ПРО УКРАЇНСЬКІ ''КВОТИ КИРИЛЕНКА''
Пригадую, коли ухвалювали у ВР рішення про заборону всього російського "кіномила", а пізніше і Закон про захист інформаційного телерадіопростору України, теж лунали крики – "всьо пропало!".
А нічого і не "пропало" – навпаки – почалися зйомки наших телесеріалів, ухвалені закони про підтримку укр кіно і т.д.
Тому з подивом довідався про зібрані підписи співаків проти законопроекту 3822 про запровадження квоти у 37.5% на українськомовні пісні. Підкреслюю, всього лише – у 37,5%!
Навіщо відволікатися творчим людям на якісь підписи, коли закон ніяк не вказує їм якою мовою творити і співати? Та якою завгодно! В тому числі і кримсько-татарською!
Інша річ, що РАДІЙНИКИ чомусь думають про закон про квоти як головну загрозу для себе і свого бізнесу.
Ні, друзі, головна загроза – російська агресія. А теперішні лише 5% пісень українською мовою у ефірі FM-радіостанцій – невід'ємна складова цієї агресії.
І спроби відкласти розв'язання проблеми у "довгий ящик" теж не ефективні – не можна вимагати змін від когось, не змінюючись самим.
А протекціоністські квоти існують у всьому світі – приміром у Польщі встановлена квота для польськомовних пісень – 33%. І нічого, радіостанції лише виграли.
P.S. Коли 10 років тому я зініціював обов'язковий дубляж для кінофільмів, теж лякали: "всьо, кінотеатри закриються – ніхто ходить не буде". А зараз кінотеатр без фільмів, дубльованих українською, вже важко уявити.
Так буде і з радіо – лиш треба переступити через накинуті нам стереотипи.