Коли Кость Бондаренко напише не про Тимошенко, а про донецьких?
З сумом прочитав останній запис Костянтина Бондаренка у блогах Української правди.
З сумом, тому що людина, яка називає себе "політологом" та "істориком", неправильно ідентифікує себе перед читачами.
Бондаренко виявився класичним політтехнологом.
Спостерігаючи останні місяці за його виступами, особисто в мене не залишилося сумнівів – Костянтин Бондаренко має виправити свої регалії на сайті та вказати чесно: "спін-доктор адміністрації президента Януковича".
У сьогоднішньому записі Бондаренко описує події 1996 року та вбивство Щербаня.
Мене складно запідозрити в симпатіях до Тимошенко. Але навіть я вражений вибірковістю Костянтина в його спогадах.
Шкода, що в нарисі про історію конфліктів 1990-х років Костянтин не згадує становлення інших осіб донецького краю – Ахатя Брагіна та Ріната Ахметова. Чому загинув перший? І що робив другий в 1996 році? А то виходить, що деякі найвпливовіші персонажі сучасності – це люди без минулого.
Шкода, що період первинного накопичення капіталу звівся у нього до вбивства Щербаня, зате немає ні слова про вбивство, наприклад, керівника Азовського морського пароплавства Бандури або керівника пивзаводу "Сармат". Чому, Костянтине?
Шкода, що у спогадах про минуле не знайшлося місця для Немсадзе, Зуєва і Салавата. Костянтине, запитайте у Партії регіонів, хто ці люди. Або зайдіть у готель "Інтерконтиненталь" на Михайлівській площі та познайомтеся з деякими із них особисто.
Шкода, що в описі подій 1996 року немає спогадів Бондаренка про спробу вбивства Лазаренка, машина якого була підірвана на шляху до аеропорту "Бориспіль". Чому, Костянтине?
Шкода, що пан Бондаренко не пише, чому брати Клюєви все життя їздять на броньованих "Мерседесах" та скільки замахів було на їхнє життя – а заодно не згадує, з ким вони конфліктували.
Шкода, що Костянтин не пише про слов'янського журналіста Александрова, якого вбили бейсбольними битами прямо на вході до офісу – а заодно не згадує, прокуратура якої області повісила це вбивство на бомжа Вередюка, який невдовзі сам помер при загадкових обставинах.
Шкода, що пан Бондаренко не пише, в тюрмі якої області помер Євген Кушнір – керівник "банди Кушніра", яка визнана винною в убивстві Щербаня.
Шкода, що описуючи історію про половину "снікерса", який треба було залишити для "дяді Лазаренка", Костянтин не згадує про половину, яку сьогодні потрібно віддавати "дяді Януковичу".
Шкода, що Костянтин не згадує прізвища Юрія Іванющенка та Івана Аврамова, які за два роки стали кураторами цілих галузей сучасної економіки. Хто ці люди були в 1996 році? Це теж дуже цікаво!
Шкода, що Костянтин не пише про "Сашу-стоматолога", який контролює половину української виконавчої влади.
В 1996 старшому сину Януковича було 23 роки. Якщо Руслан Щербань зараз згадав, як у 18 років брав участь у переговорах батька з Тимошенко, то Саша Янукович в 1996-му теж багато чого мав бачити. Чи не так?
Шкода, що Костянтин у спогадах про 1996-ий не пише, чому нікому невідомий Віктор Янукович стає того року заступником губернатора Донецької області.
Шкода, що він не уточнює, хто попросив призначити Януковича на цю посаду, яка стала трампліном для його подальшого входження до влади.
Шкода також, що описуючи конфлікт Тимошенко і донецьких, Костянтин не згадує головного – чим же завершилося це протистояння. А завершилося воно тим, що не Тимошенко, а Індустріальний союз Донбасу продавав газ у Донецькій області. ІСД уклало агентську угоду з ЄЕСУ та стало посередником на цьому ринку.
Спеціально для Костянтина я знайшов цей абзац із вироку "банді Кушніра". Якщо Бондаренко описує війну на знищення між Тимошенко і донецькими в 1996-му, то як пояснити таку їхню співпрацю?
Костянтине, я не стверджую, що Ви не маєте права писати про буремний 1996 рік, забуваючи про одні події та згадуючи про інші.
Це – Ваше право. Але просто виправте розділ на сайті, де вказано, що Ви є "істориком" і "політологом", на значно прозаїчніше – "політтехнолог".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
