Юрій Іллєнко. Війна і свобода

З нагоди 9 травня і 80-літнього ювілею видатного кінорежисера і політика Юрія Іллєнка публікую його пророчий матеріял про ВІЙНУ і СВОБОДУ, створений ще 29 серпня 2008 року.

 

Сьогодні, 19 серпня, яблучний Спас. Щось повеліло мені сісти за ноутбук і почати писати. Я не знав про що. Дружина Людмила підказала мені – сьогодні сімнадцяті роковини ГКЧП. День початку війни Кремля з Україною. Не Російської Федерації, а саме Кремля. Тих, хто сидить у Кремлі. За кремлівською стіною – морок, зовсім інша країна – ніби картата, клаптикова, різновекторна ковдра зомбованих етносів, з вибуховими коктейлями релігій на окупованих царатом чужинських територіях – зітліла ковдра, просякнута п'яною сечею алкоголю, шита гнилими нитками більшовицького сіонізму, ковдра, як прапор над Кремлем – прапор російського шовінізму – насильницької дружби народів. Власне, про дружбу народів і не йдеться. Усі народи мають обов'язок любити ідеологічний фантом – русскую Родіну. І освідчуватися в коханні кожного дня. На цьому споконвічному фундаменті примусового кохання-ґвалтування і побудована піраміда російської імперії.

На останньому з'їзді ВО "Свободи" мене серед інших свободівців нагородили годинником за плідну працю. Прямо на сцені я подивився на циферблат. Годинник показував війну. Я озвучив те, що побачив: війна вже на нашому порозі. Реальна війна з реальними смертями. Насправді латентна війна в інформаційному просторі з Московією триває вже всі 16 років незалежності Української Державності. Дехто схильний називати її холодною. Насправді війна гаряча. Така гаряча, що в інформаційному крематорії згорає на попіл наша національна свідомість і віра в майбутнє України. Проте кожна чергова війна ніколи не буває подібною до попередньої. Війна спочатку прикидається дружбою, співпрацею, благодіянням, гучним народним гулянням на Майданах, суцільним раєм для всіх і вся.

Власне війна почалася з ГКЧП, коли генерал Вареніков 19 серпня увійшов до кабінету Голови Верховної Ради УРСР секретаря ЦК КПУ пана Кравчука. 19 серпня відрикошетило у 24 серпня – День незалежності України – стало ніби першою звитягою України в тій війні. Насправді, як з'ясувалося опісля, та незалежність практично нічого не вартує, бо була отримана без бою, без будь-яких зусиль з боку України як нікчемний побічний ефект від нікчемної біловіжської пиятики трьох номенклатурних нікчем.

 

Незважаючи на гру інформаційними м'язами, а вони в Кремля як у Шварценегера, Російська Федерація приречена на поразку в цій своїй останній війні самою формою своєї державницької конструкції. Імперія, сконструйована з поневолених народів на їхніх анексованих ісконних історичних теренах, така імперія, зліплена до купи отруйною слиною кривд і демагогій; стягнена в єдине неподільне ціле колючим дротом гулагів, концтаборів, публічних цькувань, заборон та шантажу; утримувана в очманілій, безпорадній юрбі етносів безперервним вогнем АКаемів (крок убік вважається втечею – з "Уставу" Внутрішніх Військ СРСР), – має певний період розпаду, обумовлений рівнем геноциду на окупованих територіях, переконливістю для зомбованого піплу ідеологічної популістської демагогії та щільністю гулагівського пресингу над нескореними.

 

Над тими, кого не засліплюють історичні фальсифікації, постійно нарощуваними обіцянками рабам раю для рабів на землі, для тих, хто хоч і народився під Кремлівською кормигою, але не прогинається під ударами кремлівського чобота. Крім того, Україна не стане легкою поживою Кремля, хоча б через те, що на її теренах зійшлося в смертельному герці протистояння Європи й Азії. Росія вже просякнута Азією по вінця. Росія вже практично фантом, підточений Азією під корінь. Європа розуміє, якщо Україна програє, то Європа стане високотехнологічним придатком Росії-Азії. Україна – потужна дамба перед океаном Росії-Азії. Севастополь – шлюз. Якщо його прорве Кремлівська повінь, то Європу буде затоплено, як було затоплено Західну Україну цього літа.

 

Коли я сказав на з'їзді ВО "Свобода", що війна для нас, українців, з Кремлем неминуча, – мені мало хто повірив. Так мені здалося, що мало хто повірив, проте всі затамували подих. Бо це була правда. Не повірили мені на самому початку 2004 року, коли у Відозві до Конгресу національної інтелігенції я стверджував, що ми живемо в окупованому ворогом інформаційному просторі. І це теж було правдою. Сьогодні факт "окупації інформаційного простору" України визнаний і Президентом України і, відповідно, РНБО. Визнаний із запізненням на шість років і без жодної концепції звільнення з-під окупації. Це визнання в стилі підокупаційної влади. Все, на що спроможна кастрована лібералізмом влада. Як той вихолощений кабанчик – лише гучно рохкати.

 

Як готував війну Кремль і як готуємося до війни ми, українці?

 

Ми, практично, не готуємося ніяк, якщо не вважати підготовкою до війни злочинне самороззброєння. Тих, хто добровільно передав до рук віковому ворогові України – так званому старшому братові за визначенням Кремля – нашу атомну зброю, треба негайно судити військовим трибуналом і на підставі рішення того трибуналу поновити втрачене атомне озброєння, принаймні тактичне, стратегічне – згодом, ще до початку бойових дій у Криму, у Придністров'ї, в Закарпатті чи на Слобожанщині – тобто у ПіСуаРі. Тих, хто споїв молодь, відлучив від спорту і натомість національної свідомості посадив на голку – будемо судити обов'язково і суворо. І не треба думати, що в ідеології втрати цілого покоління для служби в армії нема конкретних авторів. За кожною проданою пляшкою горілки, за кожним рекламним кліпом пива, за кожним шприцом стоїть той, хто поклав гроші в кишеню, і той, хто забезпечив тій кишені легітимність, алібі і шабаш на всіх теле- і кіноекранах, агресивну рекламу на кожному стовпі по всій території України.

 

Вони теж мають стати спершу перед трибуналом, а потім, думаю, тобто я в цьому певен, і перед стінкою. Якщо за вбивство однієї живої душі засуджують від трьох до п'ятнадцятьох років позбавлення волі, то як треба скарати тих, хто морально й фізіологічно скалічив ціле покоління. ВО "Свобода" давно вже почала визвольну війну за життя нового покоління, проти окупації інформаційного простору, за розбудову Великої Української Держави.

 

Більшість України поки що здивовано дивиться на наші зусилля і... мовчить... і віддає свої голоси тим, хто вже підпалив стріху на вашій хаті. Війна нікого не мине. Чекати не варто. Варто завдавати випереджувальний удар. Спершу необхідно негайно (на найближчих виборах – а вони будуть призначені вже у вересні) роззброїти п'яту колонну Кремля, що окопалася у Верховній Раді. Всіх. Пойменно. Якщо там і знайдеться двійко-трійко патріотів, ну, най, п'ятеро, то ними доведеться пожертвувати, або нехай публічно переходять до наших лав, щоб не нести відповідальності нарівні з іншими коаліціянтами та опозиційниками – резидентурою Кремля, що вершить геноцид над українською нацією...

 

Геноцид сьогодні має безліч привабливих для ока стороннього спостерігача облич і тьму вишуканих новітніх виконавчих засобів. Ці засоби безперервно розробляються й оновлюються в Кремлі ще від часів Петра І, Катерини ІІ, Леніна, Троцького, Дзержинського, Сталіна, Кагановича, Петровського, Косіора, Щербицького, вдосконалюються вони і зараз, за часів Путіна. Зараз вони набули сучасного характеру інформаційної окупації, інформаційного голодомору, інформаційного розбещення, інформаційного насильства з доставкою в душу кожному, без винятку, індивідові не російської національності, а російської і поготів. Ми, українці, вперто не хочемо визнати, що всі поголовно стали об'єктами й жертвами зомбування, інформаційної дистанційної нейрохірургії, насильницької імплантації зневіри, розбещеності, хамства і зрадництва, тотальної реструктуризації історичної парадигми нашої великої нації.

 

Кремль до війни на окупованих територіях готується заздалегідь, ще до безпосереднього моменту окупації. Москва у гіпотетичній війні з Україною, яку вони вже оголосили, використовуватиме з дуже незначною корекцією схеми, які розробляла й використовувала на початку своєї історії. А саме: на певних територіях сусідніх держав, які підлягають анексії з боку Кремля створюється ефект переслідування або навіть геноциду щодо ніби російського населення з боку корінної нації. Далі на захист російського населення приходять танки і гармати. Розмитість у Московії самого терміна "російський" дозволяє Кремлеві включати до цієї дефініції будь кого: мордву, осетинів, чукчів, гагаузів, молдован, навіть хохлів, аби вони могли зв'язати до купи одне речення на общєдоступном язикє окупанта. Подальша анексія території є ніби актом справедливості захисту братів по крові. У випадку з Україною планується захист братів по мові (російськомовних або громадян з подвійним громадянством). Аби забезпечити собі перевагу в тій окупаційній війні, Кремль традиційно вживає три головні засоби.

 

Для світової спільноти окупацію Кремль завжди трактує як добровільне приєднання до братнього союзу народів. Як інтернаціональний борг. Як допомога на прохання трудящих. Саме так було в Празі в 1968-му. На прохання трудящих в Прагу введено радянські танки. З часом, після завершення окупації, це дає фіктивне право захищати тих, кого силоміць приєднали, від псевдоагресії й утисків з боку корінного населення. Так було в Грозному і так було у Цхінвалі. Зверніть увагу на чисто російський топонім – Цхінвалі. Яке красиве споконвічне російське слово – Цхінвалі. Таки варто москалям захищати його від грузинської наруги.

 

Корінне населення, найбільш свідомий його елемент, за концепцією Кремля за підготовки гарячої війни треба виселити з місць його історичного проживання у віддалені регіони Сибіру, Далекого Сходу та Півночі, свого часу теж окупованих на прохання аборигенів Єрмаком Тимофійовичем. На діком бєрєге Іртиша стояв Єрмак об'ятий думой. Дума була таж сама, що і в Путіна з Медведєвим. Дума в Кремля незмінна віками. Натомість знищеного і виселеного етносу заповнити етнічний вакуум агентурою Кремля: партноменклатурою, комсомольськими ватажками, агентами КДБ, чинними та екс-військовиками, перевіреним на лояльність до більшовизму російськомовним (обов'язково) чиновництвом тощо. Класичний приклад – миттєве виселення татарського населення з Криму, з попереднім звинуваченням його в колабораціонізмі з окупантами й післявоєнне заселення Криму вищезгаданими проросійськими елементами. Я вже не кажу про Севастополь. Севастополь головна п'ята колона Москви. Севастополь крутіше за Верховну Раду. Озброєна до зубів опорна база майбутньої війни з Україною в найвразливішому місці України, в її тилу, в її виході до моря. Так було в 1939 році у Львові і по всій Західній Україні. Виселення, знищення і заміна знищеної частини агентурою Кремля. Тих, кого Кремлю не вдається виселити з їхніх теренів, треба знищити в місцях їхнього компактного проживання: по селах, творчих спілках, закладах культури, військових базах. Українцям, поки не буде знищено останній ген у їхній крові, не позбутися благальних голосів своїх предків про святу помсту за розстріляне Відродження, за Голодомор 32-33-го, за підірвані сотнями бункери з найкращою нескореною молоддю Української Повстанської Армії, перевдягненими в бандерівців кадебістами в п'ятдесятих, коли друга світова для цілого світу була вже далекою історією, кошмарним сном, лише не для нас українців. Друга світова для нас не закінчилася й досі. Всіх бункерів опору по всій Україні, всіх бунтівних душ більшовикам так і не вдалося знищити ніколи.

Поки Кремль не визнає своїх злочинів проти УПА – війна для нас не закінчиться. Закінчиться війна для нас, коли останньому кремлівському десантнику інформаційного простору України ми затулимо пельку і загатимо осиковий кілок у його могилу, щоб він ніколи не зміг вилізти звідти на телевізійний екран.

 

Обов'язкове русскоязичіє – це хоч і стара, але не відмовна, як трьохлінійка Мосіна, зброя Кремля на всіх окупованих територіях у всі часи існування імперії. Сказав же Цар (насправді сказала цариця): "Росія кінчається там де закінчується російська мова". Власне, великої біди в рускоязичії немає, бо мова як мова, таке собі залешанське есперанто, сконструйоване вессю, мордвою, чуддю, татарами, варягами, київською Руссю, німецькими блядями, одним ефіопом, ще одним геніальним хохлом в шинелі на голе тіло і, звичайно, Кирилом та Мефодієм. Біда для всіх не рускоязичних полягає в тому, що все російськомовне потребує озброєного захисту від нахабних носіїв місцевих мов і діалектів. Нещадно знищуючи національні мови, Кремль кричить на цілий світ, що потерпає саме москальська залешанська мова. Коли вже наклади москальских газет і книжок остаточно витісняють із книжкових яток мови інших національностей, коли телескриньки в кожній українській хаті наповнюють наше життя і вдень, і вночі вщент лише вєлікім і магучім, так що не чути вже ані слова рідною мовою, Кремль підіймає найгучніший ґвалт – вони, кляті, недорізані аборигени (в нашому випадку недобиті в бункерах бандерівці) зазіхають на святе право москалів і яничарів говорити і думати москальскою мовою. Що слабкіший опір аборигенів, то гучніший ґвалт Кремля. Аби хтось підрахував, скільки вже мов мертві-мертвісінькі від Бреста до порту Находка, від північного полюсу до мусу Кушка, скільки їх звели внівець охоронці права націй на самовизначення з Кремля?

 

Війна буде. Війна вже гуде в ефірі. Війна проти України на повне й остаточне знищення почалась в Південній Осетії. Чечня для Кремля була моделюванням у вогні й крові своїх імперських шовіністичних планів щодо реконструкції московської імперії в умовах інформаційної ери. Інавгураційне гасло Президента Путіна: "Будемо всіх мочити в сортирі!" – аж ніяк не емоційний спалах. Це програмне гасло на віки щодо всіх тих, хто не бажає бути російським рабом.

 

Українцям це російське гасло треба пам'ятати, як власне ім'я: нас всіх буде мочити в сортирах російський десантник... Звичайно, не в Кремлі, а по наших рідних сортирах у Жмеринці, Чопі, Каневі, Сумах, Білій Церкві – скрізь: на Банковій, Дерибасовській, на Говерлі, і навіть на Сорочинському ярмарку. Хоч на Говерлі сортиру поки що нема. На Говерлі мочитимуть просто неба під Державним Тризубом, який вже одного разу замочили. Власне, то була одна з перших десантних бойових акцій Кремля на найвищій позначці національних амбіцій України. Українська неукраїнська влада проковтнула той зухвалий виклик, ніби його не було. Уявіть собі, що б було, аби я вночі... потрощив ломакою рубінову п'ятикутну зірку на Кремлі... Мене б розіп'яли на тій зірці і заборонили б родичам знімати мене, поки ворони не виклюють мого серця і поки всі світові телемедії не стиражують акт справедливості по всіх телескриньках всесвіту. Навіть на Марс.

 

Війна в Грузії розколола світ. Всі королі, президенти, прем'єри, канцлери, спікери й генеральні секретарі стали голі й прозорі, як на політичному рентгені.

 

Танки російських "миротворців", як патетично називають самі себе мародери і загарбники, чавлять гусеницями танків все живе на своєму шлях усього в тридцятьох кілометрах від столиці Грузії Тбілісі. Щоб було наочніше, скажу, скільки це – тридцять кілометрів, – за тридцять кілометрів від Києва розташована Конча-Заспа зі всім своїм начинням: палацами еліт, підлоти і зради України.

 

Відстань від Хутора Михайлівського до Броварів російські "миротворці" подолають за одну ніч. На жаль, Конча-Заспа розташована з іншого боку, не з того, де Крути. Хоча навряд чи з Кончі-Заспи набереться з десяток патріотів, аби стати проти "миротворців" на танках.

 

Війна в Грузії вивела на чисту воду всіх наших політиків. Хто з них на боці російських "миротворців", хто на боці України.

 

Першою зникла з телевізійних екранів претендентка на посаду N1 в Державі леді Ю. Тому що за леді Ю стоять горою саме "миротворці" – моральні недомірки з Кремля. Гора в цьому реченні зовсім не метафора, а лише грошове визначення суми ставки Кремля на леді Ю в президентських перегонах: один мільярд безумовних одиниць. Плинний рядок 5-го каналу сповістив: "СБУ передало на Банківську матеріали, в яких доводиться зрада Урядом національних інтересів України". Нарешті! Чого цього СБУ не зауважувало з перших кроків уряду? Чи СБУ засліплював золотий німб коси? Як засліплює й досі майже третину виборців. Як же в такому разі прем'єр-міністру з золотою косою вагою в мільярд зелених не стати президентом? За таку суму. За таку зраду.

 

Те, що леді Ю жодного разу жодним словом не засудила розбійницьку поведінку Кремля в Грузії, ясно говорить про те, що наступною жертвою Кремля без сумніву буде Україна: Севастополь, Крим. І леді Ю про це знає і цьому мовчки потурає. Занадто висока ціна для її показного патріотизму: президентство за 1 млрд. закривавленої в Грузії капусти.

 

Про регіоналів і не йдеться – регіонали п'ята колона Кремля. Вона й конструювалася Кремлем заздалегідь як потужна сила, що базується на тих самих засланих свого часу в Східні області російськомовних емісарах Росії натомість висланих із цих земель українців-куркулів і розстріляної національно налаштованої інтелігенції. Сьогодні здебільш діють вже нащадки Кагановичів, Косіорів, Артемів, Петровських та Іванових. Нащадки в другому і третьому поколіннях. А наші куркулі мовчки гниють по тудрах, Сибірах і Зелених Клинах.

 

Саме регіонами приховують у собі головну загрозу для України в разі вже проголошеної Кремлем вірогідної агресії. Саме регіонами вдарять у спину. У серце, але зі спини.

 

Пропрезидентські партії – всі ці НУНСи -так пересварилися за різного роду бонуси, що говорити про їхню позицію – те саме, що розгледіти чорну кішку в темній льосі на банковій.

 

Цитую міжнародних експертів із Вашингтона: всі очі світу дивляться на Україну як на чергову жертву Росії. Але вже за іншим сценарієм.

 

Сценарії зовсім не є таємницею. Сценаріїв не багато. Як що точно – всі варіанти сценаріїв зведено в один. Проте сценарій створювався не в Кремлі. Сценарій створили в Україні самі українці, коли абсолютно втратили розум і пильність і вперто голосували за тих, чиє місце на лаві підсудних. Саме ті політичні сили, яких ми проводили в парламент, – роками, ситуацію за ситуацією, конфлікт за конфліктом, сцена за сценою, мотивація за мотивацією, криза за кризою – незворотно нагромаджували ситуації, які можливо розв'язати лише війною. Кремль лише диригував з-за лаштунків тим оркестром і смикав за відповідні нитки ляльками кримінально бізнесової еліти. Нашими обранцями всі ці роки керували зовсім не інтереси й цінності України, а як ті цінності привласнити собі. Війна почалась саме між ними. Кремль лише скористається тією внутрішньою війною і завдасть удару в найослабленіші місця, ослаблені не природно, ослаблені діями влади. Такі антиукраїнські дії влади стали можливими лише, підкреслюю, лише за умов тотальної окупації інформаційного простору. Коли на чорне можна нахабно говорити біле, і всі осліплені вірять фальсифікації. Коли про головне, справжнє й доленосне можна взагалі не говорити, а наповнювати інформаційний простір різного роду відволікальними трюками, насильством, ерзац-сексом і містикою.

 

ВО "Свободі" треба готуватися до наступних виборів (до будь-яких виборів) як готуються до війни. Бо вибори і будуть першим проведенням бойових дій в інформаційному просторі.

 

Перше і єдине доленосне завдання для Української Державності – покінчити з окупацією інформаційного простору України. Викинути зі свого інформпростору окупантів. Створити свій потужний правовий надійно захищений законодавством національний інформаційний простір. Все інше – війна, економіка, культура у всьому розмаїтті від спорту до науки, політика у всьому своєму маразмі – все похідне від інформаційного простору. Яким буде наш інформаційний простір – такою буде й Україна. Хто цього не розуміє – вже програв все: війну, вибори, незалежність, свободу, честь, родину і батьківщину. І, звичайно, гроші.

 

Після майже річної всесвітньої ганьби й наруги над Україною на ім'я Верховна Рада мені здається, що жоден громадянин України вже не віддасть свого голосу за нині чинних політиків. Вони підписали собі смертний вирок своєю поведінкою і не один раз. Лише те, як вони наввипередки піарили себе під час національної катастрофи – небаченої повені, яку самі ж і спровокували своєю хижацькою економікою в Карпатах, лише це має відкрити людям очі на справжні інтереси цих мільйонерів-пройдисвітів.

 

А поведінка так званої ВР-еліти, коли Кремлівський двоголовий орел (Путін-Мєдведєв) терзав Грузію мене, принаймні, приголомшила. Хіба не зрозуміло цілому світові, що коли Кремлю спустять із рук і цю війну, то непереливки буде саме Україні. Цхінвалі було генеральною репетицією Кримської війни. Саме там миротворці з ракетного крейсера "Москва" будуть захищати своїх співвітчизників. Бо в кожного п'ятого в Криму подвійне громадянство. Або лише російське. Виявити резидентуру Кремля в Криму і знешкодити її – ось завдання для СБУ.

 

Що означає постійна домінанта, яка виникає під час підрахунку голосів на будь-яких виборах в Україні – 50 на 50 або близько того, залежно від регіону. Мені по-барабану всі ті штучні розколи України на помаранчевих, на б'ютівців, на регіоналів, я зараз про інше. 50 на 50 означає, що Україну дуже вміло підготовлено до військової окупації, Україну розколото зсередини: п'ята колона вже випекла короваї й вишила рушники, аби зустрічати окупанта з хлібом сіллю. 50 на 50 – це сигнал дзвону для всіх нас, особливо для СБУ, ці відсотки означають, що резидентура Кремля в Україні дійшла до критичної позначки – точки неповернення, наблизилась до половини критичної маси, а іноді й перевищує її, після якої повернення України українцям стає примарним.

 

Сьогодні Президент РФ на телеекрані з мімікою замороженої для виривання зуба щелепи сказав в ефірі: "Ви тільки уявіть собі, до якого маразму дійшов Президент Грузії, він сказав: "Грузія для грузинів!". Серце в мене зупинилося, невже Грузія створювала віками свою культуру для москалів? Люди, схаменіться.

 

Жоден чинний парламентарій сьогодні не годен того, щоб ви не те, що довіряли йому, він не годен навіть вашого плювка в його бік, після того, що вони зробили з Україною у своїй сліпій хижацькій бійці при цинічному нескінченному дерибані українських багатств. Наших з вами багатств. Багатств наших предків. Багатств наших нащадків. Скільки ми будемо голосувати за тих, хто глибоко зневажає нас, українців, кого вони просто не помічають у своїй гонитві за своїм "інтернаціональним" кушем? Найогидніше, що свої хижацькі ігри, своє полювання на виборця вони обставляють популістськими й патріотичними гаслами, на які щоразу клює виборець. Люди схаменіться, війна на вашому порозі. І цю війну привели на Україну на налигачеві ті, за кого ви віддавали єдину цінність, яка у вас була – надію на краще життя. Натомість ви отримаєте війну. Війну, яка забере тисячі молодих українських життів, зруйнує ваш український бізнес, спалить ваші українські села, скалічить ваше особисте українське життя, понівечить нашу українську землю.

 

Згоден, це звучить пафосно, цю фразу можна трактувати як: не обирай їх, а вибери мене. У цьому й полягає для мене вся складність аргументації, щоб бути переконливим і не популістом. Я не лише не хочу приховувати глибоко в підтексті тезу "вибери мене – ВО "Свободу", а навпаки, ставлю її на видноті.

 

Чому? По-перше, тому, що практично всі, хто увійшов в останню ВР (а дехто, здається, ніби поселився там навіки – дупи приросли до крісел, допоможе лише пластична хірургія) мають відповідати перед Україною за свої дії або свою бездіяльність. Дії парламентарів були без перебільшення злочинними щодо України, я не кажу Держави, бо з Держави вони, парламентарі, створили паралітичне ліберальне посміховисько, не спроможне захистити ні себе, ні своїх громадян. Саме така паралітична Держава найбільше придатна, аби її безкарно грабували новоявлені олігархи-нардепи на очах усієї України, а Україна вже не спроможна навіть волати: Караул! Грабують! Рятуйте! Ґвалтують!

 

А показна бездіяльність інших була не чим іншим, як фіговим листом на тому органі, яким вони ґвалтували Україну поза залою Верховної Ради. Уночі й без свідків. Тому, я думаю, теза "жоден з чинних парламентарів не має бути обраний до нової Верховної Ради" – єдина справедлива й рятівна теза для України. Не можемо зараз запроторити їх до тюрми, то хоча б (!) не обираймо (!) їх депутатами. Само собою виникає питання: а з кого ж тоді обирати? Обирати треба з тих, хто не причетний до олігархічних кланів та їх обслуги в уряді та Верховній Раді, до комуністичної партноменклатури, до явних або прихованих агентів КДБ.

 

Сьогодні і вже котрий рік поспіль Україну малого і середнього бізнесу, інтелігенцію: освітян, науковців, митців, студентську молодь, військовослужбовців, село зі всіма його проблемами, соціально незахищені верстви населення – репрезентує у своїй унікальній "Програмі захисту українців" саме ВО "Свобода".

 

Елементарна логічна вправа говорить, що сьогодні на повністю витолоченому на порох кованими копитами окупантів-олігархів політичному полі не залишилося нікого, крім ВО "Свобода", яке вперто й наполегливо гне свою лінію розбудови могутньої української національної Держави замість маріонеткової бананово-помаранчевої біло-синьої посткомуністичної ліберальної потвори, ще й з надкушеним сердечком...

 

З війни Україна вийде оновленою і сильною.

 P. S. Читайте Іллєнкову "Доповідну апостолові Петру"