Медведчук розстрілює Україну руками КСУ. Ще є шанс врятувати державу
Нас приставили до стіни і підняли револьвер.
Учора нам вистрілили в одну ногу, скасувавши антикорупційну реформу. Сьогодні вистрілять в іншу ногу, скасувавши земельну реформу. Завтра револьвер піднесуть до потилиці та вистрілять в голову, скасувавши банківську реформу.
Післязавтра економіка України, яка і так потерпає від Covid-19, полетить стрімко в прірву. Після скасування банківської реформи на державу повісять непідйомні багатомільярдні борги. Олігархи-бенефіціари банків-мийок отримають право вимагати від держави компенсацію за ліквідовані банки, з яких вони ж вивели сотні мільярдів гривень. Настане колапс фінансової системи. Буде повністю заблокована співпраця з Заходом, зокрема, з МВФ.
Громадяни відчують колапс у вигляді стрімкого зростання цін. Це трапиться в момент, коли прийдуть найбільші платіжки за комуналку в холодний сезон року. На тлі зростання смертей від коронавірусу та колапсу медичної системи, народ закипатиме від гніву. Розгнівані люди будуть готові зносити президента та/або парламент.
Медведчуки активізуються і запропонують просте рішення – давайте знову дружити з Росією. Висока вірогідність, що почнуться заворушення. Скоріше за все, будуть жертви. Україну розриватимуть. ДНР/ЛНР посунеться далі на захід.
Це реальний сценарій на найближчі місяці.
Револьвером, який зараз приставили Україні до потилиці, служать судді-зрадники з Конституційного Суду України.
Чекіст, який стріляє, – це Віктор Медведчук та інші агенти Кремля в Україні й олігархи, які з ним співпрацюють.
Вони довго стратегічно готувалися до цього моменту.
Вони побудували медіаімперію, яка годує наївний український народ кремлівською пропагандою.
Вони обставили своїми людьми ключові українські державні інституції та посади, а тих, які відмовилися з ними співпрацювати, змішували щодня з лайном в своїх медіапомийках.
Вони кропітливо підривали співпрацю України з ключовими західними партнерами, особливо Сполученими Штатами Америки. Коли ми відмовилися вступати в пастку і сваритися з Америкою, вони дочекалися моменту, коли в США – свої вибори, і увага наших партнерів прикута повністю до своїх внутрішніх справ.
Та, схоже, чекісти не чекали, що від пострілів Україні в ноги ситуацію до рук візьме її власний народ і змусить заколисаного агентами президента згадати, яка в нього посада.
Президент нарешті прокинувся та ініціював законопроект про визнання рішення КСУ про вбивство антикорупційної реформи нікчемним, а також – розпуск чинного складу КСУ та обрання нового.
Десятки моїх друзів та знайомих шукають, де ж підстава з боку президента і хто цього разу ним керує. Така реакція цілком очікувана – місяцями приспаний президент або не мав, або втратив довіру у багатьох людей, у справжніх патріотів України. Фахові правники в один голос ставлять діагноз, що розпуск КСУ не є конституційним рішенням. Частина людей констатує, що Зеленським керує Єрмак, який спеціально спровокував рішення КСУ аби узурпувати владу і поставити разом з Портновим свій ручний суд.
Ми вже кілька днів поспіль занурюємося в довгі правові дебати та обговорення – яке ж може бути конституційне рішення? І як не крути, потрапляємо в замкнуте коло – повністю конституційного рішення зупинити суддів КСУ – тобто відібрати в Медведчука револьвер – немає.
Насправді все виглядає так: нас відволікають, аби ми обговорювали, якого кольору має бути снайперська гвинтівка і чи гуманно вибивати нею револьвер з рук чекіста, котрий стріляє по державі Україна.
Тимчасом чекіст натискає знову курок та робить новий постріл...
...пах, пах...
Чи може у нас в цей гострий життєво небезпечний момент нарешті прокинутися інстинкт самозбереження?
Чи може президент Зеленський таки додати до свого законопроекту конкурсну процедуру відбору нових суддів КСУ? Процедуру, до якої була би довіра суспільства та наших міжнародних партнерів? Тому що аргумент про узурпацію влади главою держави – доволі обґрунтований, і ми не можемо заплющити на нього очі.
Чи можуть політичні опоненти прийняти, що ми зараз не маємо іншої персоналії на посаді президента, і що саме від цієї персоналії залежить порятунок України від розстрілу?
Чи можуть правники подолати психологічний бар'єр і погодитися на політико-правове рішення, яке не відповідає букві Конституції, але відповідає її духу?
Час визначатися вже.
І діяти.
Час йде на години, навіть не на дні.
На кону – держава Україна.
