Лукашенко – точно не гарантія проти виходу російських танків на кордон з Україною
У європейської Білорусі – все попереду. І своя "Україна без Кучми", (яка, власне, і розгортається зараз), і своя Помаранчева революція, і свій Євромайдан.
Ключова проблема сусідів – відсутність опозиційних партій, які здатні організовувати цей шлях до волі.
Я теж розумію ризики використання білоруського повстання на користь Кремля.
Але не сприймаю розмов, що в інтересах України краще ображений на Путіна Лукашенко, ніж незрозумілі альтернативи. Достатньо згадати, скільки разів він прогинався під Москву.
Лукашенко – точно не гарантія проти виходу російських танків на кордон з Україною. Приклад із так і не виданими Україні терористами-"вагнерівцями" – доказ його неготовності стати нашим союзником проти Путіна.
Від початку знав, що люди ризикують здоров'ям і життям не за Тіхановську, а проти диктатури. Лідер має народитися на вулиці. І саме в цьому питання: хто ним стане – прозахідний "ющенко" чи промосковський "пашинян"?
Але після такої знайомої нам жорстокості влади до мирних людей – Лукашенко всьо. Ніяка геополітика не виправдає навіть мовчазну його підтримку. Для майданівців – особливо.
У стратегічних інтересах України – мати сусідню країну вільних людей, які мають можливість змінювати владу.
Навіть якщо перший млинець буде гливким.
Все одно – тільки демократія є запобіжником русского міра.
Тому я солідарний із кожним білорусом, який вимагає змін і бореться за своє право обирати собі владу.
Свобода – єдина річ, за яку варто боротися і вмирати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
