Про Надію

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑМи – це лише наша омріяна Надія,

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑБо все решта – це нездійснені наміри

ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑта залишки марних сподівань.

ˑ

Яких віршів вам ще не вистачає?

ˑ

Вірші – це не просто опис, розповідь чи лекція.

Вірші зовсім не мають дружити з ресентиментом.

Вірші – це такого рівня метафорична рефлексія,

Яка геть пориває з актуальним моментом.

ˑ

Вірші не складаються нудною комбінаторикою,

Вірші зазвичай спонтанно мисляться у натхненні.

Вірші пишуться підсвідомою моторикою.

Тоді виходять вірші незвичайні і небуденні.

ˑ

Вірші, побудовані лише на почуттях,

Є посутньо інтелектуальною зрадою.

Вірші мають будуватися на передчуттях.

Вони мають бути питанням, загадкою, шарадою.

ˑ

Тож найкращі вірші – не з пам'яті і не з вражень.

Найкращі вірші – це наші нездійсненні мрії.

Вірші – це здебільшого музика думок, а не набір зображень.

Так виникають вірші Віри, вірші Любові і вірші Надії.

ˑ

Надія

ˑ

Надійка в дитинстві була дівка справна.

Лиш вітер зазвичай гуляв у неї в голові.

Мати Софія не такою була спрадавна,

Тож не в маму вона, і це у неї не в крові.

ˑ

Надійка зростала, гралась, не журилась,

Але повсякчас без умислу не діяла.

Хоч швидко дозрівала і не барилась,

Уже тоді Надійка багато кого обНадіяла.

ˑ

Юнаки табунами за Надійкою тинялися,

А вона з ними гралась, сміялась з них і кидала.

Тих, хто на узбіччі її уваги опинялися,

Вона доволі швидко назавжди забувала.

ˑ

І коли Надія стала вже зовсім доросла,

Користувалась своєю звабливою вдачею,

Бо була приваблива, струнка, росла,

Хоч і лишилась такою ж примхливою і ледачою.

ˑ

Тож Надія – особа дуже легковажна,

Бо зазвичай живе, з ким хоче.

Вона – не ляклива, не відважна,

Просто усім, хто її хоче, голову мороче.

ˑ

Вона любить здебільшого молодих

І оминає старих та досвідчених.

Вона, як правило, б'є під дих тих,

Хто повсякчас відданий відчаю.

ˑ

Але найбільше серед інших потерпають ті,

Хто зневірився, коли Надія пішла.

Вони скніють у невизначеності на самоті,

Бо навіть не знають, кого Надія знайшла.

ˑ

Найбільше Надія любить мрію, що завжди живе сама.

Якщо ти не ідеш до мрії, то і Надія іде від тебе.

Не шукай Надію без мрії там, де її нема,

Не надійся ні на кого, крім самого себе.

ˑ

Кожен раз, коли Надія йде, не варто злитися,

Бо вона так чи інакше знову береться за своє -

Від кожного духом слабкого прагне звільнитися.

Тож приймати її треба такою, якою вона чи її єство є.

ˑ

Надія завжди іде до тих, хто їй вірить,

Не дивлячись на її мінливість та хтивість.

У більш вірних її подруг Любові та Віри

Менша перебірливість та зрадливість.

ˑ

Легше знайти популярних Любов та Віру.

Важче знайти норовливу Надію.

Але саме Надія породжує нову миру міру,

Його смисл, перспективу та мрію.

ˑ

Важко без Надії ворога бити.

Важко без Надії зробити щось путнє.

Важко без Надії вірити і любити.

Хто відданий Надії, плекає Надійне майбутнє.

ˑ

Радуйтесь ті, з ким наразі Надія живе,

Бо буде і Любов, і Віра, лише прагни і жди.

І з Надією усе навіть згасле оживе.

Але Надія – це щоразу не назавжди.

ˑ

Коли втратиш Надію, не сумуй і її не зрікайся,

Шукай її знову, бо сама вона не прийде.

І в безНадії не бідкайся і не лякайся,

Бо хто не зрікся Надії, рано чи пізно її знайде.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.