Зніматися! (приклад подав Ігор Луценко)
Я згадую свою першу виборчу кампанію 1989 р. – на "з'їзд народних депутатів СРСР" (був тоді довіреною особою Черняка). По Центральному округу Києва влада ставила на Амосова (зрештою, теж не найгірший варіант на тлі компартійних монстрів), а йому протистояла ціла плеяда яскравих постатей опозиції: Грищук, Драч, Куликов, Черняк. Ніхто не знявся. Виграв Амосов. З того часу приклади "незняття" суттєво переважають. Бо, на жаль, переважають амбіції, якісь надії на фантастику або банальне підігрування комусь.
Зараз приклад подав громадський активіст. Відповідальність тепер по цьому округу – на кандидатах від "Удару" і "Свободи". Як я розумію, 14 жовтня про своє зняття з перегонів має оголосити, як і обіцяла, "Українська платформа", список якої складено з громадських активістів. Вони подають приклад партіям. А тепер партіям треба сідати і домовлятися, дивитися, хто зможе реально перемогти на окрузі від опозиції (незалежно від того, хто кого висував і які матеріальні ресурси вкладено). А там, де близькі результати, виходити із загальної логіки. І йти на взаємні поступки. Це і буде "win-win strategy". Здається, речі очевидні. Хіба ж це не ганьба, якщо ставленики Банкової перемагатимуть у Києві і Галичині. Це той випадок, коли не треба звинувачувати владу у тиску і фальсифікаціях, а треба самим взяти відповідальність за результат виборів у конкретних округах. І хай навіть по якомусь округу можна помилитися. Загальний результат перекриє можливі помилки.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
