Парад: Що відчуватиме Сі поруч із сепаратистами з Абхазії та Південної Осетії?
З коментарів УКРІНФОРМу про те, хто їде на парад у Москві:
ГОСТІ ПАРАДУ: У КОЖНОГО СВОЇ МОТИВИ
"На перший погляд, росіяни отримають необхідну їм картинку міжнародної уваги. Особливо для тих, хто не надто розбирається (чи не хоче) в тонкощах ситуації, як от деякі країни умовного Глобального Півдня, каже Гарань. Але якщо її як слід проаналізувати, картинка розсипається.
"Здебільшого їдуть представники або авторитарних режимів з пострадянського простору (лиш Вірменію не можна до них зарахувати), або спадкоємців комуністичного блоку (В'єтнам, Лаос, Куба), відвертих диктатур, – говорить він. – Насправді, не дуже солідна картина". Більшість цих країн залежать від РФ політично, економічно, фінансово, у питаннях безпеки або взагалі стабільності власних режимів.
Скажімо, М'янма – військова диктатура, не визнана у світі, проходиться по списку політолог. Абхазія і Південна Осетія – визнані лише Росією і кількома її союзниками. Венесуела представлена президентом, який з 2019 року визнаний Національною асамблеєю Венесуели та більшістю держав (включно з Україною) нелегітимним. "Ушаков заявляв Боснію і Герцеговину – це неправда, буде лише президент Республіки Сербської (державне утворення на території Боснії і Герцеговини – ред.), тобто частини країни. Він займає деструктивну просербську позицію і фактично працює в інтересах розпаду Боснії і Герцеговини", – розповідає Гарань. Не могли не прибути з Монголії – країни демократичної, але затиснутої між Росією і Китаєм і змушеної маневрувати. Куба не затиснута географічно, але в усьому залежить від обох "старших братів".
Буркіна-Фасо, Гвінея-Бісау, Екваторіальна Гвінея – потрібні радше для масовки і виправдання російської військової присутності в Африці. Але справді дивує, за словами політолога, візит президента Азербайджану і азербайджанського розрахунку, що крокуватиме Красною площею. "Зазвичай наголошувалося, що Азербайджан і Україна поважають територіальну цілісність одна одної, – зауважує він. – Хоча азербайджанці й не голосували за резолюції ООН, які засуджували агресію Росії". Неприємно, що прийняв запрошення президент Бразилії Лула да Сілва. "Формально країна ніби дотримується нейтралітету, як і Китай, та насправді її позиція ближча до РФ, – говорить Олексій Гарань. – Для неї відносини з Китаєм є стратегічно важливими, Бразилія будує багатополярну політику і має економічні інтереси в РФ".
Справді важливо, що на параді буде Сі Цзіньпін – це демонстрація стратегічного партнерства. "Підтримує цим Путіна, показує, хто тут головний – мовляв, без мене нічого серйозного не влаштуєте", – говорить Олексій Гарань. Може хоч тепер у Вашингтоні усвідомлять, що розірвати тандем КНР-РФ не так вже й реально та змінять політику щодо Москви. "Тільки ми не знаємо, чи у Трампа звернуть на це увагу і як у результаті складуться пазли в голові американського президента", – зауважує професор НАУКМА.
Щоправда, президенти Китаю і Бразилії вигадали невеличкий фокус: їдуть до Москви не спеціально заради ювілею, а просто наносять офіційні тривалі візити, розповідає Гарань. І в рамках цих поїздок побувають на параді. "Мені цікаво, як почуватиметься там лідер Китаю, для якого проблема сепаратизму є нагальна (бо є унгури, Тибет – вже мовчу про Тайвань), – міркує професор. – Як стоятиме на одній трибуні з псевдолідерами невизнаних у світі держав".
ПІДКИЛИМНА ДИПЛОМАТІЯ: ЯК ВІДКРУТИЛИСЬ ІНДІЯ ТА ІРАН
У переліку Юрія Ушакова не було країн, що будуть представлені не на найвищому рівні. Так, відхилив запрошення прем'єр-міністр Індії і прибуде, за останніми даними, заступник міністра оборони. "По-перше – ситуація з Пакистаном не сприяє, а головне – Нарендра Моді не хоче показуватися на трибуні поруч з лідером КНР, – пояснює Олексій Гарань. – Так, це союзники по БРІКС, але за великим рахунком Китай – це зараз головна загроза для Індії".
Іран буде представлено на рівні посла, бо саме намагається налагодити відносини з Заходом, веде перемовини з адміністрацією Трампа. "За цих умов не робить формальних кроків, що демонструють підтримку Росії. Показує прагнення поліпшити взаємини з нашими партнерами", – каже Олексій Гарань. Президент Масуд Пезешкіан у вересні 2024 року навіть заявляв, що Іран ніколи не схвалював агресію проти України і взагалі всі поставки зброї РФ відбувалися до того, як він став до влади (???).
Довгий час намір відвідати Москву декларував прем'єр-міністр Ізраїлю. У квітні спільнота "Ізраїльські друзі України" навіть створила петицію, в якій засудила це рішення керівництва країни і адресувала її Біньяміну Нетаньягу та міністру закордонних справ Гідеону Саару. Закінчилось тим, що від Ізраїлю парад подивиться посол цієї країни в Росії. Ймовірно, за всіх існуючих у Ізраїлю проблем з тероризмом його керівництво вирішило демонструвати, що не хоче асоціюватися з геополітичною позицією Росії в цілому, вважає Олексій Гарань.
ЩО ДУМАЮТЬ ПРО ЦЕ ВСЕ НА ЗАХОДІ
Не лише ми роздивляємося ту ситуацію під мікроскопом. І ЄС, і НАТО слідкують за нею, вважають експерти. "Для дипломатії такі символічні речі дуже важливі, особливо коли йдеться про ключові країни – Китай, Бразилія, Єгипет, В'єтнам тощо, – говорить Гарань. – Бо запрошенням невизнаного диктатора М'янми Кремль просто виставляє себе в ідіотському світлі". На Заході розуміють, що вся компанія політиків на параді не є цілісним союзом як таким. І візити не символізують дружбу, союз Росії з усім так званим Глобальним Півднем. "А Казахстан, Азербайджан, Вірменію не можна назвати союзниками РФ, – наводить приклад він. – У них власні ігри. Наприклад, Вірменія відривається від Росії, але не може повністю її ігнорувати, мусить робити певні жести".
Повністю матеріал Укрінформу див. тут
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
