Верховний суд і санкції. Кінець незалежності судової влади
Верховний Суд відмовив у скасуванні санкцій, застосованих до Петра Порошенка.
У мережі вже, захлинаючись слиною, зловтішаються різні радники-уповноважені та ті, хто їм підспівує.
Мовляв, це ж не якийсь суд, а реформований самим Порошенком!
Я не мав стосунку до тої реформи.
Але зауважу. Можливо, не так вже й погано реформували, якщо для того, щоб зламати і примусити постановити очевидно протиправне рішення знадобилося півтора роки?
І то зламати вдалося по мінімуму – трьох з п'яти.
Дві окремі думки – це у наш час щось та значить.
Сумнівів у тому, що суддів залякували і ламали, немає.
В мережі вже поширюються імена співробітників української спецслужби, які цим займалися.
Зрозуміло, на чиє замовлення і за чиїм наказом.
Відповідно до закону, Президент Зеленський мав негайно надати суду докази законності своїх дій.
Однак жодних обґрунтувань свавілля Президент в суд не представив. Навпаки, в суді з'ясувалося, що сам санаційний указ було банально сфальшовано.
Тому "самопредставники" Президента Зеленського тягнули час.
Хворіли, просили витребувати документи самі у себе.
Просили почекати, доки хтось подасть якусь апеляцію (хоча строки подачі давно минули).
А тим часом інші люди поза процесом переконували суддів за допомогою зовсім інших аргументів.
Першою ознакою того, що судді не витримують, стала раптова відпустка судді Кашпур, що зірвала засідання, яке могло стати фінальним. Перша.
Потім була окрема думка Його честі Смоковича, з якої було зрозуміло – колегія не наважується прийняти рішення.
І не тому, що відсутні законні підстави, чи нез'ясовані якісь обставини.
Боязко.
Пізніше з'ясувалася позиція судді Мельник-Томенко, яка в складі іншої колегії скасувала рішення на користь Петра Порошенка у справі про "тревел-бан", наплювавши на закон і позицію наших європейських союзників. Друга.
Потім з'явилася інформація про погрози кримінальним переслідуванням члену сім'ї ще однієї з суддів. Третя.
І ось воно – рішення про відмову.
Конституція України поділяє владу на законодавчу, виконавчу та судову.
Влада судова покликана стримувати свавілля двох інших гілок.
Але зараз ми бачимо фактично загибель судової влади як незалежної гілки.
Звісно, під час дії воєнного стану засобів тиску на будь-кого у влади достатньо.
А те, що влада цими засобами безсоромно користується – загальновідомо.
Само собою – ми подамо апеляцію.
Але слід чесно сказати, що на Велику Палату надії мало.
Тому будемо намагатись пройти апеляцію якнайшвидше і рухатись до Європейського суду з прав людини.
Туди, де у них руки короткі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
