З В Е Р Н Е Н Н Я щодо хамської поведінки окремих вояків, що паплюжать честь українського воїна
Верховному Головнокомандувачу
Збройних Сил України
п. Президентові Володимиру Зеленському
Головнокомандувачу Збройних Сил України
п. Валерієві Залужному
Міністрові оборони України
п. Рустемові Умерову
З В Е Р Н Е Н Н Я
про необхідність вжити заходів щодо хамської поведінки заступника командира 3-ої ОШБр, майора ЗСУ Максима Жоріна і начальника штабу бригади "Азов" майора Богдана Кротевича на адресу професора, доктора філологічних наук, народного депутата України VII скликання Ірини Фаріон, які паплюжать честь українського офіцера і кидають тінь на всю українську армію
Безліч українських воїнів, що щоденно жертвують власним життям в обороні нашої землі від московського ворога, стали найвищим взірцем для українців у запіллі. Їхній чин, постава і слово на фронті набули унікальної суспільної ваги скрізь на українських теренах: від окупованих територій Слобожанщини до Закарпаття, від звільненої Чернігівщини до кривавої Херсонщини. На них взоруються всі, незалежно від віку, статі, ба навіть цінностей і світогляду.
Саме тому офіцерська честь набуває виняткової ваги. Днями в медія-просторі сталася безпрецедентна словесна баталія межи мною, Іриною Фаріон, мовознавцем, доктором філологічних наук, професором, народним депутатом України VII скликання та заступником командира 3-ої ОШБр, майором ЗСУ Максимом Жоріним. Останній у дописі на офіційному телеграм-каналі бригади тричі послав мене матом (знятку долучаю нижче) у відповідь на мої слова в етері "Рандеву з Яніною Соколовою" (поклик на інтерв'ю https://www.youtube.com/watch?v=gRmw5TRsmus). На тезу, підкреслюю, пані Соколової "Але військові "Полку Азов" і 3-тя штурмова, частина з них спілкуються російською... Але ж ми їх не можемо назвати "кацапами" я дала незмінну протягом років, присвячених захисту й дієвому утвердженню мови в усіх суспільних царинах, відповідь: "Що, вам хлопці, заважає виконувати ст. 29 Закону про Збройні сили України... Я не можу назвати їх українцями, якщо вони не говорять українською мовою. То нехай себе назвуть русскіми... Чому зійшлося саме на українській мові?". Відтак я покликалася на зв'язок мови, патріотизму та військової служби в УПА і, головно, на чинні закони України, яким мусять коритися всі, незалежно від суспільної ролі під час війни. Верховенство закону і заперечення диктату хай якої окремої силової групи – це та цінність, за яку змагає Україна. А саме йдеться про ст. 10 Конституції України (https://constitution.in.ua/articles/10/), Закону про ЗСУ (ст. 13) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1934-12#Text) та Закону "Про забезпечення функціонування української мови як державної" (ст. 15) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2704-19#Text).
Відтак я завершила: "Один єдиний посил для них всіх: виконуйте, хлопці, закон". Закон, до речі, суворо дотримуватися якого зголошується кожен воїн, що приймає присягу: "клянусь неухильно дотримуватися Конституції і законів України".
До публічного вияву неповаги до пані, а значить до потурання воїнської чести, долучився й начальник штабу бригади "Азов" майор Богдан Кротевич ("Тавр") під час інтерв'ю Наталії Мосійчук, де абсолютно бездоказово назвав мене "посібницею російської пропаганди і, можливо, людиною з високим рівнем деменції" (поклик на розмову https://www.youtube.com/watch?v=0eFczMKe1RY). Тоді коли я, як філолог, закликаю чітко "визначити поняття" і не вживати оксюморону "російськомовний українець" (Конституційний Суд 14.07.21 P/2021 визначив, що "російськомовні громадяни не становлять одноцільної соціальної одиниці, є політичним конструктом, а не юридичною категорією, на яку не може поширюватись режим юридичного захисту") – п. Жорін та п. Кротевич вдаються до суб'єктивних оцінних суджень, що мають на меті публічно дискредитувати та паплюжити мою честь та гідність. Це ніщо інше, як втілення так званої "культури скасування". Але на медійному зрищі скасовують кого? Не тих, хто роками відкрито працював на ворога; не тих, хто за хай яку ціну тримається мовної, а значить, культурної та духової спільности з Москвою, натомість особу, яка десятиліттями є найпослідовнішим і найрадикальнішим захисником усього питомо українського, і насамперед мови як осердя української тожсамости.
Як бачимо, я персонально не зверталася до жодних бригад чи військовиків. Ба більше, мовленнєвий контекст свідчить, що в репліці йшлося про суспільну сферу вжитку, а не особисте спілкування на лінії вогню. То чи сповнений мату на позір російськомовний допис п. Жоріна у, підкреслюємо, суспільному просторі всемережжя, з офіційної сторінки 3-ої ОШБр, не порушує п. 2.4. (Честь як основна моральна засада) Кодексу чести офіцера ЗСУ? (https://sprotyvg7.com.ua/lesson/kodeks-chesti-oficera-zbrojnix-sil-ukraini#:~:text=%D0%9A%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D1%81%20%D1%87%D0%B5%D1%81%D1%82%D1%96%20%D0%BE%D1%84%D1%96%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%B0%20%D0%97%D0%A1%20%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8,%D0%BE%D1%82%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F%D0%BC%2C%20%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B1%D0%BE%D0%B2%D1%83%20%D1%82%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%83%20%D0%B4%D1%96%D1%8F%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C.)
Чи показовий заклик до російськомовности в лавах ЗСУ (про що свідчить мова допису п. Жоріна) не суперечить п. 3.1. (а саме: офіцерський корпус – "плоть від плоті Українського народу", а "не замкнена каста військовиків")? Що, як не українська мова є головним кордоном межи українцями і московитами? І кого, як не російськомовних, прийшла захищати, за словами Путіна, російська армія на наших землях (згадаймо статтю останнього, опубліковану за кілька місяців до повномасштабного вторгнення)? Що, як не бібліотеки, сповнені українськомовних книжок, палить окупант, тікаючи з наших міст, містечок і селищ? Що, як не українську мову, забороняє у школах на всіх окупованих землях. Що, як не злиття "братів-слов'ян" воєдино, насамперед за мовним принципом, і фізичне винищення всілякого супротиву до цього, практикувала Російська Імперія, відтак Радянський Союз, і їх правонаступниця РФ. Однак ворог добре розуміє: спільність духового простору, найочевиднішим втіленням якого для кожного народу є його мова, лучить нас куди більше за відвертий терор. Та чи розуміємо це ми?
Зрештою, п. 3.11. чітко наголошує на потребі уникати втручань у політику. Чи не є свідоме розпалювання ворожнечі і паплюження потреби виконувати Закон про мову в ЗСУ прикладом політизації армії і нечуваного вивищення одних військових формувань над іншими – тими, для яких україномовність в армії аксіома служби. Чи потураючи цьому мовчанням, ми не працюємо на розбрат усередині нашого війська і не ослаблюємо самі себе?
Врешті, у час, коли ми є свідками формування нової української мілітарної еліти, і водночас кривавого утвердження української окремішньої нації, честь має стати стрижневою чеснотою війська. Але не менше – дисципліна та законоцентричність. Інакше – після Перемоги ті, що володітимуть силою і зброєю, матимуть суспільний дозвіл вдаватися до нелегітимних методів в утвердженні власного порядку денного. Чи це та країна, за яку стільки українців віддали своє життя? Казав Степан Бандера, найбільший символ нашого сьогоденного супротиву: "...особиста честь, гідність і добре ім'я – це не чоботи, які можна почистити, а той викинути, замінивши новими".
Дякую за Вашу високу Службу і прошу вжити необхідних заходів щодо хамської поведінки п. Жоріна і п. Кротевича, яка паплюжить честь українського офіцера і кидає тінь на всю українську армію.
З повагою доктор філологічних наук,
професор катедри української мови
Національного університету
"Львівська політехніка",
народний депутат України VII скликання
Ірина Дмитрівна Фаріон
13 листопада 2023 року
П.Н. Звернення надіслано на офіційні е-адреси високопосадовців.
Чекаю на реакцію та офіційну відповідь.
До перемоги, шановне панство!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
