Сергій Дацюк Філософ

УЛЬТИМАТУМ МИСЛЕННЯ

30 вересня 2019, 11:27

В нашому суспільстві вже немає місця для мислення.

У потоці новин миготять застереження про можливі, а насправді – вже неминучі, катастрофи і загрози для Землі і Людства. Але вони губляться серед шуму безглуздих виборів та рейтингів, обіцянок і прогнозів, поверхневих суперечок і скороминучих скандалів.

Актуальне витіснило важливе. І на це працюють не тільки медіа, експертне співтовариство і політики, а й соціальні мережі і навіть школа.

Дуже живучий міф, що нові люди у владі або технології врятують суспільство від занепаду – без принципових змін суспільного ладу, без уявлень про смисл нашого спільного життя в світі швидких змін.

Затребуваними є прості рецепти швидких реформ, без зусиль, без усвідомлення і осмислення цілого, в якому вони тільки і мають сенс. Політика – косо, криво, аби живо – приречена на неуспіх і невдачу.

По-перше, уявлення, що нібито більшість завжди має рацію і "народ" знає, що робити, втілюється через вибори влади. А влада завжди подібна по суті до цієї недумаючої більшості. І влада не думає, а намагається сподобатися більшості для наступних виборів.

По-друге, припинені всякі фундаментальні дослідження. Зокрема, в гуманітарній сфері. Фінансується лише те, що може дати негайний результат і вкладається в прийнятні критерії.

По-третє, ми переживаємо час, коли весь світ фрагментується в процесі стихійного перетворення в щось нове. Старі цілісності, утримувані метанаративами, зруйновані, а нові ще не склалися. Менеджерські практики, що намагаються реалізувати цілі з вчорашніми критеріями ефективності всередині цих фрагментів, в принципі не можуть створювати ціле.

Більш того, існують проблеми і питання, що взагалі не вирішуються в рамках фрагментів світу і окремих національних держав. Це проблеми перспектив вселюдства, світової культурної політики, екології, генної інженерії, штучного інтелекту, роботів, космічної експансії тощо.

Без цілого, без цілісного бачення, не можуть з'явитися нові смисли. Робота з фрагментами світу обезсмислює сам світ, і це неминуче веде до війни.

Жодне відтермінування чи припинення війни не вирішує проблем, через які вона почалася. Війна або породжує нове мислення, або починається знову і знову. Війна в кінцевому результаті виграється лише відродженням, надзусиллям та перевагою мислення.

Хтось же повинен зрозуміти, що відбувається зі світом, з природою, з людством і як встановити інакші, адекватні змінам, що відбуваються, відносини між ними з позиції цілого.

Влада і її чинні інститути, наука і освіта цього зробити не можуть. Більш того, вони всіляко перешкоджатимуть появі вільної думки, борючись за своє виживання і панування. Сьогодні мислення допускається тільки там, де воно не зачіпає основ суспільного устрою.

І чим більше благополучно живе суспільство, тим менше у нього мотивацій займатися інакшим. Інакше – підміняється "новим", що відрізняється від "старого" лишень більш привабливою обгорткою. Потрібно не нове – не нові обличчя, не нові реформи, не нові технології, а саме – ІНАКШЕ.

В старих форматах мислення проблеми не лише не вирішуються, але й не ставляться.

Як встановити партнерські відносини з Природою, якщо мислити її тільки як джерело ресурсів?

Як домогтися осмислених відносин між цивілізаціями, часами, культурами, якщо шукати єдину, універсальну модель співжиття?

Як помислити багатовимірні часи і безліч майбутніх в одній моделі лінійного майбутнього?

Такі запитання потрібно переосмислити, перепоставити и лише потім відповідати. Але ніхто не намагається цього робити, оскільки вони поза рамок грантів та існуючої тоталітарної культурної політики.

Якщо взяти за установку – називати все своїми іменами – то ми побачимо, що для багатьох явищ у нинішньому швидкому світі імен просто немає. І кількість таких явищ без своїх імен постійно зростає. Саме гуманітарні дослідження надають інакшому імена і дозволяють якось обжити його, перетворивши його на нове чи інноваційне, а згодом через зусилля впровадивши це інноваційне, соціалізувати його як повсякденне.

Якщо, як раніше, всі зусилля гуманітаріїв будуть зосереджені на проблемах уточнення ідентичності, а система освіти буде копіювати універсалістські підходи мейнстриму, ніколи не буде прориву в майбутні. А без таких проривів скоро не буде ані України, ані Європи, а може і Землі, придатної для життя.

Нам втрачати нема чого, а набути можем багато, якщо станемо думати, мислити, уявляти і проектувати.

Потрібно відважитись, дерзнути, мати окаянство, ризикнути – в прориві до інакшого!

Тільки інакше уявлення про принципи нашого спільного спів-буття, інакше мислення та інакша освіта відкриють гідне місце України в новому постглобальному світі.

В існуючих процесах глобалізації і картинах майбутнього у України немає свого місця.

Воно може з'явиться, якщо думаючі люди в Україні утворять майданчики для спів-бесіди про важливе і програмно-проектні центри перетворень, і тоді Україна отримає шанс відбутися, стати активним гравцем в будівництві нового світу і подоланні наслідків бездумного зростання і боротьби групових інтересів.

Україні потрібні групи думаючих, які ведуть співбесіду про важливе. Потрібно міняти публічний дискурс і порядок денний – важливе повинно стати опліч з актуальним.

Ми наполягаємо на необхідності становлення нових форматів і мов мислення, здатного працювати з багатьма принципами, онтологіями, цінностями, з інакшим і різним, і всі сили віддаємо на це.

Ми просунулися в наших розробках. Але наші сили явно неспівмірні з масштабами і обсягами дослідницьких і програмних зусиль.

Україна може і повинна вийти на позиції глобального центру фундаментальних гуманітарних досліджень. Україні потрібні не нові – а інакші – гуманітарні дослідження.

Майбутнє України та світу в цілому повинно стати головним предметом програми таких досліджень.

Стати центром фундаментальних гуманітарних досліджень значить розгорнути власні дерзновенні і радикальні дослідницькі програми і створити місце глобальної комунікації з цих питань. Зараз ця позиція у світовій комунікації – вакантна.

Якщо не буде розгорнута комунікація про майбутнє Людства, то і світ втратить життєздатну перспективу.

Якщо ми не займемо цю позицію, то наше майбутнє визначатимуть інші.

Ніякий чужий досвід тут не допоможе. Тим більше, що досвіду життя в світі швидких спонтанних змін немає ні у кого.

Ніякі реформи, ніякі чужі технології тут не допоможуть.

Тут думати треба.

Тарас Бебешко

Сергій Дацюк

Володимир Нікітін

Юрій Чудновський

FFF

powered by lun.ua
Коментарі — 27
Andriy Demydenko _ 30.09.2019 12:16
IP: 35.235.226.---
Сергію і Тарасе, Чудова стаття! Особливо тези: "Менеджерські практики, що намагаються реалізувати цілі з вчорашніми критеріями ефективності всередині цих фрагментів, в принципі не можуть створювати ціле" та "
Як встановити партнерські відносини з Природою, якщо мислити її тільки як джерело ресурсів?". Але ви часто-густо ломитеся у відкриті двері. Ми, в рамках Глобального Водного Партнерства, давно проводимо семінари і практичні тренінги на ці теми. Щойно обговорювали Ступінь впровадження глобальних водних Цілей Сталого Розвитку в українські стратегічні документи. Приходьте на наші семінари! Надіслати звіти про них? Тарас знає, як нас знайти.
Olexiij Babenko _ 30.09.2019 11:51
IP: 35.235.226.---
Які партнерські стосунки з Природою? Вся сучасна природнича наука нам кричить в обличчя, що це ресурс і тільки ресурс. Єдина задача полягає в тому. щоб використати те, що є аби встигнути підготуватись до того що буде. Нє можна буде ще й левів прихопити з собою при переселенні в іншу систему, але то вже явно буде опція.
Для людини, як соціальної істои ідентифікація – це альфа і омега. Успіх будь-якого суспільства напряму залежить від якості ідентифікації.
ONLINE
Україна та Європа1085 Aтака Путіна1223 Корупція1335 Зеленський19 Донбас14
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter