Зустріч з керівником Google. Мільярдер з гарними манерами
У понеділок до учасників Draper Hills Summer Fellowship в Стенфорді приїхав один з найвпливовіших діячів сучасного світу – голова ради директорів компанії Google Ерік Шмідт.
Людина, чиї статки Forbes оцінює в 8,2 мільярда доларів, прибув без охорони за кермом свого Лексусу RX.
Він півтори години відповідав на запитання, після чого залишився на ланч, стояв у загальній черзі за їжею та сидів за спільним столом з молодими людьми із Вірменії, Грузії, Китаю, Колумбії, Ливану, Сенегалу та України. Жартував, називав кожного по імені, фотографувався та показував усім своє передбачення з китайського печива.
Мені доводилося спостерігати в житті українських учасників рейтингу Forbes. Побачене в порівнянні з ними – явно не на користь вітчизняних "героїв".
Шмідт постійно подорожує світом. Одна з останніх країн, де він побував – це Бірма, нова надія Америки, що переживає процес демократизації. Сучасні технології в цій державі, яка була під владою військової диктатури, на нульовому рівні.
У ході зустрічі, коли мова зайшла про стосунки з урядами авторитарних країн, Шмідт прямо сказав, що Google "не є нейтральним, ми віримо в силу індивідууму, в прозорість і демократію".
"Коли ми працювали в Китаї, до нас постійно дзвонили люди із влади і вимагали зняти інформацію – переважно ту, яка компроментувала Комуністичну партію. Ми вели ці багатогодинні переговори, і зрештою Google переїхав з Китаю в Гонконг". Зараз Google недоступний для громадян Китаю, як і Facebook, Youtube та Twitter.
Перед початком зустрічі я запропонував своїм друзям та фоловерам на Facebook ставити свої запитання Еріку Шмідту, три з яких я йому переказав.
Перше – яким буде Google через 10 років?
Відповідь Шмідта: "Сьогодні ми отримуємо вигоду від економічної моделі розвитку, моделі реклами, ми – заможна компанія. Ми мали час побудувати систему, який інші компанії не мали.
Найбільша зміна, яку буде мати Google за 10 років – Google бути передбачати, чого ви хочете. Наприклад – сьогодні я тут, у Стенфорді. Google знає мій розклад, він знає, що ви теж тут – і він знає, чим ви цікавитеся, яких питань мені уникати, чого не казати. Google зробить життя більш продуктивним".
Друге запитання – про те, що накопичена Google інформація про користувачів може бути використана проти цих же людей. Тож як це обмежує свободу індивідууму?
Відповідь Шмідта: Google зберігає інформацію про ваш пошук від 12 до 18 місяців після того, як ви його зробили. Він не зберігає інформацію 5 років. Google має дуже cуворі правила щодо доступу до цієї інформації, компанія дуже чутливf щодо персональної інформації. Якщо уряд хоче отримати цю інформацію, це дуже непросто зробити – і це можливе лише через проходження передбачених законом формальностей.
Також, за словами Шмідта, влада України намагалася отримати в Google інформацію про користувачів. "У Google є сейлзофіс в Україні, і представники влади приходили до нас, аби ми надали інформацію про користувачів. Але сейлзофіс сказав, що вони цим не займаються".

Коментуючи несанкціоновані доступи до пошти, Ерік Шмідт настійливо рекомендував усім користувачам Gmail мати дворівневу веріфікацію доступу, "аби бути впевненим, що між вами і вашою скринькою немає когось іще".
Третє запитання від читачів – чи щасливий Ерік Шмідт?
Відповідь: "Звісно, я щасливий, як я можу не бути щасливим у ситуації, коли я займаюся улюбленою справою. Я люблю суспільство і я люблю людей. І мені пощастило, бо одного дня люди з Силікованої долини прийшли до мене і сказали – ти хочеш приєднатися до Google? Я відповів: "Так". Не тому, що я хотів грошей, а тому що мені було цікаво цим займатися. Тому я щасливий від того, що в той день сказав "Так".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.