Как хорошо быть генералом...
Наш героїчний міністр внутрішніх справ знову безстрашно став на захист. Ні, не законності і правопорядку, а генеральських звань своїх підлеглих.
"Будь-які заяви щодо скасування військових звань в міліції не роблять честі нікому. Радив би Віктору Андрійовичу хоча би раз в ночі виїхати на розкриття вбивства або захоплення злочинців, що взяли заручника, і подумати, чи треба носити погони, чи ні", - суворо прокоментував пан Луценко ініціативу Президента про залишення права носити погони та відповідні звання виключно за військовими.
Не знаю, скільки разів міністра піднімали серед ночі та везли визволяти заручників, але він точно переконаний, що без погонів на плечах ні місце злочину оглянути, ні злочинця затримати. Транспорт, зброя, спеціальні технічні засоби – то все другорядне. Серце міліціонера мають зігрівати погони і згадка про можливе підвищення чину.
Тим більше, що чини, майже як гроші, поступово знецінюються. Так, у величезному СРСР найвищим званням міліціонера було "генерал-лейтенант". А у незалежній Україні Президент, не дивлячись на свої теперішні ініціативи, повним ходом видає міліціонерам погони генерал-полковників.
Правда, міністру корисно пам'ятати, що відповідно до закону міліціонерам присвоюють не військові, а спеціальні звання. Просто назви цих спеціальних звань ідентичні військовим. Хоча так було не завжди. Наприклад у радянській міліції певний час не було генералів, а були комісари.
Слід сказати, що пан Луценко теж не всім у міліції задоволений, інакше не пропонував би не так давно перейменувати міліцію в поліцію.
Певно, на його думку "генерал-полковник поліції" звучить краще ніж теж саме, але міліції.
В усякому разі наші високопосадовці черговий раз продемонстрували, що дійсно не дає їм спокою. Выпушки, петлички и прочие отлички.
Яке їхало, таке й здибало.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
