23 лютого 2011, 18:09

Зі святом!

Сьогодні, 23 лютого, доречно вкотре підкреслити: Збройні Сили, особливо їх офіцерський корпус – є у фокусі уваги будь-якої держави, яка поважає сама себе і своїх громадян.

В багатьох державах, які себе поважають, громадянин не може стати політиком та обіймати державні посади, якщо не склав присягу на вірність Батьківщині та не захищав її із зброєю в руках.

Для більшості Громадян (!) України день 23 лютого (попри всі історичні колізії та партійні уподобання) залишається святом мужності, доблесті та честі.

Ми, мужчини, самою природою призначені для захисту наших родин, наших осель, нашої землі. Отож і наші батьки, і ми, і наші сини з малих років граємо в наші хлопчачі військові ігри. Такою є наша чоловіча природа.

У 18 років кожен з нас обирає свій шлях – або стати на захист Вітчизни, або в будь-який спосіб уникнути військової служби.

Цей вибір значною мірою визначає ставлення до Батьківщини. Він, цей вибір, розділяє мужчин на дві категорії – тих, хто склав Присягу на вірність Отчині та всіх інших.

На моє переконання не можна стати державником, якщо ти не присягнув на вірність цій державі. Але ця дорога – дорога з двостороннім рухом. Держава має присягнути на вірність своїм громадянам, а найперше – офіцерському корпусу.

Офіцери – це люди, які не вміють нічого іншого, як служити своїй державі та захищати її.

Сьогодні день тих, хто присягнув на вірність Батьківщині.

Зі святом!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

В отставке Паскала нет политики – это обычный заказ...

Генерал Паскал не лучший оратор, не герой ток шоу и не "экранный" патриот – он просто офицер, трудяга и профессионал. Он не умеет вовремя сориентироваться "одягнути вишиванку", "заспівати гімн з рукою на серці та сльозою на очах"...

Где командующий...

Умом "непонятые" действия украинской власти все чаще заставляют меня вспоминать блистательный фильм Марка Захарова "Обыкновенное чудо" (вообще все происходящее после Майдана – чудо), где тиран-король, рассказывая свою родословную, заявил: "Мой дядя был страшный перестраховщик, когда на его глазах душили его жену, он говорил: "Потерпи, дорогая, может все обойдется!"...

Не стреляйте в друзей...

О заявлении Михаила Ходорковского. Всю прошлую неделю сознательные граждане, остыв от штурма Парламента, срывали свой гнев, по случаю заявления Михаила Ходорковского о Крыме (не берем Навального, ибо последний лишь блогер, которого неожиданно стали считать "буревестником" русской революции, а он остается лишь блогером, – мы же не рефлексируем так ожесточенно на каждый комментарий на наши посты...

ESSE QUAM VIDERI Быть, а не казаться (письмо Мэру Киева)

Ув. Виталий Владимирович, с большим интересом прослушали Вашу презентацию о первых 100 днях "успехов" Вашей команды в управлении Киевом. Появилось много вопросов, но один особенно не дает покоя: А Вы сами верите в то, о чем говорите? А теперь перейдем к деталям...

Разве то, что происходит сегодня в Украине, стоило лишь того, чтобы избрать Президента на 6 месяцев раньше?!

События, происходящие сегодня в моей стране, оставили в далеком прошлом Майдан с его идеалами, надеждами и соглашениями. Но для многих, кто стоял на Майдане, мечты Майдана сменились страшной реальностью дня настоящего...

Цена величия политика – ответственность.

Мой хороший товарищ Бачо Корчилава намедни рассказал забавную историю: снимали как-то в рекламе лягушку – земноводное подпрыгивает и подскакивает, но через 3-4 минуты столбенеет...