ПРО ГІМН УКРАЇНИ
Останнє рішення муніципальної влади міста Києва про щоденне виконання гімну України в школах вже наробило багато галасу.
Я прочитав декілька відгуків на обов'язалівку учнів співати гімн України. Але ніхто не хоче говорити по суті.
Коли гімн співається колись там на свята, його ще можна ігнорувати. А коли київські діти почнуть співати його кожен день, вони ж задумаються. І що вони зрозуміють?
Нинішній гімн України містить поразкові, ресентиментальні, архаїчні, пасивні, антихристиянські та беззмістовні установки, він нищить сучасну пасіонарність і є шкідливим, особливо для дитячої свідомості.
Що саме в тексті гімну України не так?
"Ще не вмерла" – це поразка. Правка "Ще не вмерла України і слава і воля" нічого не змінює в поразковій настанові, з якої гімн починається. Гімн в принципі не має починатися зі слів "Ще не вмерла". Мені байдуже, як там у поляків. Але мене бентежить, що текст гімну в цьому плані неадекватний двічі. По-перше, тим, що ми використали чужі малоосмислені слова. По-друге, тим, що в цих словах ми взяли таку ж саму настанову поразки, як і поляки.
"Згинуть наші вороженьки як роса на сонці" – це пасивний ресентимент. Ми ніби ні при чому, вороги самі згинуть. Сама згадка про ворогів у гімні ресентиментальна і означає, що вороги у нас будуть завжди, як і завжди вони самі будуть гинути.
"Душу й тіло ми положим за нашу свободу". Тіло можна покласти за свободу, але не душу. Покласти душу за свободу це не те ж саме, що покласти тіло. Згідно з християнськими догматами, душа безсмертна – покласти її можна лише Дияволові чи язичницькому магові. Це антихристиянська теза.
"Покажем, що ми браття козацького роду" – демонстративна архаїка: показати не означає бути козаком. Тим більше, військові козацькі традиції масово в школах не вчать. Козак – це дуже широке поняття. Що означає показати себе козаком? Які саме риси козацькі ми маємо показати?
"Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці" – беззмістовна і пасивна фраза, бо невідомо, звідки візьметься те панування, якщо воріженьки згинуть самі. Саме на такому підході базується наше нинішнє зовнішнє управління – колись запануєм, але зараз маємо підпорядковуватися новому пану замість старого.
Гімн не має бути актуальним. Він має бути осмисленим і перспективним. Він має бути в таких словах, щоб не міняти його через неосмисленість. Отже гімн – то виклик для мислення. Це має бути свій гімн, не скопійований ні з польського, ні з американського.
Мені закидають, що я паплюжу гімн. Ніякого паплюження гімну з мого боку тут немає. Сильні громади, сильні народи, сильні нації мають себе постійно осмислювати і переосмислювати, зокрема у гімнах, особливо, якщо тексти їх сумнівні і співаються у школах дітьми.
Коли ми будь-що вживаємо в неадекватному контексті, це і є паплюження. Тобто текст нинішнього гімну паплюжить Україну.
Мені закидають, що гімн то є історія і традиція. Але історія і традиція завжди поступаються місцем новому та інакшому. Якби було не так, то не потрібно було б Нового Заповіту, достатньо було б Старого Заповіту.
Мені закидають, що нинішні захисники України вмирають на війні з цим гімном. Пасіонарність традицій та історії зношується, піддається інфляції, обезсмислюється. Нинішні установки гімну не творять сучасної пасіонарності під час війни. Ті, хто вмирає, вже несуть на собі нові контексти війни, нові сучасні мислительні установки, нові етичні настанови і нові естетичні орієнтації. Але найголовніше, наші захисники вмирають за нові смисли та нові перспективи, а не за гімн. А значить ті, хто вмирає, мають право на закріплення цих нових контекстів в новому гімні. Вони заслужили на це.
В минулому то був хороший гімн. Але часи змінилися. В 90-ті ще були ілюзії, що традицій та історії достатньо для незалежної України, хай би вони навіть суперечили сьогоденню. Тепер на тлі війни виявилося, що недостатньо. Потрібне мислення, смисли, перспективи, а отже новий гімн.
Новий (інакший) гімн потребує нової (інакшої) України. В цій інакшій Україні вочевидь не буде правильних і неправильних патріотів, не буде щирих та нещирих українців.
Але сьогодні виходить так, що я неправильний патріот і неправильний українець самим фактом того, що говорю про змістовність, осмисленість та перспективність гімну.
А правильні українці це ті, хто проголосував за щоденне виконання цього безсмисленого і безперспективного гімну у школі дітьми.
Я готовий бути неправильним українцем. А ви?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
