росії"
Чого не хоче бачити Сергій Дацюк? А те, що левова частка товарообігу України припадає на Захід. Вже Захід підтримує наших олігархів. МВФ грозиться, що не дасть кредитів, а потім кредити все одно дає. Ситуація і складніше, і простіше, ніж її бачить автор. Олігархоекономіка – це компрадорський капітал, орієнтований і на Росію, і на Захід. Він повинен бути знищений, незалежно від флюгерів. Для Дацюка це дуже революційно. Але в країнах Третього світу так і робили, зазвичай за допомогою диктатури військових. Бо громадянське суспільство олігархат не переможе, тим більше, коли він опертий на цитаделі демократії, а армія – зможе. Доведеться чекати, коли теперішні полковники стануть генералами. І все буде добре, не зважаючи на "розломи"!
Reflectiver _ 01.02.2019 12:08
IP: 92.242.99.---
Александр 1:
Reflectiver:
Сергій, по "савецкі" мислячому Тарасу Возняку (держава – все, людина – ніщо) Ваш допис буде важко зрозуміти.
Не вигадуйте. Возняк не писав того, що людина – ніщо. Його дуже розумна і глибока думка: без своєї держави людина не може розраховувати на нормальне життя.
Ви точно "родом из СССР". Як і Возняк.
Зрозумійте, держава вторинна до людини. Якщо без держави нема нормального життя, то без людини держава взагалі не можлива.
Olexiij Babenko _ 01.02.2019 11:59
IP: 35.235.226.---
електоральгна більшість – це віслюк що тягнеться за морквиною на мотузці.
Що і як в цій схемі можна змінити?
Наталія Сірадчук _ 01.02.2019 11:58
IP: 176.36.219.---
я повністю підтримую
Василь Бровар _ 01.02.2019 11:58
IP: 93.74.29.---
Аборигени настільки тупі, що не здатні відрізнити ворюг від порядних, а зло від добра! Перспективи території неймовірних ідіотів – рабовласницький стан. І це природній стан для ідіотів – "... німі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть"...
Александр 1 _ 01.02.2019 11:52
IP: 188.163.12.---
Reflectiver:
Сергій, по "савецкі" мислячому Тарасу Возняку (держава – все, людина – ніщо) Ваш допис буде важко зрозуміти.
Не вигадуйте. Возняк не писав того, що людина – ніщо. Його дуже розумна і глибока думка: без своєї держави людина не може розраховувати на нормальне життя.
Reflectiver _ 01.02.2019 11:30
IP: 92.242.99.---
Сергій, по "савецкі" мислячому Тарасу Возняку (держава – все, людина – ніщо) Ваш допис буде важко зрозуміти.
Reflectiver _ 01.02.2019 11:19
IP: 92.242.99.---
Теза, що давайте спочатку виграємо війну, а потім будемо боротися з олігархами, не працює. Тому що досвід вже майже п'ятого року війни свідчить – якщо ми не позбудемося олігархічного консенсусу, у нас буде вічна війна, вічна боротьба з корупцією, вічні повільні псевдореформи, вічна торгівля на крові, вічні убивства громадських активістів.
Президент-олігарх, який очолює олігархічний консенсус, має піти геть.
Уряд реформ406 Корупція1348 Зеленський30 Україна та Європа1094 Aтака Путіна1232
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter