Післямова до ефіру Тимошенко

Перше. Хотілося би, щоб Юлія Тимошенко та її рідна тітка Антоніна Ульяхіна визначилися між собою, яку версію вони відстоюють у питанні сімейної нерухомості.

Юлія Тимошенко сказала в п'ятничному телеефірі, що "ми разом з чоловіком орендували будинок", в якому зараз мешкає прем'єрка в елітній "Срібній Затоці" на дамбі в Конча-Заспі.

Тоді як рідна тітка Тимошенко заявляла, що цей маєток вони купили родиною "в складчину".

Так само дивно виглядає пояснення Тимошенко щодо будинку її дочки Жені в Конча-Озерній.

За словами прем'єрки, цей будинок також орендований, тоді як та ж тітка стверджувала зовсім інше: "Это мой подарок Жене на свадьбу".

Та й безпосередньо Женя Тимошенко розповідала в інтерв'ю журналу Viva, що саме тітка подарувала їй цей будинок.

Залишається тільки загадкою, як 60-річна тітка Тимошенко, будучи пенсіонеркою і керівником Дніпропетровської обласної організації партії "Батьківщина", встигає ще заробляти кошти, щоб будувати маєтки своїй племінниці-прем'єрці.

У подальшому, щоб версія Юлії Тимошенко про оренду будинків виглядала переконливіше, їм варто знищити інтернет-архіви та вилучити тираж журналу Viva за 5 листопада 2006 року.

Так само є неправдою, що новозбудовані будинки в Дніпропетровську не мають стосунку до Тимошенко – це маєтки Тетяни Шарапової, двоюрідної сестри Юлі.

Все-таки брехня – не найкращий спосіб для завоювання симпатій виборців.

Друге. Розповіді Тимошенко про те, що кожної середи після засідання уряду вона проводить прес-конференції, де відповідає на будь-які запитання журналістів, є неправдою.

У вересні 2009 року штаб Тимошенко вирішив відмовитися від цієї практики, щоб не створювати навколо Тимошенко негативний інформаційний фон. З того часу вона проводить тематичні брифінги без запитань.

Остання повноцінна прес-конференція Тимошенко була у вересні. До речі, Янукович повністю копіює її стиль поведінки щодо спілкування з пресою.

Третє – щодо чорних списків журналістів. Вони справді існують. Є навіть формальний лист прес-служби уряду до Савіка Шустера з вимогою інформувати їх про гостей, які братимуть участь у ефірі.

А неформально все відбувається так – від Савіка Шустера дзвонять до прес-служби Тимошенко і повідомляють список запрошених журналістів. У відповідь прес-служба повідомляє, які журналісти є небажаними. При цьому радять дослухатися до їх поради, тому що "домовленість про участь Юлі у вашому ефірі висить на волосині".

Шустер, щоб не втрачати рейтинг, змушений іти на компроміс.

Так сталося зі мною – але не тільки. Наприклад, журналіст Тетяна Чорновіл отримала запрошення на ефір до Тимошенко, але через добу їй смсом повідомили без пояснень, що її запрошення до ефіру відкликано.

Подібну практику фактично визнав і Євген Кисельов у аналогічному скандалі перед ефіром Тимошенко на "Інтері".

Я апелюю навіть не стільки до штабів кандидатів – сподіватися на їх совість марно – а до редакторів телепередач.

Ідучи на поводу в кандидатів та створюючи чорні списки, ви робите дуже небезпечну річ – ви породжуєте спокусу в політиків вирішувати питання власного комфорту та вдалого позиціонування в телеефірі у простий спосіб – спосіб цензури.

Коли політик відчує, що він може безкарно робити це – то в нього виникне природне бажання шляхом найменшого спротиву вирішувати й інші питання. І зупинитися їм буде складно. Адже те, що спочатку виглядає як виключення, потім стає нормою.

А далі будуть "темники". Адже вони зникли не тому, що політики усвідомили їх антидемократичність – а тому що журналісти відмовилися їх виконувати.

І ще. Я прошу Партію регіонів не турбуватися, поспішаючи ставати на захист журналістів.

Щоб мати для цього моральне право, треба на прикладі Януковича наважитися демонструвати відкритість. Для початку розберіться зі своїми "чорними списками".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.