3 серпня 2012, 17:29

Про критику та людську гідність

Цілком погоджуюся із тими дописувачами, які негативно оцінили перформанс під назвою "передвиборчий з'їзд" партії "Україно – вперед", справедливо вказували на його штучність та сервільність щодо діючої влади.

Я особисто мало симпатизую політикові Наталя Королевська. Мені нецікавий цей затратний, гламурний та беззмістовний псевдополітичний проект. Але, даруйте, будь-якій критиці є своя межа. Можна і потрібно критикувати депутата Королевську. Але ні за яких умов не можна переходити межі звичайної людської пристойності. Адже ще місяць тому сотні тисяч і мільйони українців, які спостерігали за перебігом матчів ЄВРО-2012 і уболівали за нашу збірну, кричали "Шева – гол!! ". Андрій – великий футболіст і великий громадянин, який прославив Україну по світах. І його рішення балотуватись на цих виборах не привід витирати об нього ноги.

Ще і 40 днів не минуло від дня смерті дійсно Великого Богдана – Богдана Сильвестровича Ступки, який підняв рівень українського театру до рівня світового. Його син – талановитий актор, гідний продовжував справи свого батька та високих традицій національного театрального мистецтва. Так за що його обмазувати лайном з голови до ніг?

Нас, українців, життя мало чому вчить. І в цьому, як мені здається, корінь багатьох наших проблем. Згадаємо хоча би рік 1917. Грушевський та Винниченко поборювали одне одного. Петлюра не зносив їх обох. Всі троє єдиним фронтом виступали проти українських інтелектуалів, організованих в партію соціалістів-федералістів. Чим закінчилася та історія? Тим, що всі опинилися на смітнику історії. Разом з тими, хто писав на них пасквілі в тодішніх "інтернетах" – на шпальтах російських та українських газет.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

В отставке Паскала нет политики – это обычный заказ...

Генерал Паскал не лучший оратор, не герой ток шоу и не "экранный" патриот – он просто офицер, трудяга и профессионал. Он не умеет вовремя сориентироваться "одягнути вишиванку", "заспівати гімн з рукою на серці та сльозою на очах"...

Где командующий...

Умом "непонятые" действия украинской власти все чаще заставляют меня вспоминать блистательный фильм Марка Захарова "Обыкновенное чудо" (вообще все происходящее после Майдана – чудо), где тиран-король, рассказывая свою родословную, заявил: "Мой дядя был страшный перестраховщик, когда на его глазах душили его жену, он говорил: "Потерпи, дорогая, может все обойдется!"...

Не стреляйте в друзей...

О заявлении Михаила Ходорковского. Всю прошлую неделю сознательные граждане, остыв от штурма Парламента, срывали свой гнев, по случаю заявления Михаила Ходорковского о Крыме (не берем Навального, ибо последний лишь блогер, которого неожиданно стали считать "буревестником" русской революции, а он остается лишь блогером, – мы же не рефлексируем так ожесточенно на каждый комментарий на наши посты...

ESSE QUAM VIDERI Быть, а не казаться (письмо Мэру Киева)

Ув. Виталий Владимирович, с большим интересом прослушали Вашу презентацию о первых 100 днях "успехов" Вашей команды в управлении Киевом. Появилось много вопросов, но один особенно не дает покоя: А Вы сами верите в то, о чем говорите? А теперь перейдем к деталям...

Разве то, что происходит сегодня в Украине, стоило лишь того, чтобы избрать Президента на 6 месяцев раньше?!

События, происходящие сегодня в моей стране, оставили в далеком прошлом Майдан с его идеалами, надеждами и соглашениями. Но для многих, кто стоял на Майдане, мечты Майдана сменились страшной реальностью дня настоящего...

Цена величия политика – ответственность.

Мой хороший товарищ Бачо Корчилава намедни рассказал забавную историю: снимали как-то в рекламе лягушку – земноводное подпрыгивает и подскакивает, но через 3-4 минуты столбенеет...