Моєму другу Андрію Шевченку
Мій колега і товариш Андрій Шевченко виступив зі статтею "Чому вибори-2008 гірші за вибори-2007?" де навів 10 відмінностей нинішніх дострокових виборів від минулорічних.
Я свою позицію завжди заявляв прямо – ще 5 вересня написав у цьому блозі, що тільки дострокові вибори є виходом з ситуації, яка склалася в парламенті.
Андрію, враховуючи, що зараз у вас день, запрошую до дискусії. Отже, ти пишеш:
"1. Дієздатність Ради
У 2007 Рада була недієздатною: після виходу із залу БЮТівців та нашоукраїнців парламент залишився без необхідних 300 депутатів – спочатку фактично, а згодом і формально. Зараз (навіть без Вакарчука) у парламенті 449 депутатів".
Насправді дієздатність Ради продемонстрував рік її роботи. Точніше, рік бездіяльності, коли спочатку трибуну блокувала Партія регіонів з повітряними кульками "НАТО – ні", а потім блок Тимошенко з вимогою ухвалити "пакет антиінфляційних заходів", якого не було. Коефіцієнт корисної дії Верховної Ради 6-го скликання близький до нуля. Цей рік можна викреслювати з життя парламенту. І немає жодних надій, що щось могло би змінитися, якщо би не було виборів.
Зате є одна відмінність минулорічних виборів від нинішніх. Вона полягає у тому, що нинішні дострокові вибори зумовлені прямою нормою Конституції про розпуск парламенту.
"2. Фінансова криза
Інфляція-2007 виглядає курячим дощиком на фоні "Катріни", якою стала світова фінансова криза-2008.
Ми справді випадаємо зі світової картинки, в якій навіть Обама з Макейном за одним столом пишуть план порятунку їхньої національної економіки з кризи. Коли розривається телефон 01, не найкращий час ремонтувати пожежну машину".
Верховна Рада повинна була демонструвати свою здатність ухвалювати антикризові закони раніше – протягом того року, коли вона фактично не працювала. Так само Тимошенко повинна була думати про реформи не в останні місяці свого прем'єрства, а в перші. Починаючи з вівторка, коли призупинено указ про розпуск парламенту, він має ще один шанс показати свою здатність ухвалювати антикризові закони.
Щодо того, що "вибори поглиблюють економічну кризу". Я думаю, красномовною відповіддю цій поширеній думці буде інтерв'ю з відомим українським банкіром Борисом Тімонькіним, яке ми оприлюднемо у вівторок.
"3. Бюджет
На фоні штопора ПФТС, інфляції та очевидної загрози економічного колапсу цей документ багатьом видається не більше актуальним, ніж правила дорожнього руху під час повені у Прикарпатті.
Тим не менше бюджет міг би стати наріжним каменем в українському антикризовому плані. На відміну від 2008, вибори минулого року не залишали країну без основного фінансового документа".
Україна має багаторічний досвід, коли вона входила у новий рік без бюджету. Справді, це вкрай негативний сценарій, але досвід показав, що і в цих умовах життя не зупиняється.
Щоб уникнути цього і проголосувати головний фінансовий документ країни в рамках ще 2008 року, достатньо на дві години призупинити указ про розпуск парламенту.
"4. Коаліція
Вибори-2007 давали шанс замінити більшість імені Януковича демократичною коаліцією, яку обіцяли створити у новому парламенті і БЮТ, і НУНС.
Вибори-2008 апріорі не можуть привести до влади коаліцію демократів: "Наша Україна" заявляє, що порвала з БЮТом і об'єднуватися з ним не буде (якщо, звичайно, потрапить до наступного парламенту). Вибори-2008 забирають владу у демократичної коаліції і віддають її Януковичу".
Андрію, цей твій пункт побудований на приватизації Тимошенко бренду "демократичний". Завтра Янукович назве свою коаліцію іншим красивим словом. Наприклад, оголосить, що створює "ліберальну" коаліцію. Але хіба це якось впливає на якість роботи коаліції?
Утопічність навішування ярликів стала зрозумілою для Тимошенко, коли вона почала створювати коаліцію з Януковичем і вперлася у власні визначення на адресу цього діяча річної давнини.
Можливо, термін "демократичний" стосується різниці у зовнішньому виборі цих політиків в рамках стереотипу "Тимошенко – за Захід, Янукович – за Росію".
Однак єдиною суттєвою зовнішньополітичною відмінністю Тимошенко'2008 від Януковича'2007 було те, що вона підписала листа про ПДЧ до Брюсселю, а він – ні. Але всі подальші кроки Тимошенко були спрямовані на те, щоб це ПДЧ Україна не отримала.
Зокрема, Тимошенко могла очолити інформаційну кампанію пропагування цінностей НАТО, натомість вона зосередилася на агітації на користь неіснуючої "системи європейської колективної безпеки". Жодних зрозумілих інформаційних кампаній на тему НАТО її урядом проведено не було. Тому ще велике питання – хто більш щирий: Тимошенко чи Янукович в своїх нелюбові до НАТО.
"5. Громадська думка
Вибори-2007 для доброї половини України були шансом відновити справедливість. Це те, що допомогло тоді БЮТу і НУНСу зневіру перетворити на сумнів, сумнів у надію, а надію – в перемогу.
Дістали! – це настрій від Сєвєродонецька до Чопа сьогодні, і такий настрій дає Тимошенко моральне право не поспішати з виборами. Об'єктивним мірилом цього стане явка – її прогнози зараз суттєво менші за минулорічні".
Мобілізація своїх виборців – це справа політичних партій. Досвід Європи вказує, що похід на вибори – це право виборця, а не обов'язок. Тому там часто немає мінімального бар'єру явки, необхідного для легітимних виборів. Якщо виборець не бажає вирішувати свою політичну долю, то в демократичному суспільстві ніхто не може його змусити це зробити.
"6. Позиція Заходу
У 2007 Європу оптимістично нагадувала нам, що вибори – це законно і логічно. Вибори-2008 викликають емоції інші: від осуду до – здебільшого – байдужості. Солана і Квасневський, звичайно, – це ще не весь Захід, але чи багато хто у них знає Україну краще за цих двох небайдужих європейців?"
Яке має значення позиція Заходу щодо виборів в Україні? Була би коаліція чи ні, Україна не отримала би ні ПДЧ, ні безвізовий режим з ЄС. Позиція Європи – "робіть що хочете, тільки не чіпляйте нас". Якщо, звичайно, "позицію Європи" не підміняти позицією голови Європейської народної партії Вілфреда Мартенса, який давно втратив об'єктивне сприйняття процесів в Україні.
"7. Росія
У 2007 не було грузинської війни. За законами жанру сьогодні, коли Україні, як ніколи, потрібно знайти свій тон у розмові з Росією, вибори штовхають політиків у крайнощі: одних – у непродуктивну ненависть, інших – у принизливе і самовбивче вислужування.
Відчуття, які викликають нові вибори у дипломатів, просто опущу: вони звикли працювати в умовах, коли замість компасу політики дають їм в руки карту магнітних аномалій".
Вибори – це час, коли політик показує своє обличчя. Навіть якщо це обличчя "вислужування" або "ненависті". Я не розумію, як вибори можуть вплинути на те, щоб "задати тон у розмові з Росією".
Хіба Ющенко відмовиться від того, щоб називати дії Росії "агресією"? Не відмовиться, ти про це знаєш, бо добре вивчив його психотип. Хіба Тимошенко погодиться назвати дії Росії "агресією"? Теж не погодиться, і ти добре знаєш її.
Вона не пішла на це, коли від цього кроку формально залежало збереження коаліції, то чому вона повинна зараз змінювати думку?
Єдине – можливо, Янукович, очманілий від бажання отримати посаду прем'єра, відмовиться від того, щоб визнавати Південну Осетію та Абхазію. Але не думаю, що це якось вплине на те, щоб "знайти тон у розмові з Росією".
Знайти тон у розмові з Росією може сильна влада. Вона в Україні слабка – незалежно від того, оголошені дострокові вибори чи ні.
"8. Вибори президента
Зараз це звучить наївно, але навесні 2007 вибори сприймали шансом для реформ. У часі "вікно можливостей" виглядало не таким широким, як після Майдану, але не такою вже і "кватиркою" – залишок 2007, повний 2008 і добра половина 2009.
Сьогодні слово "реформи" можна забути років на три: парламентські вибори неминуче переростуть у президентську кампанію, в березні 2010 ми обираємо мерів та сільських голів.
Для морально і фізично найстійкіших залишаються місцеві вибори 2011. Сьогоднішні вибори не розв'язують, а затягують політичну кризу, яка має всі шанси тримати країну зв'язаною по руках і ногах ще зо три роки".
Політична криза не зникне, якщо парламентські вибори не відбудуться. І проведення реформ теж не почнеться. Тому що для їх проведення потрібен політик, який пожертвує заради реформ своїм рейтингом. Серед претендентів на посаду прем'єра таких немає.
"9. Виборчі комісії
Формула 50/50 дозволила минулого року коаліції та опозиції разом організувати і чесно провести вибори. Як формувати комісії тепер, коли формально немає ні коаліції, ні опозиції? Які шанси, що цього року дільничні комісії спрацюють на совість? Що вони хоча би просто спрацюють?"
Це питання вирішити просто. Очевидно, що після того, як Ющенко призупинив указ про розпуск парламенту, Рада матиме змогу проголосувати зміни до закону про вибори, які би передбачали пропорційне представництво у виборчих комісіях представників усіх парламентських сил. Так, власне, і було раніше, до 2007 року.
"10. Погода
Ми можемо розходитися у симпатіях до зими чи літа. Але з досвіду трьох парламентських кампаній, які висвітлював, і двох, у яких брав участь, стверджую, що зимові вибори дорожчі, виснажливіші і зліші за літні. І справа не лише в температурі..."
Очевидно, що нинішня виборча кампанія буде приблизно такою ж віртуальною, як і вибори мера Києва. Голоси будуть завойовуватися не на майдані, а через телевізор, біг-борд і купівлю голосів – або бюджетним коштом, або коштом партійних спонсорів. Що-що, а погода тут ні до чого.
До того ж, наступні вибори президента також відбуватимуться в січні-лютому. Однак це не привід для їх скасування.
Андрію, ти згадав про приклад Америки. Там розташований епіцентр світової фінансової кризи, але ж це не скасовує вибори президента США. Ні МакКейн, ні Обама не зняли свої кандидатури, а Буш не закликає відкласти вибори на час, поки буде подолано кризу.
По-перше, тому що ніхто не знає, коли це станеться. По-друге, вибори – це також майданчик для пошуку більш ефективного виходу з кризи.
Тим більше ніколи демократія та демократична процедура не були способом поглиблення кризи. А те, щоб вибори відбулися демократично – це і твоя, і моя задача, кожного з нас в тій мірі, куди дістають наші руки.
