Спецоперація СБУ: давати ордени, чи по голові?
Скажу відверто: я не знаю. Багато людей не знають. Десятки мільйонів у нашій країні, сотні мільйонів у світі – не знають. Бо ще не усвідомили можливих наслідків подібних операцій, наслідків довгострокового характеру.
Українська спецслужба напевно першою у світі зробила таке, вона розірвала шаблон, а з ним – і свідомість людей.
Спочатку шок, жах, тіло-кров, співчуття, сльози, гарячі стрічки топ-новин усіх агенцій, телебачення і радіо, пости і блоги стривожених людей, стурбовано-вимогливі заяви журналістських і правозахисних спільнот, вітчизняних і міжнародних, прямі ефіри і марафони, звинувачення (натяками і прямі) на адресу Росії, Кремля, ФСБ, Путіна...
Потім маякник хитнувся у протилежну сторону: ура, Аркадій живий, успішна спецоперація, розкрита від замовника до виконавця!
Щира радість за збережене життя людини і одразу ж не менш щире збурення методами спецслужби: навіщо так? навіщо так жорстоко щодо рідних і близьких, щодо десятків-сотень мільйонів небайдужих людей у країні і світі? чи справді не можна було діяти інакше, більш професійно і не так провокативно-брехливо? щоб не підривати довіри до держави і її слова, до спецслужби і її слова, щоб не виставляти ідіотами усі засоби масової інформації, українські й світові, численні організації і простих людей, в Україні й світі? як їм вірити, тепер і надалі, коли трапиться щось подібне – не спецоперація-фейк, а дійсно станеться щось вбивче, жахливе? нам з Вами співчувати, кидатися на допомогу, на солідарну підтримку, чи чекати схожого брифінгу грицаків/луценків і геройського піару порошенків?
Не знаю як Ви, але я поки що не отримав переконливих відповідей на такі й безліч подібних питань, ні після брифінгу керівників СБУ/ГПУ, ні після геройських заяв зарані обізнаного Президента, ні після перших повідомлень від слідчих, адвокатів і суддів.
Якщо в ході операції правоохоронці мали підстави вийти і врешті вийшли, з на 100% переконливими доказами, на замовника високого калібру з держави-агресора – тоді ми з Вами напевно знімемо капелюха, зрозуміємо навіщо все це, приборкаємо отриманий шок, проковтнемо вселенський обман – і тоді керівникам разом з оперативниками/слідчими спецслужби треба дійсно давати ордени.
Якщо ж уся ця фейкова історія завершиться якимось українським "Германом-організатором", а далі лише "невстановлені слідством замовники" – тоді їм усім, разом із падкими до піару Генпрокурором і Президентом, які знали і супроводжували цю операцію, треба давати по голові.
Бо завтра вони доведуть до істерики/інфарктів країну і світ повідомленням, приміром, про захоплений/збитий терористами лайнер Київ-Дніпро, а потім через добу знову вийдуть радісно-щасливими під софіти "порадувати" нас, мовляв, то був ще один фейк?
А чи повірять їхнім повідомленням тепер, та ще й з першого разу, про дійсно російську атаку, чи про дійсно удари російських Градів, чи про дійсно сплановані Росією теракти? Навряд. Про такі негативні наслідки – сумніви і недовіру навіть серед близьких друзів і партнерів, вони не думали? Схоже, що ні.
Підсумую: я особисто готовий їм простити цей жахливий "фейк на свинячій крові", готовий публічно подякувати, якщо вони зловили дійсно крупну рибу з явним ФСБшним корінням; якщо ні – тоді більшого приниження і сорому для нашої країни важко придумати, і тоді цього їм не пробачить ніхто!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
