За межами моралі, гідності та життєвих цінностей
Не лише моїх, але й переважної більшості з Вас, судячи з сотень листів, дзвінків і смс. Як можна українській владі давати згоду на прийняття від ворога-вбивці "гуманітарної допомоги", уже організовувати її контроль-розмитнення? Коли на тій самій ділянці кордону в той самий час ворог-убивця, не надто ховаючись від журналістів, десятками БТРів і УРАЛів з диверсантами знову і знову, вже котрий місяць поспіль, несе горе і смерть нашій країні й нашим людям? В той самий час, коли ворог-убивця нахабно збирає своїх урядовців і депутатів на окупованій ним нашій території, оголошує про дальші плани захмарного фінансування своєї ворожої армії, забезпечення її новітньою зброєю, про створення ворожого військового угруповання на захопленій у нас території? Прийняття від ворога-вбивці будь-якої "гуманітарної допомоги" – це за межами моралі, гідності та життєвих цінностей. Прикро, що українська влада цього не усвідомлює. А якщо усвідомлює, але продовжує діяти відповідно до все тієї ж хибної мантри "Стояти! Не провокувати!" – то тим більше прикро. Бо поступками і переговорами Путіна не зупинити, хіба й цього українська влада дотепер не усвідомила?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
