ПІЗНАЙ СЕБЕ – І БУДЕ З ТЕБЕ (або про графу національність)
Мене дивувало на Майдані абсурдне гасло "Україна – це Европа". Видавалося, що це кричали ті, які нещодавно відкрили для себе географію. Або від наївности. Або від стадности. Дякую своїй донечці, що сказала, що вийде на Майдан тільки тоді, коли він стане НАЦІОНАЛЬНИМ. Коли злетіла з нього зрежисована попса під гаслом "майдан без політиків", на нього прийшли ВЕЛИКІ з бандерівськими гаслами Слава Україні – Героям Слава. Це була страшна несподіванка і прикрість для хитромудрої ліберастії і льовочкіних – і вони почали всіляко гасити ці націоналістичні прояви нашого повстання. Спершу шипіли про несвоєчасність, варварство і дикунство повалення лєніних, пирскали жовчю на нашу "свободівську" смолоскипну ходу, присвячену Бандері і ще всякі інші нервово-ліберальні посмикування. А нас, націєцентричних, все прибувало і прибувало. Янукович вирішив, що пора вже нас відстрілювати. З 18 лютого це почалося системно.
Натомість ліберастія та українофобія різного поливу ще зачаєно мовчала... Її час прийшов, коли Яник утік з країни. Її час прийшов, коли на центральних каналах (бо вони у їхніх руках) з'явилися роздвоєні жала "Єдина країна – Єдіная страна" – формула політичної шизофренії або, за Іваном Франком, "гібридизму нації"... Тому і маємо гібридну війну. Потім вони почали вомпити мовою окупації до Донбасу та Криму, маркуючи тим самим ці території як неукраїнські і закликаючи тим самим ліліпутіна утверджуватися там надовго. Бо межі країни – це межі мови і культури. Це знають цілісні і сильні. У нас таких менше. У цьому і проблема. Ця ліберальна та українофобська гниль налякалася націоналістичного українця в Україні і почала знову інформаційно його маргіналізувати. Найкраще це вдалося на виборах президента. Новообраний "миротворець" відразу звільнив усіх львів'ян: генпрокурора Махніцького, голову нацбанку Кубіва, міністра закордонних справ Дещицю, ще до цього відставлено міністра оборони Тенюха та ін. і призначено знаково етнічно маркованих через прізвища ложкіних, клімкіних, гонтарєвих, гройсманів та ін. Відтак урочисто заявлено про спеціяльний статус для мови окупанта у Конституції України. Навіть Яник до такого не додумався.
Контрреволюція підкрадається тихо і несподівано. І найнебезпечніша вона у царині гуманітарній. Міністр освіти заявив, що Міносвіти не втручатиметься у зміст підручників з історії: "Історією повинні займатися історики. Ми не будемо займатися ідеологічним втручанням в історію. Хай історики пишуть таку історію, як вони вважають за потрібне. Тут буде домінувати професійний підхід"... Дійсно, хто з ким хоче, то хай спить; хто, де хоче, там хай живе; хто де хоче, то хай і в туалет ходить... Нема межі між чорним та білим. Ліберастія сіра і безплідна. Проте саме вона найстрашніший убивця моралі і дисципліни. А мораль – це найвищий закон. Словом, щойно тепер почалася модифікована і гібридна війна з українцем не лише руками путіна, а руками малороса і чужинця у самій Україні. Війна на два фронти: зовнішній і внутрішній.
І стало мені цікаво, а скільки ж то українців в Україні, яка для багатьох всього лиш проєкт або територія для бізнес-інтересу... Написали ми з депутатом О. Шевченком звернення до уряду з проханням скасувати попередні постанови кабміну про ліквідацію графи національність у свідоцтвах про шлюб та народження і потребою запровадити цей визначальний ідентифікаційний знак до наших українських паспортів. І отримала відповідь за підписом міністра юстиції Петренка у стилі політичного гротеску від представника племені ботокудів, племені особливої дикости та нездатности засвоїти хоч якісь елементи цивілізації. Мабуть, тому у 20 столітті ботокуди припинили своє існування як окрема етнічна група. (В Івана Франка є однойменна сатирична поема, в якій "ботокуди" – це відворотна за своєю лояльністю, толерантністю та ретроградністю інтелігенція: "Ми лояльні! Ми за волю / Шабельками не махали – / Що дали, ми брали смирно, / Ще й у ручку цілували").
Отож, відповідь Мінюсту – мовляв, не може бути ця графа про національність у паспорті, позаяк її не засвідчує жоден документ. А отже, і в природі її не існує. А якщо ж дехто з нас захоче докопатися до свого предківського коріння, заасфальтованого глобалізмом, інтернаціоналізмом, європеїзмом з демократичною поливкою, то це стане для такої фізичної особи "тягарем". Дуже переймаючись духовною пам'яттю громадян України, міністр юстиції у скорботі заявив: "...обов'язковим є те, щоб право офіційного декларування своєї національності не перетворилось на тягар, коли внесення відомостей про національність до офіційних документів буде обов'язком фізичної особи". Увесь повний глобалістичний маразм відповіді прочитаєте нижче. Натомість звертаюся до всіх вільних і націєцентричних українців – не засмучуйтеся, вони, ці безбатченки, дуже нещасні. А ідентифікація у серці і паспорті своєї національної належности – "це єдиний подарунок Бога, який збереже людство". Так сказав патріярх нашої прози невмирущий Анатолій Дімаров. Тому не стримуймо наших бажань бути неповторними і водночас єдиними. Їхній страх і непевність – це наша сила і праведна дорога.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
