Гільйотина як тренажер для національних еліт
Колись давно, років двадцять тому, ще на зорі незалежності було популярним твердження, що Україна – це, мовляв, друга Франція за своїм потенціалом.
Влаштуємо проміжний фініш і подивимося, чим сьогодні живуть ці дві країни.
У Франції скандал. Суспільство Франції розділилося. Поліцейський зупинив жінку-мусульманку, яка керувала автомобілем в традиційному мусульманському одязі, закривши все обличчя хусткою.
Половина французів вважає, що це дискримінація за релігійною ознакою. Коли почали з'ясовувати, то виявилося, що жінка живе з чоловіком, в якого ще три дружини. Полігамія у Франції заборонена.
Це – зразок проблеми загальнонаціонального масштабу в сучасної Франції. Можна довго говорити про втрату Францією своєї ідентичності, але мова не про це. А про те, що в центрі життя всієї країни – не якась галузь народного господарства, а людина, мусульманка, одна з мільйону, її права порівняно з правами інших громадян.
В Україні теж скандал. Українське суспільство розділилося. Половина країни вважає, що своєю територією можна розплачуватися за знижку на газ, а половина з цим не згодна.
Це – рівень проблеми, якою живе наша європейська країна в другій декаді 21 столітті. Бо не було в нашій історії гільйотин, які не давали б політикам відриватися від землі.
Порятунок металургії влада зробила новою національною ідеєю. Вся країна має жити з думкою про рентабельність Азовсталі та заводу імені Ілліча.
Хоча було би корисніше, якби країна жила з думкою про те, що у головного металурга України Ріната Ахметова вже є два приватних реактивних літаки – Фалькон 900 і Аеробус А319.
Навіщо одній людині дві машини, ще зрозуміти можна. А от навіщо одній людині два літаки – це загадка природи. Якби суспільство більше думало над такими запитаннями, то, може, і обирало би собі інших політичних лідерів.
Окрім дешевшого газу, металурги вже отримали одну пряму дотацію від суспільства – пільгові тарифи на залізничні перевезення. А це значить, що недоотримає гроші бюджет – тобто ті самі пенсіонери, інтересами яких прикривається Янукович, розповідаючи про те, що Харківська угода дозволяє не підвищувати тарифи для населення.
Хтось вірить, що після того, як Україна отримає за Севастополь так звану "знижку на газ", то залізничні тарифи піднімуться на ринково обгрунтований рівень? Я в це, наприклад, не вірю.
Ратифікація в середу майже неминуча. Хоча шансів мало, але саму ситуацію опозиція має використати по максимуму.
Конституція визначає, що кожен депутат голосує у Верховній Раді персонально.
Опозиція має вимагати голосування підняттям рук, щоб прослідкувати наявність всіх депутатів.
Наприклад, чи прийде до парламенту Рінат Ахметова, який востаннє був на сесійному засіданні в 2007 році (!), коли складав присягу депутата.
Місце Ахметова у сесійній залі – під балконом преси. Тому перевірити, чи присутній він у парламенті, не складно.
Опозиція має прослідкувати, чи буде на засіданні інший видний регіонал Юрій Іванющенко (Юра Єнакієвський), який живе в Монако.
Опозиція має прослідкувати, чи буде на засіданні регіонал Сергій Головатий – у середу в Страсбурзі в нього вибори на посаду судді Європейського суду з прав людини, і він майже гарантовано не приїде.
Опозиція має вимагати, щоб кожен депутат голосував тільки за себе. Бо у майбутньому це дасть шанс новій владі оскаржувати ратифікацію як здійснену в порушення конституційного способу голосування – і вимагати її денонсації.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.