Чи можуть академічні політологи називати режим Путіна ''фашистським''?

Вінстону Черчілю приписують вислів після завершення Другої світової війни, що "фашисти майбутнього будуть прикидатися антифашистами". Захід тепер усвідомлює, що означають мантри путінського режиму про боротьбу з "неонацистами" і "націонал-радикалами". Як приклад, можна навести велику статтю Люка Гардінга в "The Guardian" (де розлого цитуються і мої коментарі), у якій йому, всупереч пропаганді Кремля, таки вдалося розібратися у тому, що відбулося на Майдані.

Натомість світ засуджує дії Путіна. І я поставив собі питання: а чи можна з академічної точки зору назвати режим Путіна "фашистським"?

Раніше я називав режим Путіна авторитарним, але не тоталітарним (залишаючи цю можливість політикам і журналістам). Але останні дії дозволяють поміркувати над застосуванням терміну "фашизм". Увага: академічні політологи розрізняють нацистський режим у гітлерівській Німеччині (із концтаборами, масовими знищеннями цілих народів і спільнот, пропагандою язичницьких культів) і фашистські режими і рухи в Італії, Іспанії, Латинській Америці.

Що ми бачимо в путінській Росії? Один лідер, одна домінуюча партія, майже повний контроль над ЗМІ (тепер вже і в інтернеті), культ сили, ідеологія "нашизму", "Русского мира", месіанство, ксенофобія, розпалювання примітивної ненависті до будь-якої інакшості, і нарешті агресія в міжнародній політиці – згадайте виправдовування агресії Мусоліні у Середземнор'ї посиланням на Римську імперію.

Так що порівняння режиму Путіна із режимом дуче цілком виправдане з академічної точки зору. А в зовнішній політиці можна йти далі, порівнюючи Крим із Судетами.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.