Табачник: "в 1945 году Галичину можно было безболезненно вернуть Польше"
Спасибі Роману Чайці і "5 копійкам", які привернули увагу до "монументальної" статті Дмитра Табачника в "Известиях" "От Риббентропа до майдана. Парадоксальные последствия сталинской внешней политики"
Отже, доктор історичних наук і двічі віце-прем'єр з гуманітарних питань в уряді Януковича шкодує, що "в 1945 году ее (Галичину – О.Г) можно было бы безболезненно вернуть Польше" (!?)
А шкодує він тому, що, на його компетентну думку, галичани і українці – це, мовляв два різні народи, і всі біди – від "галичан":
"галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья – их враги, а их "герои" (Бандера, Шухевич) для нас -убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей.
Таким образом, присоединение Галичины к УССР объединило в одном административном, а затем и государственном формировании два различных народа – цивилизационных оппонентов. При этом, если народы Великой Украины всегда толерантно относились к галичанам, не вмешиваясь в их жизнь и не навязывая свои ценности, то сами галичане при первой же возможности крайне агрессивно, не останавливаясь перед насилием и массовыми убийствами, пытались причесать Украину под свою гребенку".
Ну, а Сталін, звичайно, був правий, коли укладав секретний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа з поділом Східної Європи.
Можна було б, звичайно, і не звертати увагу на всю цю маячню, але ж Дмитро Володимирович – не останній член Партії регіонів (принаймні поки що). І таких як він, там вистачає. Але керівництво ПР мовчить. Здається, що провокування всіх штучних розколів країни цілком вписується в стратегію ПР на виборах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
