Вороги журналістів. Мій рейтинг

3 травня, у Міжнародний день свободи преси є традиція публікувати списки ворогів журналістів. Його готують Репортери без кордонів у Парижі та Комітет захисту журналістів у Нью-Йорку – кожен за своєю методологією.

Я склав свій персональний список ворогів преси в Україні – людей або організацій, які в своїй діяльності проявили найбільш вороже ставлення до журналістів на моїх особистих прикладах:

1 місце - Управління державної охорони, за систематичне застосування сили та перешкоджання роботі журналістів.

2 місце – прем'єр-міністр Микола Азаров, який протягом року не відповів на жоден з шести журналістських (!) запитів про витрати державних коштів на його проживання в резиденції Конча-Заспа.

3 місце - Державне управління справами, за безпрецедентну закритість та порушення закону, адже ДУС замість 30 днів давало відповіді на один запит протягом 81 дня, на другий запит – протягом 74 днів.

4 місце – Нацагентство з підготовки до Євро-2012, за відмову журналістам в наданні права знімати в їхньому приміщенні та затягування з відповідями на запити. На один запит ми чекали відповідь протягом 64 днів, на інший – протягом 46 днів замість встановлених законом 30.

5 місце - радник президента Олена Лукаш за виписане формулювання про те, що незареєстровані інтернет-видання не повинні претендувати на отримання відповідей на свої журналістські запити.

Ці люди та органи влади своїми вчинками дискредитували владу, бо показали, який зміст вони по-справжньому вкладають у слово "демократія", без ритуальних реверансів перед Заходом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.