Зі святом!
Сьогодні, 23 лютого, доречно вкотре підкреслити: Збройні Сили, особливо їх офіцерський корпус – є у фокусі уваги будь-якої держави, яка поважає сама себе і своїх громадян.
В багатьох державах, які себе поважають, громадянин не може стати політиком та обіймати державні посади, якщо не склав присягу на вірність Батьківщині та не захищав її із зброєю в руках.
Для більшості Громадян (!) України день 23 лютого (попри всі історичні колізії та партійні уподобання) залишається святом мужності, доблесті та честі.
Ми, мужчини, самою природою призначені для захисту наших родин, наших осель, нашої землі. Отож і наші батьки, і ми, і наші сини з малих років граємо в наші хлопчачі військові ігри. Такою є наша чоловіча природа.
У 18 років кожен з нас обирає свій шлях – або стати на захист Вітчизни, або в будь-який спосіб уникнути військової служби.
Цей вибір значною мірою визначає ставлення до Батьківщини. Він, цей вибір, розділяє мужчин на дві категорії – тих, хто склав Присягу на вірність Отчині та всіх інших.
На моє переконання не можна стати державником, якщо ти не присягнув на вірність цій державі. Але ця дорога – дорога з двостороннім рухом. Держава має присягнути на вірність своїм громадянам, а найперше – офіцерському корпусу.
Офіцери – це люди, які не вміють нічого іншого, як служити своїй державі та захищати її.
Сьогодні день тих, хто присягнув на вірність Батьківщині.
Зі святом!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
