Публічне звернення до Президента Турчинова
Олександре Валентиновичу, пропоную Вам зробити відповідальний вчинок: написати заяву про добровільне складення Вами повноважень голови Верховної Ради, і як наслідок – повноважень Президента – Верховного головнокомандувача Збройних Сил.
Вам самому і всім уже ясно, що Верховний головнокомандувач, тим більше за нинішніх екстремальних умов – то не Ваше покликання.
Вкажіть у заяві поважну причину (хвороба, психологічна стомленість, або сімейні обставини) – Рада проголосує і йдіть собі з Богом...
Врешті, пригадайте нашу з Вами розмову, напередодні Майдану, коли Ви сказали: "От вийде на волю Юля, я взагалі відійду від партії і політики, займуся чимось більш цікавим і гармонійним для мене – служба в Церкві, написання книжок"... Пригадуєте?
Займіться, Олександре Валентиновичу – і Вам від того буде легше й гармонійніше, і всій нашій країні.
Чому звертаюся публічно?
Після нашої з Вами останньої розмови "очі-в-очі" про план протидії агресії і Вашої дальшої нерішучості та бездіяльності – зустрічатися й переконувати Вас у закритому режимі більше не бачу сенсу.
"Ну, так что ж тут говорить, что ж тут спрашивать", – влучніше Володимира Висоцького не скажу.
