Про Надію
ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑМи – це лише наша омріяна Надія,
ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑБо все решта – це нездійснені наміри
ˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑˑта залишки марних сподівань.
ˑ
Яких віршів вам ще не вистачає?
ˑ
Вірші – це не просто опис, розповідь чи лекція.
Вірші зовсім не мають дружити з ресентиментом.
Вірші – це такого рівня метафорична рефлексія,
Яка геть пориває з актуальним моментом.
ˑ
Вірші не складаються нудною комбінаторикою,
Вірші зазвичай спонтанно мисляться у натхненні.
Вірші пишуться підсвідомою моторикою.
Тоді виходять вірші незвичайні і небуденні.
ˑ
Вірші, побудовані лише на почуттях,
Є посутньо інтелектуальною зрадою.
Вірші мають будуватися на передчуттях.
Вони мають бути питанням, загадкою, шарадою.
ˑ
Тож найкращі вірші – не з пам'яті і не з вражень.
Найкращі вірші – це наші нездійсненні мрії.
Вірші – це здебільшого музика думок, а не набір зображень.
Так виникають вірші Віри, вірші Любові і вірші Надії.
ˑ
Надія
ˑ
Надійка в дитинстві була дівка справна.
Лиш вітер зазвичай гуляв у неї в голові.
Мати Софія не такою була спрадавна,
Тож не в маму вона, і це у неї не в крові.
ˑ
Надійка зростала, гралась, не журилась,
Але повсякчас без умислу не діяла.
Хоч швидко дозрівала і не барилась,
Уже тоді Надійка багато кого обНадіяла.
ˑ
Юнаки табунами за Надійкою тинялися,
А вона з ними гралась, сміялась з них і кидала.
Тих, хто на узбіччі її уваги опинялися,
Вона доволі швидко назавжди забувала.
ˑ
І коли Надія стала вже зовсім доросла,
Користувалась своєю звабливою вдачею,
Бо була приваблива, струнка, росла,
Хоч і лишилась такою ж примхливою і ледачою.
ˑ
Тож Надія – особа дуже легковажна,
Бо зазвичай живе, з ким хоче.
Вона – не ляклива, не відважна,
Просто усім, хто її хоче, голову мороче.
ˑ
Вона любить здебільшого молодих
І оминає старих та досвідчених.
Вона, як правило, б'є під дих тих,
Хто повсякчас відданий відчаю.
ˑ
Але найбільше серед інших потерпають ті,
Хто зневірився, коли Надія пішла.
Вони скніють у невизначеності на самоті,
Бо навіть не знають, кого Надія знайшла.
ˑ
Найбільше Надія любить мрію, що завжди живе сама.
Якщо ти не ідеш до мрії, то і Надія іде від тебе.
Не шукай Надію без мрії там, де її нема,
Не надійся ні на кого, крім самого себе.
ˑ
Кожен раз, коли Надія йде, не варто злитися,
Бо вона так чи інакше знову береться за своє -
Від кожного духом слабкого прагне звільнитися.
Тож приймати її треба такою, якою вона чи її єство є.
ˑ
Надія завжди іде до тих, хто їй вірить,
Не дивлячись на її мінливість та хтивість.
У більш вірних її подруг Любові та Віри
Менша перебірливість та зрадливість.
ˑ
Легше знайти популярних Любов та Віру.
Важче знайти норовливу Надію.
Але саме Надія породжує нову миру міру,
Його смисл, перспективу та мрію.
ˑ
Важко без Надії ворога бити.
Важко без Надії зробити щось путнє.
Важко без Надії вірити і любити.
Хто відданий Надії, плекає Надійне майбутнє.
ˑ
Радуйтесь ті, з ким наразі Надія живе,
Бо буде і Любов, і Віра, лише прагни і жди.
І з Надією усе навіть згасле оживе.
Але Надія – це щоразу не назавжди.
ˑ
Коли втратиш Надію, не сумуй і її не зрікайся,
Шукай її знову, бо сама вона не прийде.
І в безНадії не бідкайся і не лякайся,
Бо хто не зрікся Надії, рано чи пізно її знайде.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
