НЕПОПУЛЯРНА ЕПІДЕМІОЛОГІЯ
Людям, ураженим масовою істерією щодо коронавірусу, цей текст читати не рекомендується. Якщо ж ви, будучи в стані страху та масової істерії щодо коронавірусу, прочитаєте цей текст, візьміть його до відома та утримайтесь будь-ласка від коментарів.
Цей текст не про хвороби і не про епідемії, а про епідемічну політику.
Епідеміологія це наука, яка навіть досі визначена неточно, принаймні в тих версіях Вікіпедії, які мені довелося прочитати. У цих визначеннях є принципові помилки. Отож буду подавати розуміння одразу зі своїми виправленнями.
Епідеміологія це галузь соціальної медицини (а не медицини власне, як пише Вікіпедія), що вивчає закономірності виникнення і поширення захворювань різної етіології з метою розробки міжнародної та національної політик в сфері охорони здоров'я (а не лише профілактичних заходів (преморбидна, первинна, вторинна і третинна профілактика), як пише Вікіпедія). Предметом вивчення епідеміології є епідемічний процес людської локальної та універсальної популяцій (а не захворюваність – сукупність випадків хвороби на певній території в певний час серед певної групи населення, як пише Вікіпедія).
Отже медицина займається хворобою людського індивіда та груп людей, в той час як епідеміологія займається епідемічним процесом взаємодії позиціонованого в історичному часі та на певній території збудника-віруса та позиціонованого в історичному часі та на певній території локальної та універсальної популяції людей. Вірус з'являється, заражає, мутує, викликає імунітет і співживе з людством, продовжуючи вбивати слабких. Завдання епідеміології, щоб цей епідемічний процес не призвів до скорочення людського виду. Спасіння окремих людей чи груп людей від хвороби не є профільним завданням епідеміології. Цим займається медицина.
Те, що вірно для медицини, не обов'язково є вірним для епідеміології.
Наприклад, щеплення нам роблять з точки зору епідеміології, а не з точки зору медицини. З точки зору епідеміології, смерть деякої мізерної кількості людей є платою за імунітет людства для виживання людського виду. А з точки зору медицини, смерть окремої людини є неприпустимою, бо порушує клятву Гіпократа (клятву лікаря України або етичні кодекси національних медичних асоціацій різних країн). Тобто медики дають клятву під контролем національних урядів, а епідеміологи беруть зобов'язання перед Вселюдством під контролем ВООЗ.
Медицина популярна, а епідеміологія непопулярна, бо ніхто не хоче належати до тих малих відсотків втрат, за рахунок яких людство отримує імунітет. Водночас епідеміологія людяна. Це якраз той випадок, коли людяність і гуманітарність протистоять популярності і гуманності.
Пандемія це така епідемія, коли новий вірус охоплює більшість населення планети, бо від нього немає імунітету. Епідемію можна локалізувати за рахунок вакцин чи включення масової імунної відповіді. Пандемію майже неможливо локалізувати. ВООЗ визнала розповсюдження коронавірусу пандемією.
Під час пандемії медики лікують людей від хвороби, а епідеміологи ПРИСТОСОВУЮТЬ людей до вірусу, мінімізуючи жертви, і роблять все можливе для неповернення вірусу у вигляді локальних епідемій. Вилікувати всіх хворих не означає зупинити пандемію. Більше того, не допустити масового захворювання частіше за все означає зробити хворобу більш жорстокою.
Епідемічна (пандемічна) політика є дуже дискутованою в сучасному світі. Найрадикальнішою тут є позиція Великобританії: вірус має заразити до 80% людей, призвести до випрацювання імунітету для того, щоб більше не становити загрози. Великобританія має в цьому серйозні напрацювання, які варто вивчити.
Є підозра, що таким же шляхом іде і Індія з огляду на дуже дивну ситуацію (сусідні з нею Китай та Іран є лідерами пандемії, а у Індії з її великим населенням якось підозріло мало захворілих, вочевидь їх просто не досліджують і не віднаходять). Політичним чином до Великобританії доєдналися Нідерланди та Швеція. За культурними особливостями Японія теж доєднується саме до Великобританії. Повний контроль та ізоляція населення – китайський шлях. Карантин та обмеження трафіку – європейський шлях. Відслідковування контактів – Південна Корея, Сінгапур, Ізраїль, Гонконг, Тайвань. Хаотична політика – Іран. Невизначеність – США та Росія.
Якою є ідеальна політика щодо пандемій? На мій погляд, вона мали би бути такою.
1. Обов'язкові карантин та здача вірус-тестів для усіх людей, що старші 70 років.
2. Для всіх людей від 50 до 70 років обов'язкова здача вірус-тестів незалежно від наявності симптомів хвороби, карантин за бажанням.
3. Для решти людей повна свобода і тестування та лікування при наявності симптомів хвороби.
Вірус "Coronavirus COVID-19" не є унікальним. Ось тут наводиться порівняльна таблиця вірусів, починаючи з другої половини ХХ століття. По характеристиках нинішній вірус ще не наблизився до жодного показника "свиного грипу" H1N1 2009. До речі, тоді теж була світова криза, теж була паніка, але такої масової істерії не було, і кордонів не перекривали. Вочевидь зараз у світових еліт є дуже велике бажання використати вірус для фрагментації світу, перерозподілу влади та багатства. Українська влада теж бере в цьому участь, намагаючись, наприклад, прийняти міжнародно-корупційний закон про землю.
Те, що робиться в Україні зараз, не має відношення ані до медицини, ані до епідеміології.
Закриття, заборони, обмеження і т.д. на фоні відсутності тестів, масок та обладнання для лікування з невірною епідемічною політикою не відвертають пандемію, вони лише відтерміновують її. Україна не може діяти так, як Європа, бо у нас немає потужної економіки та достатнього медичного забезпечення. У нас немає такої культури, як в Японії, немає такого пофігізму, як в Індії, і немає такої наукової та політичної еліти, як у Великобританії.
Українська влада генерує масову істерію та паніку. Тимчасово закриваючись від пандемії, ми не зможемо уникнути масового захворювання. Просто закриваючись від вірусу, не диференціюючи епідеміологічну політику за віком, ми не отримуємо національного імунітету у молодих. Тому ми все одно зустрінемося з цим вірусом протягом наступного часу, коли карантин протягом тижнів чи декількох місяців завершиться, і тоді ми навряд чи будемо мати більший контроль, бо розуму нам ніхто не додасть.
Тобто нинішня політика влади веде до величезних економічних втрат, політичної кризи та невідворотної і неконтрольованої зустрічі з вірусом.
Це наша плата за розгул дикої демократії та насичення влади непрофесіоналами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
