Нас влаштує тільки зміна системи влади

Виступ на Народному Віче 2 лютого 2014 року

Вже дуже давно, ще коли було тепло, на цей Майдан вийшли сотні тисяч, а потім і мільйон людей, котрі хотіли дуже простих речей. Вони хотіли повністю перезавантажити суди, міліцію та прокуратуру, звільнити всіх негідників і через перевірку на "детекторі брехні" набрати новий персонал, який відновить справедливість в Україні.

На Майдан вийшов середній клас, який хотів прозорих правил, захищеної і прозорої власності, зрозумілих і однакових правил гри для всіх підприємців без відкатів до "общака" межигірської мафії.

Сюди прийшли студенти, які хотіли нормального навчання і роботи, а не фабрики з друку дипломів про освіту за гроші. Разом з ними стали ті, хто хоче нормальної зарплати і пенсії замість об'їдків зі столів олігархів, які крадуть ці гроші й ховають їх у офшорних зонах.

Сюди вийшли звичайні громадяни України, які хотіли нормальних умов життя.

Нікого з них не почули.

Чому так сталося? Чому всі ці місяці мирного протесту не давали результату?

Гірка правда в тому – і в цьому кожен з вас мав нагоду пересвідчитися, – що всі розмови про "сильну владу" насправді виявилися залізними кулаками Путіна.

Ми маємо справу не лише з вітчизняною мафією, а й з черговою спробою колонізації нашої країни. Тому на цьому Майдані – наша РЕКОНКІСТА. Тут ми боремося за своє суверенне право самостійно визначати внутрішню та зовнішню політику і всього українського майбутнього.

Тут – на Майдані – є сьогодні влада, а не там, де Януковича за ниточки смикають його ляльководи.

Саме тому, коли нас не почули, наші хлопці-герої пішли на Грушевського. І тільки тоді Янукович зрозумів, що переговори потрібні. Тільки тоді, коли адміністрації про всіх областях стали захоплювати прості люди, крісло тирана захиталося.

Але Янукович вирішив, що варто лише випустити пару. Такою парою став Микола Азаров, який після відставки обрав індивідуальну інтеграцію з Австрією. Петер він спробує вивчити німецьку мову, але ходитиме по вулицях, які "кишать геями", якими він так лякав нещодавно на Європейській площі свій нещасний Антимайдан.

Та нам не досить такого випускання пари!

Я переконаний у тому, що Майдан від Грушевського до Бесарабки, і Майдани від Чопа до Хутора Михайлівського, знають: ми прийшли сюди не для зміни облич при владі. Ми прийшли для того, щоб більше ніколи жодна влада не мала права бити людей, катувати і викрадати їх, спалювати їхнє майно. Нас влаштує тільки зміна системи влади.

Що для цього треба зробити?

Останніми днями знайшлося дуже багато бажаючих записатися в групу переговорів з Януковичем.

Зупиніться! Диктатор ні з ким не збирається вести переговори. Він публічно заявив, що виконав усі свої зобов'язання. Він вже зачинив двері для переговорів. Питання не в тому, скільки ще наших друзів, яких я глибоко поважаю, з "Правого сектора", Форуму Євромайданів з інших організацій, сядуть за стіл переговорів.

Проте з Януковичем зараз немає про що говорити.

Говорити треба з депутатами, які хочуть покинути криваву банду, що хоче встановити фашистські порядки в Україні. Для цього, як на мене, є зрозумілі кроки.

Перше. Всі, хто запитує чим допомогти у боротьбі проти межигірської мафії, – записуйтеся в загони самооборони Майдану. Сьогодні під командою Андрія Парубія є десять тисяч організованих бійців, які перебувають тут постійно. Їх має бути 50 тисяч на Майдані і сотні тисяч по всій Україні.

Їдете машиною на роботу – кладіть у багажник каску, бейсбольний захист від "Беркута" і тепле взуття. Будьте готовими для чергування! Формуйте свої загони по всій Україні і будьте готовими до захисту від можливих провокацій і кровопролиття.

Це буде найкращим стимул для депутатів парламенту згадати про те, чиї вони обранці.

Друге. Сьогодні вже не на початку вулиці Грушевського, а на її середині, в будинку Верховної Ради відбуватимуться головні події. 4 лютого відкриється чергова сесія, де має бути створена нова більшість. Нова антимафіозна більшість депутатів, які складали присягу Народові України, а не Януковичу.

Чому вона може бути створена?

Чому я вірю, що вона вже є?

Для цього є чотири фактори.

Перший фактор – це Майдан. Незламний Майдан, який не розходиться і який не дозволить їм сісти в свої "Мерседеси" й далі розкрадати Україну.

Другий фактор – зовнішні санкції, які реально працюють проти тих, хто підтримує кривавий режим в Україні.

Третій фактор – фактичний дефолт, банкрутство розікраденої Януковичем та Азаровим держави. Уже нічого красти і нічим віддавати набрані кредити.

Четвертий фактор – поведінка нинішньої ще влади. Міліція, яка останніми роками не виконує своєї ролі, разом з іншими силовиками покривають штурмові загони гопників і разом знищують українців та їхнє майно. Це називається фашизмом.

Партія регіонів дуже часто лякала свій електорат "фашизмом, який не пройде". Тим часом справжній фашизм прийшов, тільки не з того боку, на який вони вказували. Цей фашизм вийшов з адміністрацій, де губернатори платять гроші бандитам, де керівники міліції виставляють "Беркут" для захисту бандитів. І вони спільно б'ють мирних громадян – у Дніпропетровську, Запоріжжі, Черкасах.

Саме коли державний апарат зрощується із штурмовими загонами гопників, і вони спільно б'ють, катують, викрадають і вбивають мирних людей це називається фашизмом.

Брати зі Сходу! Піднімайте свої голови! Нагадуєте своїм народним депутатам, що так далі жити не можна.

Сьогодні вже ніхто не знає, чия дитина буде наступною.

Народні депутати з Партії регіонів та позафракційні! Виходьте з-під кривавої руки тирана. Повертайтеся в статус народних обранців. Разом ми збудуємо нормальне життя.

Нова парламентська більшість має бути створена вже наступного тижня. Вона має повернути демократичну Конституцію 2004 року. Тоді наступний уряд формуватиметься не в адміністрації президента, а у Верховній Раді, як це й прийнято в демократичній країні.

Але це не означає, що кати і бандити можуть розраховувати на прощення. Його бути не може.

Ніхто не забутий і ніщо не забуто.

Уряд має бути або нейтрально-технічний, на півроку для організації виборів, недопущення дефолту та припинення фашизації міліції. Або ж його повністю має сформувати опозиція.

Я не допускаю можливості створення уряду, в якому буде кілька опозиційних представників, якими хочуть прикрити всевладдя межигірської мафії у міліції, прокуратурі, Мін'юсті...

Ми маємо сформувати парламентську більшість та сформувати уряд народної довіри.

Все залежить від нас.

Нічого ще не закінчилось.

Нічого ще не програно, але нічого й не виграно.

Доля України все ще вирішується тут – на Майдані.

Тому – єдність, дисципліна, самопожертва. Ці три речі вимагаються від кожного з нас.

Ми тут щоразу співаємо: Душу й тіло ми положим, за нашу свободу.

Цей час настав.

Кладемо свої душі і життя на олтар нової, спільної, комфортної для всіх європейської України.

Припиняймо україно-українську війну, яку нав'язують нам "трохи по-дебільному" самозвані фронти, народжені в Харкові.

Припиняймо провокації між собою.

Тримаймося разом і перемагаймо!

Слава Україні!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.