Бюджет-2012: ''Захід нам допоможе''?
Американський президент Франклін Рузвельт сказав колись, що будь-який уряд, як і кожна сім'я, може витратити більше грошей, аніж отримав. Але ті, у кого це стає звичкою, рано чи пізно опиняються в притулку для жебраків.
Українські ж політики, на жаль, більше знають іншого американця – Бенджаміна Франкліна. І не так за його діяльність, як за портрет на стодоларовій купюрі. Однак я радив би їм прислухатися до слів президента, котрий успішно очолював країну під час економічної кризи 30-х років та під час Другої Світової війни. Адже краще вчитися на уроках Рузвельта, аніж на уроках "арабської весни" 2011-го. Безпечніше для політиків.
Шкода, але поки що українські можновладці цього не розуміють. І справа не лише в тому, що влада витрачає грошей більше, аніж отримує реальних надходжень, а в першу чергу в тому, як саме вона це робить.
Бюджет України на 2012 рік можна охарактеризувати одним словом – антисоціальний. По суті, після його ухвалення парламент можна розпускати, а уряд – відправляти у відставку. Бо в документі червоною лінією проходить реальне розділення України на бідний народ та багатих політиків.
Газові переговори з Росією провалено, ціна на енергоносії в бюджеті закладена надвисока. Результатів реформ ми так і не побачили. "Покращення життя уже сьогодні" настало, але тільки для надто вузького кола людей. Влада так і не виконала обіцянку скоротити витрати на утримання держустанов 20-30%, хоча ще рік тому переможно звітувала про адміністративну реформу, за якою начебто на третину скорочено міністерства і відомства. Чому ж тоді у бюджеті на 2012 рік видатки на утримання Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів зросли?
Більшість же громадян знову опинилися на межі виживання. Прожитковий мінімум для працездатного українця – 1 134 грн. Для того, аби прожити на таку суму, потрібно проявити неабияку фантазію і аскетизм. Хворіти ж при цьому забороняється, бо витрати на медицину зменшили на 2 млрд. гривень. Натомість збільшено фінансування Генеральної прокуратури, СБУ, Державної судової адміністрації, тощо. Тож, виникає питання: а яку країну ми будуємо – соціальну чи поліцейську? Чи ці гроші потрібні силовикам, аби активніше вибивати податки з підприємців? Бо 2012 року їх планують стягнути на 6 млрд. гривень більше, ніж у попередньому.
Ситуація в регіонах теж невтішна. Влада говорить про розвиток місцевого самоврядування та насправді іде його ліквідація. Найяскравіше тому підтвердження – Київ.
Сьогодні міська рада прийняла бюджет столиці 2012. Скажу відразу, що фракція "УДАР" за нього не голосувала. Бо назвати цей документ збалансованим язик не повертається. Добре пам'ятаю, як минулого року керівники КМДА били себе в груди і розповідали депутатам про "найреальніший бюджет за останні роки". Минуло 12 місяців. І що ми бачимо? Більше 2 млрд. гривень недовиконання, повний провал бюджетної політики. Невже саме у цьому полягає "реальність"документу?
Бюджет Києва-2012 не надто відрізняється від попереднього, він навіть менший на 900 млн. і складає майже 16,4 млрд. гривень. І так само виникають величезні сумніви у його виконані.
Стає очевидним – це бюджет піар-акцій для столичної влади і виживання для більшості киян. Він просто закріплює тенденцію, коли місто опиняється у повній залежності від центру. Та керівників КМДА це, вочевидь, не надто бентежить, бо вони, як солдати партії, керуються думкою її лідерів, а не киян. Живуть за принципом Остапа Бендера і хитають головою на Кабмін – мовляв, "запад нам поможет". Тільки в Уряді й без Києва є куди гроші витрачати.
Наприклад, раніше обіцяли виділили Києву 4,5 млрд. гривень з держбюджету на розвиток столиці. Та сьогодні ця сума зменшилася до 1 млрд. А дискримінаційна норма Бюджетного Кодексу, за якою Київ – єдине місто в Україні, котре віддає центру 50% податку на доходи фізичних осіб, лишилася. Минулого року кияни віддали біля 7 млрд., цього року віддадуть трохи більшу суму. Натомість ми отримуємо крихти з барського столу і обіцянки, які не виконуються.
У таких умовах не доводиться говорити про розвиток столиці. В бюджеті лише закладені кошти на основні виплати, зарплати, енергоносії, тощо. Оптимістичних речей в бюджеті не надто багато. Але і вони, скоріш за все, лишаться на папері. Про що можна говорити, коли Світовий банк прогнозує Україні зростання ВВП на рівні 2,5%, державна влада орієнтується на 3,9% в цілому по країні, а київські чиновники хочуть отримати більше 5%. Їхньому оптимізму можна лише позаздрити.
Хоча, ймовірно, влада не бачить для себе іншого вибору, аніж робити гарну міну при поганій грі. Бо головна її мета – наступні вибори мера. Саме під це в бюджеті збільшено фінансування кишенькових комунальних ЗМІ, котрі за законом належать громаді, а фактично обслуговують владу і вже давно працюють іі рупором. Влада знаходить кошти на різноманітні заходи, але не може виділити 120 млн. на реконструкцію сміттєспалювального заводу "Енергія", аби кияни не дихали шкідливими речовинами з нього. Виділяється 24 млн. гривень на нові фонтани (уявляю, з яким пафосом їх будуть відкривати), але на ремонт аварійних ліфтів по всьому місту дають лише 5 млн. Цікаво, що на ремонтні роботи в будівлі КМДА і заміну ліфтів передбачено аж 3,5 млн.! При цьому, "не знайшли" грошей на 20% муніципальні надбавки вчителям, медикам і працівникам культури.
Подібних моментів у бюджеті – немало. Вони – той лакмусовий папірець, який показує справжнє ставлення керівників міста до Києва. Столиця для них – не місто з тисячолітньою історією, а середньовічна вотчина, котру їм дали в управління. Бюджет – не кошти громади, а валіза з грошима, які можна витрачати на свій розсуд. Але вони забувають одну річ – сьогодні влада може робити все, що завгодно, але завтра своє слово скажуть люди. Й вони чудово бачать де реальні справи, а де гарна картинка. Вибори, слава Богу, ще ніхто не відміняв. І 2012 вони пройдуть не лише у Києві, але й по всій Україні. Переконаний, вони стануть холодним душем для нинішньої влади.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
